вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
09.09.10 Справа №2а-9004/10/8/0170
(10:15) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом
Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі АР Крим
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Сімферополь АР Крим
про стягнення,
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Аблякімова Еміне Рефатівна, довіреність № С-03-06 від 11.01.2010р.
Обставини справи: Управління ПФУ в Кіровському районі АР Крим звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополь АР Крим про стягнення з відповідача суми грошових коштів, що виникли в результаті виплати і доставки пенсій з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.06.200р. по 30.06.2010р. в сумі 736,01грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженому постановою правління Пенсійного Фонду України та правління Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.2003р., відповідач повинен відшкодовувати позивачу витрати на адресну державну допомогу, яку Пенсійний фонд України виплачує працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників на такі страхові виплати та соціальні послуги на підставі Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 № 2272-ІІІ.
Ухвалами від 14.07.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі та справу призначено до судового розгляду.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує, посилаючись на те, що з положення норми п. 5 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. № 1105 випливає, по-перше,обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування та спільно приймати рішення щодо участі у фінансуванні заходів; по-друге, мова йде саме про фінансування заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, якими відповідно до ст. 6 Закону України №1105 є фізичні особи, на користь яких здійснюється страхування.
Обов'язок щодо співпраці з фондами та спільного прийняття рішення реалізований шляхом прийняття спільного нормативного акта - Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.2003р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2003р. за № 376/7697.
Саме цим актом визначений механізм відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків; встановлений рівень, на якому таке відшкодування повинне відбуватися - відшкодування здійснюється на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України.
Як зазначає відповідач, застосування частини другої п. 5 ст. 24 Закону України № 1105, на яку посилається позивач і відповідно до якої, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат, можливо тільки з урахуванням частини першої п. 5 ст. 24 Закону України № 1105, а відповідно і Порядку відшкодування.
Відповідач вважає, що на відділенні ВД Фонду в м. Сімферополі лежить обов'язок лише по підписанню щомісячних актів звірки відповідно до вимог Порядку відшкодування.
Також відповідачем зазначено, що на виконання порядку за вказаний період між УПФ в Кіровському районі АРК та відділенням ВД Фонду в м. Сімферополі підписані акти щомісячної звірки, відповідно до яких відділенням ВД Фонду в м. Сімферополі прийняти до заліку списки в кількості 1 особи, якій виплачувалась позивачем пенсія.
Однак, позивачем до суми відшкодування крім основного розміру пенсії включені витрати на виплату державної адресної допомоги в розмірі 2680,45грн., виплата якої передбачена Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян». Порядком відшкодування не передбачено ні підписання актів звірок, ні відповідне відшкодування витрат сум державної адресної допомоги між фондами, оскільки такий вид витрат не передбачений в переліку витрат, підлягаючих відшкодуванню. Відповідно не мають бути включені до акту щомісячної звірки і витрати на виплату і доставку державної адресної допомоги.
Таким чином в акті щомісячної звірки не знайшли відображення витрати позивача на виплату державної адресної допомоги на суму 736,01грн. за відсутністю на це правових підстав. На підставі викладеного, відповідач просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.
До дня розгляду справи від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.
В судовому засіданні 09.09.2010р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з причин, вказаних у запереченнях на адміністративний позов.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Відповідно до п. 1.1 Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 25 жовтня 2005 р. № 43 Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд), що здійснює реалізацію завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку.
Згідно до п. 2.1 Положення основними завданнями виконавчої дирекції Фонду є серед іншого забезпечення дотримання положень Конституції України та вимог чинного законодавства, інших нормативно-правових актів у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності; збір та акумулювання страхових внесків, визначення умов, порядку обслуговування і гарантій збереження коштів Фонду, що формуються за рахунок страхових внесків та інших джерел фінансування.
Відповідно до п. 2.2, п. 2.3 Положення Виконавча дирекція Фонду здійснює керівництво робочими органами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контроль за їх діяльністю щодо виконання ними завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, рішень правління Фонду. Виконавча дирекція Фонду здійснює управління соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві шляхом проведення виконавчо-розпорядчої діяльності, яка передбачає забезпечення виконання рішень правління Фонду, видання наказів щодо планування, збору, акумулювання та обліку страхових внесків, забезпечення в повному обсязі реалізації завдань цього виду соціального страхування, які належать до компетенції виконавчої дирекції Фонду.
Згідно до п. 1.2 Положення робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення, які є самостійними юридичними особами і реалізують завдання та основні принципи страхування від нещасного випадку у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.
Отже, позивач та відповідач у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, тобто дана справа є справою адміністративної юрисдикції.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Позивач звернувся до відповідача за проведенням звірки та підписанням актів щомісячної звірки, згідно яких позивачем заявлено до відшкодування за червень 2010 року загальну суму витрат на 1 особу в розмірі 888,35грн. Відповідно до акту щомісячної звірки за червень 2010 року зазначена сума складається з основного розміру суми виплаченої пенсій в розмірі 150,00грн., суми виплаченої державної адресної допомоги в розмірі 724,70грн. та суми витрат з виплати і доставки пенсії в розмірі 13,65грн. (а.с.7).
За висновками виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополь АРК сума, що підлягає відшкодуванню за червень 2010 року на 1 особу складає 152,34грн. (зворотній бік а.с.7).
Відповідно до протоколу розбіжностей ВВДФССНВВПЗ в м. Сімферополь за червень 2010 року не прийнята до заліку до відшкодування сума витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги в сумі 736,01грн. (а.с.8).
Судом встановлено, що не прийняті до заліку витрати на виплату державної адресної допомоги не були включені відповідачем до Акту щомісячної звірки за червень 2010 року у зв'язку з тим, що відшкодування державної адресної допомоги не передбачено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Виплата пенсій, відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991р. здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р. непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Так, відповідно до Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» у п. 2 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Частиною 3 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р. передбачено, що пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
При цьому до страхових виплат, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» адресна допомога, визначена Постановою КМУ від 26.03.2008р. № 265, не включається.
Отже суд приходить до висновку, що дія Постанови КМУ від 26.03.2008р. № 265 не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.
Суд не бере до уваги доводи представника позивача, що державна адресна допомога у даному випадку по суті є пенсією по інвалідності, включається до її основного розміру і повинна відшкодовуватися відповідачем на загальних підставах, оскільки з викладених вище норм чітко вбачається додатковий характер зазначених виплат.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003р. № 5-4/4, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003р. за № 376/7697.
Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів «а», «в», «г» статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2001р. № 1094.
Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом суми що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів. Даний перелік є вичерпним, та «державна адресна допомога до пенсії» до нього не входить.
Суд зазначає, що державна адресна допомога не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо Постановою КМУ від 26.03.2008р. № 265 визначено, що вона є додатковою допомогою до пенсії. Не відноситься адресна допомога також і до щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.
Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів Постанови КМУ від 26.03.2008р. № 265.
Правові підстави і порядок відшкодування відповідачем суми державної адресної допомоги в розмірі 736,01грн. за червень 2010 року відсутні. З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена у судовому засіданні 09.09.10 р.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14.09.2010р.
Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кушнова А.О.