25 листопада 2024 року
м. Київ
Справа № 910/5764/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 133 523,52 грн,
14.11.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/5764/24. Вказана касаційна скарга була подана 14.11.2024 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд".
15.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" до Верховного Суду надійшли заперечення щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/5764/24, в яких заявник просить відмовити скаржнику у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця", а також заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення закріплені і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 15 цього Кодексу суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно із частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Предметом позову у цій справі є стягнення 133 523,52 грн, що становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн х 100 = 302 800,00 грн станом на 2024 рік), тому в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною.
Обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження у малозначній справі, скаржник зазначає, що ця справа має для нього виняткове значення, оскільки результат касаційного перегляду цієї справи може вплинути на результати розгляду справ № 910/9530/24, № 910/9854/24, № 910/9664/24, № 910/12134/24, № 910/12640/24, № 910/12251/24, № 910/12253/24, № 910/21231/24, № 910/12129/24, № 910/10430/24, № 910/10431/24, № 910/10128/24, № 910/10339/24, № 910/10080/24, № 910/10078/24, № 910/8865/24, № 910/9886/24, № 910/9232/24, № 910/9135/24, № 910/6074/24, № 910/5065/24, № 910/5361/24, № 910/5372/24, № 910/5526/24, № 910/7737/24, № 910/8764/24, № 910/10261/24, № 910/12125/24, № 910/12126/24, № 910/12137/24, № 910/12140/24, № 910/12583/24.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо необхідності відкриття касаційного провадження у малозначній справі не є належним чином обґрунтованими, тому відсутні підстави для висновку про можливість відкриття касаційного провадження у цій справі, зважаючи на таке.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що посилання скаржника на те, що справа № 910/5764/24 має для нього виняткове значення належним чином не обґрунтоване, оскільки є лише власними припущеннями скаржника. Стосовно "виняткового значення" справи для її учасника, то в цьому випадку оцінка Судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Посилання скаржника на наявність інших подібних справ не свідчить про виняткове значення справи для скаржника та не може слугувати причиною для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Наведені у касаційній скарзі Акціонерного товариства "Українська залізниця" доводи не дають підстав для висновку про те, що справа № 910/5764/24 має виняткове значення для скаржника. Зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи по суті і в цілому - до заперечення результату розгляду справи.
Незгода скаржника з оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для учасника справи, оскільки такою може бути оцінка сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Таким чином, касаційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" не містить належного обґрунтування наявності умов, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає. З огляду на зазначене підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі немає.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої і апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/5764/24, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 22.11.2023 №10-р(ІІ)/2023 щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (щодо процесуальних фільтрів касаційної інстанції) та визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (щодо ціни позову для визначення малозначних справ у цивільному процесі). Пункти 1, 5 частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, які визнані неконституційними, втрачають чинність через 6 місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Отже зазначене рішення Конституційного Суду України не стосується застосування положень Господарського процесуального кодексу України, а саме частини 5 статті 12 та пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не визнає неконституційним процесуальні фільтри в касаційній інстанції.
Керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 235, 287, 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/5764/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак