Постанова
Іменем України
08 грудня 2008 року Справа № 5020-3/013
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю:
прокурора: Верьовкіна Галина Петрівна, посвідчення №570 від 11.11.08;
представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Шилюк Дмитро Юрійович, довіреність №б/н від 28.07.08;
Заєць Сергій Анатолійович, довіреність №б/н від 08.08.08;
розглянувши апеляційне подання Прокурора Ленінського району міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 17 жовтня 2008 року у справі № 5020-3/013
за позовом Прокурора Ленінського району міста Севастополя (вул. Вороніна, 11,Севастополь,99011)
в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Страна Дельфиния" (вул. Корнілова, 2,Севастополь,99011)
про розірвання договору оренди нерухомого майна
Прокурор Ленінського району міста Севастополя звернувся в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Страна Дельфиния" про розірвання договору оренди нерухомого майна.
Заявою від 16.10.2008 року прокурор змінив підстави позову, доповнивши їх ще однією підставою -відсутністю договору страхування орендованого майна
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 17 жовтня 2008 року у справі № 5020-3/013 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що необхідною умовою для застосування господарської санкції у вигляді розірвання договору є матеріальні наслідки у виді реально заподіяної шкоди. Факт заподіяння шкоди має бути доведено прокурором і позивачем. Натомість її не лише не доведено, а й взагалі відсутні будь-які посилання на наявність шкоди.
Не погодившись з рішенням суду, Прокурор Ленінського району міста Севастополя звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час вирішення спору були порушені норми матеріального та процесуального права.
Розпорядженням заступника голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду Голика В.С. від 08 грудня 2008 року у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі у складі колегії було замінено суддю Гоголя Ю.М. на суддю Гонтаря В.І.
У судовому засіданні 08.12.08 року прокурор підтримав вимоги апеляційного подання, представники відповідача проти вимог скарги заперечували та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції. Представник позивача - фонду комунального майна Севастопольської міської Ради -у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представника позивача.
Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації (орендодавець) та приватним підприємством "Полюс-Юг" (орендар) укладено договір оренди №444/3-99 від 20.10.1999.
Згідно з пунктом 1.1 цього договору орендодавець надає орендарю в оренду водноспортивну базу "Нептун" за адресою: місто Севастополь, наб. Корнилова, 2, загальною площею 1419,84 м2, що перебуває на балансі ДКП "Аррікон" для використання під водноспортивну базу (аркуші справи 6-7).
Передача об'єкта оренди згідно з розділом 2 договору та Актом приймання-передачі відбулася 20.10.1999 (аркуш справи 8).
24.01.2000 року сторонами підписано протокол погодження змін до договору оренди №444/3-99 від 20.10.1999, згідно з яким змінено цільове призначення об'єкта оренди. Відповідно до даного протоколу, об'єкт оренди використовується для розміщення об'єктів торгівлі та дозвілля жителів і гостей міста. Також цим протоколом договір доповнено Додатком 3 "Перелік споруд ВСБ "Нептун", що передаються в оренду" і Додатком 4 "Перелік споруд, що передаються на відповідальне зберігання" (аркуші справи 10-11).
На підставі протоколу погодження змін до договору оренди № 444/3-99 від 20.10.1999, підписаного 15.09.2000, внесені зміни щодо найменування орендаря: приватне підприємство "Полюс-Юг" замінено на товариство з обмеженою відповідальністю "Страна Дельфиния" (аркуш справи 12).
Згідно з протоколом погодження змін до договору оренди № 444/3-99 від 20.10.1999, підписаного 04.04.2003, внесені зміни до предмета договору. Так, з урахуванням внесених змін, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення (будівлю, споруду) або індивідуально визначене майно - будівлі загальною площею 474,3 м2 та споруди бази "Нептун": мощення площею 2667,7 м2 і огорожу бази "Нептун" площею 521,4 м за адресою: наб. Корнилова, 2, що перебувають на балансі ДКП "Аррікон" для розміщення об'єктів торгівлі та дозвілля жителів і гостей міста (аркуш справи 14).
Передача майна, з урахуванням змін від 04.04.2003, відбулася того ж дня, про що складено Акт приймання-передачі орендованого майна (аркуш справи 16).
Сторони визначили строк дії договору з 20.10.1999 по 31.05.2012 (пункт 9.1 Договору).
Прокурор у позовній заяві обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач, всупереч пункту 5.1 розділу 5 Договору оренди нерухомого майна № 444/3-99 від 20.10.1999, укладеного між сторонами, передав частину приміщень об'єкта оренди певним особам в суборенду без згоди орендодавця, крім того, відповідач використовує об'єкт оренди з порушенням санітарних та протипожежних норм, що також суперечить умовам договору оренди (аркуші справи 3-4), та у відсутність договору страхування орендованого майна (аркуші справи 126-128).
Вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Судом першої інстанції встановлено, що правовідносини між сторонами не припинилися, а продовжували існувати після набрання чинності 01.01.2004 Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, тому відповідно до Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України та Прикінцевих положень Господарського кодексу України при розгляді даного спору застосовуються норми цих Кодексів.
Правові відносини сторін щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", власне договором оренди та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до абзацу другого пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав та порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з пунктом 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що на вимогу однієї з сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.
Стаття 783 Цивільного кодексу України містить перелік підстав, які надають право вимагати розірвання договору найму (оренди), в тому числі, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі, а також, якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі.
Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.
Крім того, згідно з частиною третьою статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань.
За правилами статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Таким чином позивач повинен був повідомити відповідача про намір розірвати договір оренди з вказаних у позові підстав. Проте, докази надходження заяв та заперечень щодо розірвання договору оренди відсутні.
Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Таким чином необхідною умовою для застосування господарської санкції у вигляді розірвання договору є матеріальні наслідки у виді реально заподіяної шкоди.
Однак, виходячи з матеріалів справи, відсутні будь-які посилання на наявність шкоди.
Відповідно до Акту перевірки ефективності використання та виконання умов договору оренди об'єкта комунальної власності, розташованого за адресою: м. Севастополь, набережна Корнилова, 2, від 10.07.2008, під час проведення даної перевірки директор товариства з обмеженою відповідальністю "Страна Дельфиния" надав копії договорів про спільну діяльність (аркуші справи 36-37). Спільна діяльність полягає у спільному використанні саме торгівельних павільйонів, які не належать до комунальної власності, а є приватною власністю.
Також, відповідно до Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Страна Дельфиния" (нова редакція від 09.11.2000) приватне підприємство "Біологічна станція" є засновником, а отже учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Страна Дельфиния" (аркуші справи 48-53).
Що стосується порушення відповідачем санітарних норм і правил, відповідно до абзацу 12 пункту 5.1 Договору, Орендар зобов'язаний утримувати приміщення в чистоті, виконувати всі санітарні правила. Перелік зауважень, наведений у позові, в основному, стосується не стану орендованих приміщень, а технологічного процесу. Поряд з цим, порушення технологічного процесу може позначатися на якості продукції, але жодним чином не впливає на стан орендованого майна.
Що до порушення відповідачем абзацу 18 пункту 5.1 Договору, згідно з яким Орендар зобов'язаний за власний рахунок проводити всі встановлені протипожежні заходи слід відмітити , що дана умова Договору не містить посилань на те, ким, коли і яким чином мають бути визначені конкретні протипожежні заходи. Враховуючи, що умова про конкретні протипожежні заходи не деталізована, прокурор не має жодних підстав стверджувати, що відповідач такі умови порушив.
Що стосується відсутності у відповідача діючого договору страхування орендованого майна слід зауважити, що, спірним договором не встановлено порядку і строків інформування зацікавлених осіб про наявність та умови укладеного Орендарем договору страхування об'єкта оренди, а відсутність у прокурора та позивача інформації про наявність укладеного Орендарем договору страхування об'єкта оренди ще не є підставою стверджувати факт відсутності такого договору.
В будь-якому випадку порушення санітарних і протипожежних норм, а так само відсутність договору страхування орендованого майна не можуть визнаватися істотним порушенням умов договору оренди, бо не позбавляють Орендодавця будь-чого, на що той розраховував при укладенні договору. Крім того, в матеріалах справи є документи, які відповідач надав суду, що підтверджують усунення порушень, виявлених в ході відповідних перевірок (аркуші справи 95, 117, 120-123).
Щодо вимог прокурора про усунення позивачу перешкод у здійсненні ним права користування водноспортивною базою "Нептун" з боку відповідача необхідно зазначити, що відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Правовою підставою користування відповідачем водноспортивною базою "Нептун" є чинний договір оренди № 444/3-99 від 20.10.1999. Отже, відповідач користується об'єктом оренди законно, а відтак у позивача відсутні підстави вимагати усунення перешкод в користуванні майном.
Таким чином, виходячи вимог зазначених норм законодавства, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Виходячи з викладеного, апеляційна інстанція вважає, що рішення господарського суду прийнято на підставі норм чинного законодавства при відповідності висновків суду обставинам справи, отже, підстав для його скасування не існує.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційне подання Прокурора Ленінського району міста Севастополя залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 17 жовтня 2008 року у справі № 5020-3/013 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді