Провадження № 11-кп/803/3029/24 Справа № 235/5125/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника: ОСОБА_7
обвинуваченої: ОСОБА_8 ( в режимі відеоконференції з ДУ"
Дніпровська установа виконання покарань №4")
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області,в режимі відеоконфренції, апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15.07.2024 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР № 12024052410000111 від 01.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,-
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2024 року обвинуваченій ОСОБА_8 , продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів з 15.07.2024 по 12.09.2024 включно, без визначення розміру застави.
Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив про вагомість ризиків втечі, переховування впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення іншого злочину, які на теперішній час не зменшились. Вважає, що більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не здатні забезпечити досягнення мети передбаченої ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги:
Із вказаним судовим рішенням не погодилась обвинувачена ОСОБА_8 та оскаржила в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову, якою змінити запобіжний захід ОСОБА_8 у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Звертає увагу, що прокурором в клопотанні не доведено жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що під час досудового розслідування на ОСОБА_8 було вчинено психологічний тиск зі сторони правоохоронних органів.
Наголошує, що ОСОБА_8 не має будь-якого наміру вчиняти тиск на свідків.
Позиції сторін в суді :
Обвинувачена ОСОБА_8 в судовому засіданні просила її апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду 1-ї інстанції скасувати та обрати їй запобіжних захід у вигляді цілодобового домашнього арешту .
В судовому засіданні захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу обвинуваченої, просив її задовольнити з підстав, наведених в ній.
Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог апеляційної скарги обвинуваченої, ухвалу суду 1-ї інстанції просила залишити без змін.
Висновки суду:
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Нормами частини 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до наданих матеріалів, колегією суддів встановлено, що у провадженні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2024 року обвинуваченій за ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 12 вересня 2024 року включно, в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Суд 1-ї інстанції встановив, що обраний відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який спливає, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їй інкримінується. Врахував, що встановленні при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ризики не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_8 на даний час, як і на час обрання запобіжного заходу, обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого та корисливого злочину за який законом передбачено покарання від 6 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. ОСОБА_8 не одружена, неповнолітніх дітей на утримані не має, до затримання не працювала, раніше судима, в тому числі за аналогічні кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та речовин, являється наркозалежною особою, яка перебуває на обліку в наркологічному диспансері, що у своїй сукупності свідчить про відсутність у неї міцних соціальних зв'язків за місцем її проживання,може переховуватись від суду, вчиняти тиск на свідків та продовжувати вчиняти правопорушення в якому обвинувачується тобто ризики передбачені ст.177 КПК України, наявні та не перестали існувати.
Крім того, зазначені ризики, на думку суду, посилюються через введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_8 з метою уникнення від покарання, яке їй загрожує у разі встановлення її винуватості судом може скористатись численною евакуацією населення України з зони бойових дій або наближеної до неї, до якої у тому числі відноситься АДРЕСА_1 , до інших територій України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції що на даний час не відпали, а навпаки, є дійсними та триваючими ризики, передбачені п.1, ч.1 ст. 177 КПК України, тому обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, таких як домашній арешт, не зможе запобігти вищевказаним ризикам з вищенаведених причин і не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_8 .
Підстав, які б виключали можливість застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не вбачається, доказів на підтвердження неможливості на даний час перебування ОСОБА_8 під вартою, суду не надано.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та виключити ризики, пов'язані із звільненням її із під варти.
При цьому, доводи апеляційної скарги обвинуваченої щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та їх існування на час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_8 є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики вказані у клопотанні прокурора з їх обґрунтуванням, а судом 1- інстанції надано обґрунтовану та повну оцінку заявленим прокурором ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та встановлені в ухвалі суду 1-ї інстанції саме ті ризики, які продовжують існувати.
Що стосується тверджень, викладених в апеляційній скарзі, що обвинувачена не має на меті впливати на свідків та уникати кримінальної відповідальності, колегія суддів вважає, що це є позицією обвинуваченої, та не може свідчити про безпідставність продовженого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та слугувати підставою для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ризики, які існували на час обрання обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, що виправдовує її тримання під вартою та унеможливлює застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту, оскільки він не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченої.
З урахуванням наданих матеріалів та встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає рішення суду 1-ї інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а висновок про продовження строку тримання під вартою правильним, обмеження його права на свободу в цьому випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти ймовірній реалізації ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України і забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено. Тому апеляційні вимоги обвинуваченої задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15.07.2024 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР № 12024052410000111 від 01.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді