вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
07 жовтня 2010 р. Справа №2а-11058/10/12/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді
Котаревої Г.М. , при секретарі Тарасовій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Закритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство "Хімпромсоюз"
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим
про визнання дій протиправними та спонукання до виконання певних дій
за участю представників:
позивача - Качетов О.О., довіреність №БН від 04.01.10р.
відповідача - Горохова А.К., довіреність №12/10-0 від 13.01.10р.
Суть спору: Закрите акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство «Хімпромсоюз» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними дій щодо невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, що викладене у повідомленні №31932/10/15-2 від 21.07.10р. та зобов'язати визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року як своєчасно подану та оформлену згідно діючого законодавства.
Під час судового засідання представником позивача було надано клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просив визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, що викладене у повідомленні №31932/10/15-2 від 21.07.10р. (а.с. 21-22).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача є протиправними, оскільки вчинені з порушенням положень Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про державну службу» та положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.08.10р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд
20.07.10р. позивачем була подана до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податкова декларація з податку на додану вартість підприємства за червень 2010 року (а.с.9-16).
Повідомленням від 21.07.10р. вих. №31932/10/15-2 відповідач, за підписом заступника начальника ДПІ в м. Сімферополі Алієва Р.Р. надіслав позивачу повідомлення з тексту якого вбачається, що в наданій ним декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року не визнана податковою декларацією у відповідності з п.4.1, п4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, п. 3.3, п. 4.3, п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», п.4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків до ОДПС України, затверджених наказом ДПА України № 827 від 31.12.08р., при цьому не вказуючи у чому полягає порушення. Крім того, відповідач запропонував позивачу надати податкову звітність у електронному вигляді (а.с. 7).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як свідчать матеріали справи, відповідач, посилаючись у повідомленні від 21.07.10р. вих. №31932/10/15-2 на порушення позивачем норм вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» та Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків до ОДПС України, затверджених наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008 року, не вказав у чому саме полягає таке порушення та причина «невизнання» податкової декларації.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181 -ІІІ (Далі Закон №2181).
Відповідно до положень абзаців 1, 5 п.п. 4.1.2. п.4.1. ст. 4 вказаного Закону, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Таким чином, виходячи з положень абзацу 5 п.п. 4.1.2. п.4.1. ст. 4 Закону України №2181 вбачається, що у разі невизнання податкової звітності як податкової декларації з підстав викладених у цій нормі, податковий орган приймає рішення, яке може бути оскаржене платником податків.
Згідно з п. 1.11 Закону України №2181, податкова декларація - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Детальний перелік вимог до податкової звітності, порядку її заповнення зазначені в Методичних рекомендаціях щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків до ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 827 від 31.12.2008 року (далі -Рекомендації).
Згідно з п. 4.4. Рекомендацій працівники органів державної податкової служби при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб; печатки платника податків; обов'язкових реквізитів; обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.
У цьому контексті під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою. Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію для платників ПДВ.
Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», (далі -Порядок).
Відповідно до пункту 1.3 вказаного Порядку, декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.
Відповідно до п.3.2 даного Порядку вступна частина, службові поля та чотири розділи податкової декларації з податку на додану вартість, податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальної), податкової декларації з податку на додану вартість (переробних підприємств) та податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою; додатки до декларацій, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)) - на аркушах формату А-4.
У судовому засіданні судом було досліджено декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, подану позивачем до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим в порядку податкової звітності, та встановлено, що її було подано у відповідності із вимогами діючого законодавства, зокрема Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків до ОДПС України, затвердженими наказом Державної податкової адміністрації України № 827 від 31.12.2008 року.
Представником відповідача у судовому засіданні було надано заперечення до позовної заяви, у якій було зазначено, що у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року було вказано, що вона подається до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, тоді як орган ДПІ у м. Сімферополі АР Крим було ліквідовано згідно до Наказу ДПА в АР Крим №535 від 08.09.09р. «Про реорганізацію ДПІ у м. Сімферополі АР Крим», шляхом поділу та створення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (ДПІ в м. Сімферополі АР Крим), та Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (СДПІ ВПП в м. Сімферополі) з правами юридичних осіб, які є правонаступниками ДПІ у м. Сімферополі АР Крим.
Проте в матеріалах справи є докази отримання зазначеної податкової декларації органами Державної податкової адміністрації України районного рівня, а отже саме ДПІ в м. Сімферополі АР Крим (а.с. 8).
Таким чином, зазначення позивачем у податковій декларації того, що вона спрямовується на адресу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим не може розцінюватись у якості помилки, оскільки це не змінює сутності податкової звітності.
В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів того, що ним не визнана декларація позивача з податку на додану вартість за червень 2010 року як податкова декларація з підстав, визначених у чинному законодавстві
У зв'язку з тим, що судом було встановлено відсутність з боку позивача порушень щодо заповнення декларації, її повну відповідність вимогам, передбаченим Наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року та Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків до ОДПС України, затвердженими наказом Державної податкової адміністрації України № 827 від 31.12.2008 року, суд приходить до висновку, про необґрунтованість відмови відповідача у прийнятті декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, поданої позивачем.
З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача, що виразились у винесенні повідомлення від 21.07.10р. вих. №31932/10/15-2є неправомірними.
За таких підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
В судовому засіданні 07.10.10р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 11.10.10р.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо невизнання, відповідно до повідомлення від 21.07.10р. вих. №31932/10/15-2, податковою декларацією документу податкової звітності з ПДВ за червень 2010 року, отриманої від Закритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство «Хімпромсоюз» 20.07.10р.
У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі, у разі проголошення у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Котарева Г.М.