печерський районний суд міста києва
Справа № 766/3871/24-ц
пр. № 2-7166/24
"24" вересня 2024 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Новака Р.В.,
при секретарі судових засідань Бурячок А.І.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника відповідача АТ «Райффайзен Банк» - Пасечник Ю.А. про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 поданої в інтересах позивача представником за договором ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,-
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.03.2024 справу за вказаним позовом направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.08.2024 прийнято до свого провадження цивільну справу № 766/3871/24-ц за позовом ОСОБА_1 поданої в інтересах позивача представником за договором ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та призначено до розгляду за правилами позовного (загального) провадження.
02.09.2024 на адресу від представника відповідача - Пасечник Ю.А. надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки вказаний позов необхідно розглядати в порядку господарського судочинства.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялись вчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Вивчивши клопотання та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що представник позивача - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить застосувати наслідки недійсності правочину відносно Заяви про надання кредиту «Кредитна картка для підприємців» № 011/87071/1105919 до Договору банківського обслуговування (укладеного підписанням Заяви про приєднання/ Угоди № СМОРЕ-1537696 від 02.06.2021) від 02.06.2021 та Кредитного договору 011/87071/01249038 від 06.10.2021, що були укладені між акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та від ОСОБА_1 .
Представник відповідача в клопотанні про закриття провадження вказує, що оспорювані правочини укладені між акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та позивачем ОСОБА_1 , як ФОП, тому даний спір за предметною юрисдикцією повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Згідно положень статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних індивідуальних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, та, по-друге, те, що суб'єктний склад такого спору включає, як правило, фізичну особу, яка є стороною цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин (стаття 19 ЦПК України).
Разом з тим, згідно з ч. 2 статті 4 ГПК України до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів мають право звернутися юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, у визначених законом випадках.
Відповідно до положень пунктів 3, 6 та 13 частини першої статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Відтак серед ознак, визначених у частині першій статті 20 ГПК України для відмежування господарської юрисдикції від інших, є, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних правовідносин (пункт 3); справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно, реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 6); щодо визнання недійними актів, що порушують право на майно, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна (пункт 13) тощо.
Аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов'язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03.11.2020 у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), від 19.05.2020 у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19).
Для розмежування юрисдикції спору у цій справі серед зазначених критеріїв розмежування слід також визначити хоча б один з таких критеріїв, як здійснення господарської діяльності, або наявність спору з корпоративних правовідносин, або спору щодо права власності на майно, реєстрації цього майна.
Так, згідно з копіями Заяви про надання кредиту «Кредитна картка для підприємців» № 011/87071/1105919 від 02.06.2021, Заяви про приєднання/Угоди № СМОРЕ-1537696 від 02.06.2021 та Кредитного договору № 011/87071/01249038 від 06.10.2021, які були надані представниками відповідача на виконання вимог ухвали від 02.08.2024 про витребування доказів, заяви та кредитний договір були підписані між банком та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як фізичною особою-підприємцем.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЦК України, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).
Отже, з позову вбачається, що спір виник саме між суб'єктами господарювання, зокрема - між АТ «Райффайзен Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , оскільки, позивач просить застосувати наслідки недійсності правочину відносно Заяви про надання кредиту «Кредитна картка для підприємців» № 011/87071/1105919 до Договору банківського обслуговування (укладеного підписанням Заяви про приєднання/ Угоди № СМОРЕ-1537696 від 02.06.2021) від 02.06.2021 та Кредитного договору 011/87071/01249038 від 06.10.2021, що були укладені між акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 , як ФОП.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 поданої в інтересах позивача представником за договором ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину слід закрити, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 255, 256, 259-261, 268, 352-355 ЦПК України, суд,
Клопотання представника відповідача АТ «Райффайзен Банк» - Пасечник Ю.А. про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 поданої в інтересах позивача представником за договором ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - задовольнити.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 поданої в інтересах позивача представником за договором ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - закрити.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва/.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Р.В. Новак