25 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/28303/23 пров. № А/857/13808/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі № 460/28303/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Дорошенко Н.О.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 26 квітня 2024 року,
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), у якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с. 67) просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби;
- зобов'язати відповідача розглянути рапорт про звільнення позивача з лав Збройних Сил України на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з лав Збройних Сил України на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позов обґрунтовує тим, що позивач призваний на військову службу у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію». В жовтні 2023 року він звернувся до командування ВЧ НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за сімейними обставинами, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи - близьким родичем (братом дружини) - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ). Зазначив, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, який може надати лише позивач. Зауважив, що ОСОБА_2 є неодруженим. Єдиний родич, який у нього є, це його сестра, дружина позивача ОСОБА_3 . Однак, вона здійснює постійний догляд за спільною із позивачем дитиною з інвалідністю - ОСОБА_4 , який потребує постійного домашнього догляду, а отже не може здійснювати догляд ще й за хворим братом. У зв'язку з ігноруванням рапорту на звільнення 03.11.2023 засобами поштового зв'язку до ВЧ НОМЕР_1 було надіслано адвокатський запит щодо розгляду такого рапорту. У відповідь на адвокатський запит відповідач повідомив, що позивач документально не підтвердив відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , оскільки в останнього є сестра, яка підтверджуючих документів про неможливість здійснювати догляд за своїм братом не надала. Позивач зазначив, що до рапорту були додані усі документи в нотаріально посвідчених копіях, що підтверджують відсутність інших осіб, які зобов'язані здійснювати постійний догляд за законом. За наведеного, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду поданого ним рапорту про звільнення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту, поданого ОСОБА_1 в жовтні 2023 року, про звільнення з військової служби через сімейні обставини відповідно до абзацу 8 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт, поданий ОСОБА_1 в жовтні 2023 року, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом, прийняти відповідне рішення з питання звільнення ОСОБА_1 з військової служби через сімейні обставини відповідно до абзацу 8 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги апелянт обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норми матеріального права, що привело до порушення в свою чергу норми процесуального права. Зазначає, що як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_2 має, крім позивача, повнолітню працездатну сестру, яка відповідно до вимог ст. 267 Сімейного кодексу України зобов'язана утримувати свого непрацездатного брата, який потребує матеріальної допомоги. Вказує, що документами не доведено неможливість здійснення сестрою постійного догляду за братом, недостатньо доведено потребу ОСОБА_2 в постійному нагляді, а тому зазаначає, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду не відповідає обставинам справи, тому таке підлягає скасуванню.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що в матеріалах справи наявні всі докази, що підтверджують відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, а саме ОСОБА_2 . В свою чергу опис відправлення, що був доданий до матеріалів справи, підтверджує факт надсилання повного переліку документів апелянту - Військовій частині НОМЕР_1 , в результаті чого можна дійти висновку, що Військовій частині НОМЕР_1 було достеменно відомо про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд.
Вказує, що судом першої інстанції було надано обґрунтовану оцінку доводам як позивача так і відповідача та наявним в матеріалах справи доказам, на яких ґрунтувались вимоги сторін справи, що свідчить про обґрунтованість та законність судового рішення першої інстанції, яке в свою чергу ухвалене із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 .
Крім цього, на адресу апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від Військової частини НОМЕР_1 . Зазначає, що позивачем не додано до рапотру належних і допустимих доказів факту необхідності здійснення постійного нагляду за ОСОБА_2 . Просить скасувати рішення Рівненського окружного адіміністративного суду від 26 квітня 2024 року та прийняти поставнову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
25.02.2022 на підставі Указу Президента від 24.02.2022 №69/2022 ОСОБА_1 призваний на військову службу у Збройні Сили України, яку з 03.10.2022 проходить у ВЧ НОМЕР_1 .
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.10.2022 солдата ОСОБА_1 призначено старшим стрільцем 2 стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону.
Суд встановив, що в жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з письмовим рапортом на ім'я командира ВЧ НОМЕР_1 та просив звільнити його з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_2 .
До рапорту позивач долучив нотаріально посвідчені копії: військового квитка серії НОМЕР_2 ; паспорта громадянина України ОСОБА_1 ; картки платника податків ОСОБА_1 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 ; свідоцтва про народження ОСОБА_5 від 04.01.1986 серії НОМЕР_4 ; довідки про отримання допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із здійсненням постійного догляду за ОСОБА_2 ; свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 15.01.2002; свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 09.02.2023; довідки до акту МСЕК серії НОМЕР_7 ; картки платника податків ОСОБА_2 ; свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; посвідчення ОСОБА_2 серії НОМЕР_8 ; посвідчення ОСОБА_2 серії НОМЕР_9 ; паспорта громадянина України ОСОБА_2 ; довідки про склад сім'ї №491 від 11.04.2023; акта обстеження житлово-побутових умов проживання від 11.04.2023 №60; свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; свідоцтва про народження ОСОБА_6 ; довідки Рокитнівської селищної ради №490 від 11.04.2023; висновку №83 від 28.03.2023; довідки про зареєстрованих у житловому приміщені від 04.07.2023 №П 18442; довідки про зареєстрованих у житловому приміщені від 11.04.2023 №494; довідки ЛКК №496 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді.
Згідно з матеріалами судової справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 24.05.2000 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та є братом дружини позивача - ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвами про народження від 30.03.2023 серії НОМЕР_10 (повторно видане), від 04.01.1986 серії НОМЕР_4 , а також свідоцтвом про шлюб від 15.10.2010 серії НОМЕР_3 .
За змістом довідки до акту огляду МСЕК від 29.06.2000 серії РВН №051367 ОСОБА_2 довічно встановлено 2 групу інвалідності з дитинства та визнано непрацездатним.
Відповідно до висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І та ІІ групи внаслідок психічного розладу №83 від 28.03.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особа з інвалідністю внаслідок психічного розладу ІІ групи, встановленої 29.05.2000, проживає разом з ОСОБА_1 . За рівнем обмеження життєдіяльності: обмеження самообслуговування; обмеження здатності до орієнтації; обмеження здатності до спілкування; обмеження здатності контролювати свою поведінку, хворий ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду. Висновок дійсний до 28.09.2023.
Згідно з актом обстеження матеріально - побутових умов проживання від 11.04.2023 №60 при обстеженні домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено, що до складу сім'ї, які проживають за такою адресою, входять ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Сім'я проживає за даною адресою в літній кухні, так як житловий будинок згорів 25.03.2023.
Проживання позивача та ОСОБА_2 за вказаною адресою також підтверджуються довідками про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб від 11.04.2023 №491, №494.
За змістом довідки про отримання (неотримання) допомоги від 27.07.2023 №02-10/2216 ОСОБА_1 перебуває на обліку в структурному підрозділі управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації віддаленого робочого місця смт Рокитне Рівненської області, як отримувач компенсації відповідно до постанови від 02.08.2000 №1192 «Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на огляд за нею» та отримує допомогу на догляд за особою з інвалідністю ІІ групи на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.04.2023 по даний час.
Суд першої інстанції встановив, що рапорт позивача про звільнення з військової служби за сімейними обставинами подано на ім'я командира ВЧ НОМЕР_1 в жовтні 2023 року.
Матеріалами справи стверджено, що адвокат Дабіжа Олена Анатоліївна в листопаді 2023 року звернулася до командира ВЧ НОМЕР_1 в інтересах ОСОБА_1 з адвокатським запитом за вих.№8201 від 03.11.2023 щодо результатів розгляду вищевказаного рапорту.
Листом від 17.11.2023 №11810 ВЧ НОМЕР_1 було повідомлено адвоката Дабіжу О.А. про те, що рапорт ОСОБА_1 стосовно звільнення його з військової служби за сімейними обставинами (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд) розглянутий та уважно вивчений. Зазначено, що на сьогоднішній день в Україні діє воєнний стан. Так як ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, то звільнення з лав Збройних Сил України регламентується та відбувається у суворій відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Також відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Письмове звернення військовослужбовця до вищої посадової особи з тим чи іншим проханням подається у формі рапорту. Крім того, повідомлено, що для звільнення з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд) ОСОБА_1 документально не підтвердив відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , оскільки в останнього є ще сестра ОСОБА_3 , яка підтверджуючих документів про те, що вона не може здійснювати догляд за своїм братом, не надала. Після надання відповідних документів буде прийнято рішення щодо подальшого звільнення з лав Збройних Сил У країни (а.с. 39-40).
Вважаючи поведінку ВЧ НОМЕР_1 щодо нерозгляду вищевказаного рапорту та неприйняття відповідного рішення за наслідками такого розгляду протиправною бездіяльністю, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що при розгляді рапорту та доданих до нього документів відповідачу належало надати оцінку, зокрема, такій обставині, як необхідність забезпечення вказаній особі з інвалідністю ІІ групи постійного догляду саме позивачем, позаяк з такою обставиною закон пов'язує підставу звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану. Однак, відповідач не надав оцінку такій обставині.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну пасивну поведінку щодо нерозгляду у встановленому порядку рапорту позивача про звільнення з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та діє станом на час розгляду справи.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Приписами ч.7 ст. 26 Закону №2232-XII встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
При цьому, п. 3 ст. 24 Закону №2232-XII встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Так, порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі також Положення).
Відповідно до п. 2 Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно із абз. 2 п. 12 Положення право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
За приписами п. 213 Положення військовослужбовці строкової військової служби можуть бути звільнені зі строкової військової служби достроково відповідно до пунктів «б», «в», «г» ч. 2 ст. 26 Закону № 2232-XII.
Керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, одержавши документи від командира військової частини або заяву безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний у триденний строк розглянути документи про дострокове звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби і за наявності законних підстав надіслати їх командиру військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
У разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби за сімейними обставинами керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надає заявнику відповідь про причини відмови і повідомляє про це командира військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
Відповідно до п. 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 234 Положення зазначено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги роки військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Наказом Міністерства оборони України 15 вересня 2022 року № 280 затверджено «Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України» (далі також Інструкція №280), яка передбачає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників (далі - особовий склад) в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти (далі - військовий навчальний заклад), установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), органі управління Державної спеціальної служби транспорту (далі - Держспецтрансслужба), бригадах, полках, окремих батальйонах, підрозділах охорони, органах забезпечення, навчальному центрі, закладах, підприємствах та установах, що входять до складу Держспецтрансслужби.
Зокрема, Інстарукцією №280 передбачено порядок видання, обліку, зберігання, розсилки наказів по особовому складу та витягів із них.
Організація обліку особового складу покладається:
в органах військового управління та органі управління Держспецтрансслужби, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях - на начальників штабів, а там, де вони штатом не передбачені,- на командирів (керівників) органів військового управління та органу управління Держспецтрансслужби, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій;
у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки - на керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки;
у службах персоналу - на керівників служб персоналу;
у кадрових центрах - на керівників кадрових центрів;
на кораблях (суднах) - на старших помічників (помічників) командирів кораблів (суден), а там, де вони штатом не передбачені,- на командирів кораблів (суден);
у підрозділах військових частин - на командирів цих підрозділів.
Пунктом 1. Розділу 10 Інструкції №280 визначено, що накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням надано право присвоєння, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення (поновлення) контракту та військової служби тощо на підставі відповідних документів, установлених Міноборони.
При цьому, проєкти наказів по особовому складу перед поданням їх на підпис відповідному командиру (керівнику), повинні бути перевірені (вичитані) виконавцем, зазначені в пунктах наказу облікові дані військовослужбовців або працівників уважно звірені з наявними документами персонального обліку, посади - зі штатом, штатним розписом. Про відсутність помилок у проєкті наказу та відповідність його пунктів законодавству на звороті останнього аркуша наказу виконавець та безпосередній керівник служби персоналу (або посадова особа, на яку покладено завдання роботи з персоналом, де штатом не передбачено відповідної служби або окремої штатної посади), засвідчують своїми підписами (п.19 Інстукції №280).
У разі проведення перевірки проєкту наказу по особовому складу іншими посадовими особами вони також ставлять свої підписи. Зразок звороту останнього аркуша наказу по особовому складу наведено в додатку 52 до цієї Інструкції.
Кожний проєкт наказу по особовому складу обов'язково подається на юридичну експертизу до відповідної юридичної служби або посадової особи, на яку покладено завдання з проведення правової роботи. Віза посадової особи, яка проводила юридичну експертизу, проставляється на звороті кожного аркуша першого примірника наказу по особовому складу (п.20 Інстукції №280).
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 року № 170 (далі Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до п.1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Абзацом 2 п. 14.10 Інструкції визначено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Отже, чинним законодавством України передбачені підстави для звільнення за сімейними обставинами з військової служби військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації в особливий період. Однак, такі підстави мають бути підтверджені наданими військовослужбовцем відповідними документами.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п.5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1,2 ч. 4, підпунктом «ґ» п. 2 ч.5, підпунктом «г» п.2 ч.6 ст. 26 Закону № 2232-XII подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Відповідно до пп. «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, під час воєнного стану, на підставах, зокрема:
через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Щодо розгляду рапорту позивача.
Відповідач покликаючись до положень Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затверджених наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 (далі - Інструкція №124), а також Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ) вказав, що рапорт позивача на звільнення встановленим порядком поданий не був, внаслідок чого у ВЧ НОМЕР_1 він не зареєстрований, а додається у додатках до позовної заяви, та міститься в матеріалах справи.
Проте, оскільки в листі від 17.11.2023 №11810 у відповідь на адвокатський запит ВЧ НОМЕР_1 було зазначено, що рапорт стосовно звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами розглянутий та уважно вивчений, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що недотримання позивачем процедури звернення з рапортом не звільняє уповноваженого суб'єкта владних повноважень від розгляду у встановленому порядку отриманого рапорту військовослужбовця. Тобто, незважаючи на те, що рапорт про звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами поданий позивачем не по команді, а направлений безпосередньо командиру ВЧ НОМЕР_1 , тобто з порушення вищевказаних норм - такий рапорт відповідачем отриманий, що відповідач підтвердив у відповіді на адвокатський запит.
В листі від 17.11.2023 №11810 ВЧ НОМЕР_1 зазначає, що для звільнення з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ за сімейними обставинами ОСОБА_1 документально не підтвердив відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , оскільки в останнього є ще сестра ОСОБА_3 , яка підтверджуючих документів про те, що вона не може здійснювати догляд за своїм братом, не надала. Після надання відповідних документів буде прийнято рішення щодо подальшого звільнення з лав Збройних Сил У країни.
Колегія суддів зазначає, що матеріалами судової справи належно підтверджено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу з дитинства та відповідно до висновку №83 від 28.03.2023 потребує постійного стороннього догляду, оскільки за рівнем обмеження життєдіяльності обмежений: в самообслуговуванні; в здатності до орієнтації; в здатності до спілкування; в здатності контролювати свою поведінку (а.с. 23).
Оскільки термін дії такого висновку - до 28.09.2023, суд також враховує, що згідно з довідкою до акту огляду МСЕК від 29.06.2000 серії РВН №051367 встановлено інвалідність ОСОБА_2 з дитинства, довічно, а також визнано його непрацездатним, що свідчить про потребу такої особи в сторонньому догляді (а.с. 20).
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що особи, які доглядали ОСОБА_2 - його батьки (свідоцтво про народження від 30.03.2023 серії НОМЕР_10 ), ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - померли у 2002р. та у 2023р. відповідно, що підтверджується свідоцтвами про смерть від 15.01.2002 серії НОМЕР_11 та від 09.02.2023 серії НОМЕР_12 (а.с. 19, 28, 29).
Сестра ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , відповідно до свідоцтва про шлюб від 15.10.2015 серії НОМЕР_3 є дружиною позивача (а.с. 31, 32).
У позивача та ОСОБА_3 є неповнолітні діти:
син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 33),
син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 24.04.2019 серії НОМЕР_13 , який згідно з довідкою про потребу дитини (дитини-інвалід) у домашньому догляді від 06.07.2023 №79 (ЛКК №496) має захворювання J-06 (код за МКХ-10), з 17.03.2021 перебуває на диспансерному обліку та з 06.07.2023 потребує домашнього догляду. Довідка дійсна до 22.04.2024 (а.с. 34, 35).
Відповідно до довідки від 04.07.2023 №П 18442 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 04.07.2023, виданої виконавчим комітетом Пирятинської міської ради Полтавської області, за адресою: вул. Шевченка, 46, с. Олександрівка, Пирятинська громада, Лубенський район, Полтавська область, проживає ОСОБА_3 з 12.05.2023 з двома неповнолітніми синами ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Всього зареєстровано 3 особи (а.с. 36).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що у зв'язку із здійсненням догляду за своїм малолітнім сином, який відповідно до довідки ЛКК з 17.03.2021 перебуває на диспансерному обліку та має потребу у постійному домашньому догляді, із вихованням ще одного малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також із віддаленим місцем проживання (Полтавська область), ОСОБА_7 фізично позбавлена можливості здійснювати догляд за ОСОБА_2 як його найближча родичка.
При цьому, позивач є єдиним, хто зареєстрований за тією ж адресою, що й ОСОБА_2 , та з 01.04.2023 є отримувачем допомоги на догляд за такою особою.
Матеріали судової справи не містять будь-якої інформації щодо наявності інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 .
Таким чином, з урахуванням ситуації, що склалася, долучені до рапорту та до матеріалів судової справи документи підтверджують, що ОСОБА_1 є найближчим родичем, який може надати сторонній догляд особі з інвалідністю ІІ групи
Отже при розгляді рапорту та доданих до нього документів відповідачу належало надати оцінку, зокрема, такій обставині, як необхідність забезпечення вказаній особі з інвалідністю ІІ групи постійного догляду саме позивачем, позаяк з такою обставиною закон пов'язує підставу звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану.
Колегія суддів зазначає, що лист військової частини 17.11.2023 №11810 не містить надання оцінки доводам, обставинам викладеним позивачем в рапорті, а також наданих ним до нього документам та не свідчить про прийняття відповідачем рішення за наслідками його розгляду, оскільки не є наказом, яким повинно вирішуватись питання щодо розгляду рапорту про звільнення військовослужбовця.
Такий лист не звільняє відповідача, як суб'єкта, до повноважень якого належить вирішення питання щодо можливості звільнення позивача з військової служби, від обов'язку прийняття рішення, за наслідком розгляду рапорту, про звільнення останнього з військової служби або мотивовану відмову в такому. Суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Таким чином, оскільки за наслідками поданого позивачем рапорту про звільнення відповідачем не прийнято належним чином оформленого наказу про звільнення позивача з військової служби чи відмову у його звільненні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень та зобов'язання повторно розглянути рапорт по суті та прийняти відповідне рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.
Так, у рішенні від 10 лютого 2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі № 460/28303/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник