Справа № 752/4479/16-ц
Провадження № 4-с/752/23/24
Іменем України
21 серпня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Ахмеяна Б.А.
в місті Києві в приміщенні суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, заінтересована особа ОСОБА_2 ,
встановив:
26.08.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, заінтересована особа ОСОБА_2 .
В обґрунтування заявлених у скарзі вимог заявником зазначено, що 23.06.2016 року Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на період навчання дитини, починаючи з 22.03.2016 року і до досягнення дитиною 23 років.
05.09.2016 року на виконання зазначеного вище рішення суду видано виконавчий лист № 752/4479/16.
14.09.2016 року Голосіївським РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 52210489 з приводу виконання виконавчого листа № 752/4479/16 виданого 05.09.2016 року Голосіївським районним судом м. Києва.
Однак, з часу відкриття виконавчого провадження відрахування проводяться лише з заробітної плати боржника.
В той же час за даними з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування Національного агентства з питань запобігання корупції, стягувачу стало відомо, що в 2017 та 2019 роках боржник отримував доходи від відчуження нерухомого та рухомого майна, але аліменти із зазначених доходів не відраховувались.
Так, боржник отримав дохід від відчуження нерухомого майна у 2017 році в розмірі 100 000, 00 грн., в 2019 році в розмірі 569 889, 00 грн. та 49 000, 00 грн. дохід від відчуження рухомого майна.
17.07.2020 року представник стягувача повідомила про отриману інформацію державного виконавця та просила провести розрахунок заборгованості з урахуванням отриманої інформації про фактичний заробіток (дохід) боржника.
11.08.2020 року державним виконавцем складено запитуваний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, в якому зазначено, що станом на 01.08.2020 року у боржника заборгованість відсутня.
Також зазначила, що станом на 14.08.2020 року матеріали ВП № 52210489, станом на 21.08.2020 року автоматизована система ВП не містять жодних процесуальних документів, що свідчили б про наявність дій державного виконавця, направлених на стягнення аліментів з доходів від відчуження нерухомого та рухомого майна у 2017 році та у 2019 році, що свідчить про бездіяльність державного виконавця.
Крім того, з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 11.08.2020 року вбачається, що державним виконавцем до заробітку (доходів) з яких утримуються аліменти також не враховано пенсію, яку отримує боржник за весь час примусового виконання рішення суду.
Так, відповідно до рішення суду та виконавчого листа відрахування аліментів з боржника на користь стягувача має проводитись з 22.03.2016 року. З вказаної дати, стягнення аліментів з пенсії боржника не проводилося. Таким чином, з 22.03.2016 року і станом на сьогодні існує заборгованість зі сплати аліментів від отриманої боржником пенсії, що не відображена в оскаржуваному розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 11.08.2020 року. 10.08.2020 року ПФ України на запит державного виконавця № 84539191 від 07.08.2020 року надано відповідь № 1064488340 про отримання боржником пенсії із зазначенням її розміру.
Отже, дії державного виконавця щодо неврахування до видів доходів боржника з яких утримуються аліменти, доходів від одержуваної пенсії при складанні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів також є порушенням чинного законодавства , що регулює порядок визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів.
Просила визнати дії державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві щодо обчислення заборгованості зі сплати аліментів при складанні розрахунку від 11.08.2020 року незаконними; скасувати складений державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 11.08.2020 року; зобов'язати державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві здійснити перерахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів, що підлягають стягненню за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3 , з врахуванням доходу від продажу нерухомого та рухомого майна в 2017 та 2019 роках; зобов'язати державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві здійснити перерахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів, що підлягають стягненню за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3 , з врахуванням отриманої пенсії за весь час примусового виконання рішення суду; визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві щодо відсутності звернення стягнення на дохід, отриманий ОСОБА_2 від продажу нерухомого та рухомого майна, а саме частини отриманої від суми продажу майна; зобов'язати державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві винести постанову про звернення стягнення на дохід, отриманий ОСОБА_2 від продажу нерухомого та рухомого майна, а саме частини отриманої від суми продажу майна.
У судовому засідання заявник скарги, особа, дії якої оскаржуються та інші заінтересовані особи відсутні, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином, з будь-якими клопотаннями до суду не зверталися.
За правилами ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали за скаргою, суд прийшов до висновку про можливість її розгляду за відсутності скаржника, особи, дії якої оскаржуються та заінтересованої особи та необхідність задоволення скарги, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.06.2016 року Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на період навчання дитини, починаючи з 22.03.2016 року і до досягнення дитиною 23 років.
05.09.2016 року на виконання зазначеного вище рішення суду видано виконавчий лист № 752/4479/16.
14.09.2016 року Голосіївським РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 52210489 з приводу виконання виконавчого листа № 752/4479/16 виданого 05.09.2016 року Голосіївським районним судом м. Києва.
