Постанова
Іменем України
23 грудня 2008 року С права № 5020-3/108
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
прокурора: Шульги Антона Миколайовича, посвідчення № 574 від 18.11.08;
позивача: Антипенко Аліни Валеріївни, довіреність № 03-13/4080 від 27.10.08, Севастопольська міська рада;
відповідача - ОСОБА_2, НОМЕР_1 від 11.02.00, фізична особа - підприємець ОСОБА_2;
представника відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 3 від 13.11.08;
третьої особи: не з'явився, Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі;
третьої особи: не з'явився, Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів;
третьої особи: не з'явився, закрите акціонерне товариство "Югрибстрой";
третьої особи: Срощенко Тетяни Іванівни, довіреність № б/н від 08.12.08, комунальне підприємство "Благоустрій" Севастопольської міської ради;
свідка: ОСОБА_5, НОМЕР_2 від 04.02.05;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 03 листопада 2008 року у справі № 5020-3/108
за позовом Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора (вул. Вороніна, 11, місто Севастополь, 99011)
в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) (АДРЕСА_2)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі (вул. Дм. Ульянова, 16, місто Севастополь, 99045)
Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів (вул. Леніна, 2, місто Севастополь, 99011)
закритого акціонерного товариства "Югрибстрой" (Камишове шосе, 14, місто Севастополь, 99014)
комунального підприємства "Благоустрій" Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 48, місто Севастополь, 99011)
про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку,
Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просив зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.
Позовні вимоги обґрунтовані самовільним зайняттям відповідачем спірної земельної ділянки, яка використовується ним під розміщення кафе-бару „Венеція” без достатніх правових підстав, оскільки органом місцевого самоврядування не приймалось рішення про надання земельної ділянки в користування.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 03 листопада 2008 року позов Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради задоволено.
Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 220 м2, розташовану на території АДРЕСА_3, з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення будинків, будівель і споруд, які використовуються під розміщення кафе-бару "Венеція", за рахунок коштів фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 і повернути земельну ділянку Севастопольській міській раді.
Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 85,00 грн.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в доход Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
При прийнятті рішення суд першої інстанції встановив факт зайняття відповідачем земельної ділянки без правовстановлювальних документів, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 000691 від 02.07.2008, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 10.07.2008, постановою про порушення провадження про адміністративне правопорушення від 29.08.2008. Також, встановивши порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 вимог статей 125, 126, 152, 212 Земельного кодексу України, господарський суд міста Севастополя дійшов висновку про порушення прав позивача на повноцінне користування земельною ділянкою, та, як наслідок, про обґрунтованність позовних вимог.
На вказане судове рішення відповідачем, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, подана апеляційна скарга, в якій сторона просить скасувати зазначене рішення, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 вважає, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки припинив свою господарську діяльність на спірній земельній ділянці у кафе-барі "Венеція" ще у 2004 році. Всі проведені перевірки на даному об'єкті здійснювалися без його участі. Акти перевірки скеровувались на його стару адресу, де він не проживає.
Представник позивача та прокурор у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодились, вважають рішення господарського суду міста Севастополя законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачають.
Представники третіх осіб - Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів та закритого акціонерного товариства "Югрибстрой" у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез'явившихся представників третіх осіб за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що проведеною перевіркою Управлінням з контролю за використанням і охороною земель на вимогу Севастопольської міжрайонної природоохоронної прокуратури встановлений факт самовільного зайняття та використання без правовстановлювальних документів відповідачем земельної ділянки площею 220 м2 під розташування та використання у комерційних цілях кафе-бару "Венеція". Дана земельна ділянка знаходиться на території західного берега бухти Омега в м. Севастополі.
Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України земля перебуває під охороною держави і владні повноваження з розпорядження землею здійснюють органи державної влади й місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно з частиною 2 статті 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, -здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
З урахуванням вищенаведеної норми, владні повноваження з розпорядження спірною земельною ділянкою, яка знаходиться на території західного берега бухти Омега в м. Севастополі здійснює Севастопольська міська рада.
Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Відповідно до пункту 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Самовільне зайняття земельних ділянок визначено у статті 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
Фактичне використання саме фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 спірної земельної ділянки підтверджується постановою про порушення провадження про адміністративне правопорушення від 10.07.2008 (том 1, а. с. 19), актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (том 1, а. с. 20 -22), постановою про порушення провадження про адміністративне правопорушення від 29.08.2008 (том 1, а. с. 24 -25). Доводи заявника апеляційної скарги про те, що він вже припинив господарську діяльність на спірній земельній ділянці спростовуються вищенаведеними доказами у своїй сукупності.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України вказане право посвідчується державним актом встановленої форми або договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем будь-якого рішення органу місцевого самоврядування про відведення земельної ділянки для здійснення ним підприємницької діяльності суду не представлено. Посилання фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на договір про дольову участь в утриманні пляжів міста, укладений між ним та Комунальним підприємством "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради 20.05.2003, який 20.05.2004 припинив свою дію, є неналежним доказом у справі, оскільки не відноситься до предмету спору.
Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власнику землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування нею. При цьому приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Згідно з частиною 3 статті 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Отже, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 03 листопада 2008 року у справі № 5020-3/108 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді