вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
11 листопада 2010 р. Справа №2а-7971/10/12/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді
Котаревої Г.М. , при секретарі Тарасовій О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Сімферопольського районного центру зайнятості
до ОСОБА_2
про стягнення заборгованості у сумі 8158,30 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - Слабоспицький В.В., довіреність №4046 від 24.11.09р.,
відповідача - ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1;
Суть спору: Сімферопольський районний центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення 8158,30грн. допомоги по безробіттю, виплаченої останньому за період з 14.12.06р. по 07.12.07р. та з 19.12.08р. по 18.05.09р. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.06.10р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач у судовому засіданні проти позову частково заперечував.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши надані докази, суд,
ОСОБА_2 відповідно до даних персональної картки № НОМЕР_2 відноситься до застрахованих осіб, які мають право на матеріальне забезпечення (а. с. 14).
ОСОБА_2 була зареєстрована у Сімферопольському районному центрі зайнятості у якості безробітної у період з 14.12.06р. по 07.12.07р. та у період з 19.12.08р. по 18.05.09р.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач відповідно до ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» мав право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги.
Згідно зі ст.25 Закону України «Про зайнятість населення» держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Згідно зі ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Відповідно до п.1 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Згідно з п.3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Судом встановлено, що в результаті звірки даних з державним реєстратором, позивачем було виявлено, що ОСОБА_2 є приватним підприємцем з 04.06.1998р. (а.с. 5).
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено наступне: застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення в наслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», належать до зайнятого населення.
Відповідно до довідок-розрахунків, відповідачу у період з 14.12.06р. по 07.12.07р. було виплачено 6419,92грн. (а.с. 10) та у період з 19.12.08р. по 18.05.09р. було виплачено 1788,38грн. (а.с. 9).
В порушення вимог вказаних у ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_2 не повідомила Сімферопольський районний центр зайнятості про факт ведення підприємницької діяльності.
Крім того, відповідачем на ім'я директора Сімферопольського районного центру зайнятості були надані заяви, відповідно до яких, свою заборгованість перед Сімферопольським районним центром зайнятості ОСОБА_2 визнала та зобов'язалась повернути заборгованість у сумі 1788,38грн. до 20.06.10р. (а.с. 7) та заборгованість у сумі 6419,92грн. до 20.09.10р. (а.с. 6).
Проте, у матеріалах справи є постанова Господарського суду АР Крим від 22.05.07р. по справі №2-14/5354-2007А за позовом Прокурора Сімферопольського району АР Крим в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності. Зазначеною постановою позов задоволено, підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 припинено (а.с. 28-29). Зазначене рішення набрало законної сили 01.06.07р.
Згідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до абз. 1 п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення відповідачу внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно з п 6, та п.7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку. Рішення про повернення коштів особою та відшкодування приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом. Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі відмови особи повернути кошти або у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судом встановлено, що з 01.06.07р., тобто з дати набрання законної сили рішенням Господарського суду АР Крим від 22.05.07р. по справі №2-14/5354-2007А про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, відповідач не вів будь-якої підприємницької діяльності, про що свідчить інформація ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим, УПФУ в Сімферопольському районі АР Крим та державного реєстратора (а.с. 47-50, 67, 68, 70).
Таким чином, починаючи з 01.06.07р. відповідач був позбавлений статусу фізичної особи-підприємця, а отже був безробітним. Відповідач повинен сплатити на користь Сімферопольського районного центру зайнятості заборгованість у сумі 3356,31грн., тобто за період з грудня 2006 року до травня 2007 року.
У порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надані докази сплати 3356,31грн. до Сімферопольського центру зайнятості.
За таких підстав, суд позов задовольняє частково.
В судовому засіданні 11.11.10р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.160 КАС України повний текст постанови виготовлено 15.11.10р.
Керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Сімферопольського районного центру зайнятості заборгованість у розмірі 5144,69грн.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі, у разі проголошення у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Котарева Г.М.