Звертаючись до суду з скаргою, заявниця зазначає, що з часу відкриття виконавчого провадження відрахування проводяться лише з заробітної плати боржника. В той же час за даними з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування Національного агентства з питань запобігання корупції, стягувачу стало відомо, що в 2017 та 2019 роках боржник отримував доходи від відчуження нерухомого та рухомого майна, але аліменти із зазначених доходів не відраховувались. Боржник отримав дохід від відчуження нерухомого майна у 2017 році в розмірі 100 000, 00 грн., в 2019 році в розмірі 569 889, 00 грн. та 49 000, 00 грн. дохід від відчуження рухомого майна. 17.07.2020 року представник стягувача повідомила про отриману інформацію державного виконавця та просила провести розрахунок заборгованості з урахуванням отриманої інформації про фактичний заробіток (дохід) боржника. 11.08.2020 року державним виконавцем складено запитуваний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, в якому зазначено, що станом на 01.08.2020 року у боржника заборгованість відсутня. Станом на 14.08.2020 року матеріали ВП № 52210489, станом на 21.08.2020 року автоматизована система ВП не містять жодних процесуальних документів, що свідчили б про наявність дій державного виконавця, направлених на стягнення аліментів з доходів від відчуження нерухомого та рухомого майна у 2017 році та у 2019 році, що свідчить про бездіяльність державного виконавця. Крім того, з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 11.08.2020 року вбачається, що державним виконавцем до заробітку (доходів) з яких утримуються аліменти також не враховано пенсію, яку отримує боржник за весь час примусового виконання рішення суду. Відповідно до рішення суду та виконавчого листа відрахування аліментів з боржника на користь стягувача має проводитись з 22.03.2016 року. З вказаної дати, стягнення аліментів з пенсії боржника не проводилося. Таким чином, з 22.03.2016 року і станом на теперішній час існує заборгованість зі сплати аліментів від отриманої боржником пенсії, що не відображена в оскаржуваному розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 11.08.2020 року. 10.08.2020 року ПФ України на запит державного виконавця № 84539191 від 07.08.2020 року надано відповідь № 1064488340 про отримання боржником пенсії із зазначенням її розміру. Отже, на думку заявниці скарги, дії державного виконавця щодо неврахування до видів доходів боржника з яких утримуються аліменти, доходів від одержуваної пенсії при складанні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів також є порушенням чинного законодавства , що регулює порядок визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів.
З огляду на зазначене вище, заявниця скарги просила суд визнати дії державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві щодо обчислення заборгованості зі сплати аліментів при складанні розрахунку від 11.08.2020 року незаконними; скасувати складений державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 11.08.2020 року; зобов'язати державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві здійснити перерахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів, що підлягають стягненню за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3 , з врахуванням доходу від продажу нерухомого та рухомого майна в 2017 та 2019 роках; зобов'язати державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві здійснити перерахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів, що підлягають стягненню за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3 , з врахуванням отриманої пенсії за весь час примусового виконання рішення суду; визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві щодо відсутності звернення стягнення на дохід, отриманий ОСОБА_2 від продажу нерухомого та рухомого майна, а саме частини отриманої від суми продажу майна; зобов'язати державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві винести постанову про звернення стягнення на дохід, отриманий ОСОБА_2 від продажу нерухомого та рухомого майна, а саме частини отриманої від суми продажу майна.
Згідно зі ст. ст. 447, 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії ; виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно п. 4 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», боржник зобов'язаний повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини.
За правилами ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Як видно зі змісту п. 4.5. рішення Конституційного Суду України №1-р/2018 від 27.02.2018 року, Конституція України гарантує право на соціальний захист громадян, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 46); соціальний захист пов'язується з неможливістю мати заробіток (трудовий дохід), його втратою чи недостатнім рівнем життєвого забезпечення громадянина і непрацездатних членів його сім'ї, зокрема у випадку безробіття як соціально-економічного явища; загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить систему прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках (абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28 квітня 2009 року № 9-рп/2009).
У Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсією є «щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом» (ст. 1). Законодавець, регулюючи відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, виходив з того, що воно має здійснюватися за певними принципами, перелік яких наведений в ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема: заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу); солідарності та субсидування в солідарній системі; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим законом; обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим законом. Беручи до уваги аналіз відповідних конституційних приписів, міжнародної практики і положень законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, а також п.п.14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що містить перелік доходів громадян, які підлягають оподаткуванню, до якого не включено пенсію, Конституційний Суд України дійшов висновку, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист громадян, яке згідно з ч.2 ст.46 Конституції України гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням і не є заробітком громадян або іншим доходом, пов'язаним з будь-яким видом діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 року № 146 визначено перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.
Згідно з п. п. 14, 19 ч. 1 додатку до постанови утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з: одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються особам з інвалідністю першої групи на догляд за ними; інших видів заробітку.
Відповідно, перелік заробітку з якого можуть стягуватися аліменти не є вичерпним.
Крім того, п. 12 вказаної постанови зазначено з яких виплат утримання аліментів не проводиться і відповідно до переліку пенсія та доходи від відчуження рухомого та нерухомого майна сюди не входить.
Законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів (правова позиція Верховного Суду у справі № 640/537/14-ц від 07.05.2018 року, у справі № 760/4569/18-ц від 05.09.2019 року).
Відтак, суд доходить висновку про необхідність задоволення заявлених у скарзі вимог у визначений заявником скарги спосіб.
На підставі викладеного, керуючись, Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 447-453 ЦПК України, суд -
ухвалив:
скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, заінтересована особа ОСОБА_2 , задовольнити.
Визнати дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо обчислення заборгованості зі сплати аліментів при складанні розрахунку від 11.08.2020 року незаконними.
Скасувати складений державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 11.08.2020 року.
Зобов'язати державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві здійснити перерахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів, що підлягають стягненню за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3 , з врахуванням доходу від продажу нерухомого та рухомого майна в 2017 та 2019 роках.
Зобов'язати державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві здійснити перерахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів, що підлягають стягненню за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3 , з врахуванням отриманої пенсії за весь час примусового виконання рішення суду.
Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо відсутності звернення стягнення на дохід, отриманий ОСОБА_2 від продажу нерухомого та рухомого майна, а саме частини отриманої від суми продажу майна.
Зобов'язати державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві винести постанову про звернення стягнення на дохід, отриманий ОСОБА_2 від продажу нерухомого та рухомого майна, а саме частини отриманої від суми продажу майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею
(частина 2 статті 261 ЦПК України).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду (частина 1 статті 353, стаття355 ЦПК України).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (стаття 354 ЦПК України).
Суддя: Плахотнюк К.Г.