19 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/14891/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024, (суддя суду першої інстанції ОСОБА_1 ), прийняте в порядку письмового провадження в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/14891/24 за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
07.06.2024 ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо звільнення з військової служби, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 , як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю батька, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , із числа осіб з інвалідністю II групи, що підтверджується довідкою медико-соціальною експертною комісією (далі-МСЕК) серія 12ААГ №002137 від 29.09.2023 року та довідкою лікарсько-консультативної комісії (далі-ЛКК) № 711 від 21.03.2024, копії додаються;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути його рапорт, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , від 10.04.2024 № 2/24-626 щодо звільнення з військової служби згідно з підпункту “г» пункту 3 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з наявністю батька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із числа осіб з інвалідністю II групи, який потребує стороннього догляду, що підтверджується довідкою медико-соціальною експертною комісією (далі-МСЕК) серія 12ААГ №002137 від 29.09.2023 року та довідкою лікарсько-консультативної комісії (далі-ЛКК) №711 від 21.03.2024, копії додаються.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить військову службу за призивом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України. Позивачем було подано рапорти про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме, з підстав необхідності здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду, що підтверджується відповідними довідками МСЕК та ЛКК. До рапортів додавалися усі копії документів, підтверджуючих зазначений факт. Листами військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 13.02.2024 вих.№2/24-256, від 10.04.2024 р. №2/24-626 відмовлено в задоволенні рапортів позивача. Висновки МСЕК та ЛКК є передбаченими (чинним на час виникнення спірних правовідносин) законодавством документами та на підставі саме таких документів ОСОБА_2 має право на звільнення з військової служби.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 09.07.2024 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 частково. Визнав протиправним та скасував рішення військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, оформлені листами від 13.02.2024 р. №2/24-256, від 10.04.2024 р. №2/24-626, про відмову в звільненні ОСОБА_2 з військової служби. Зобов'язав військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України припинити (розірвати) контракт та звільнити військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, ОСОБА_2 з військової служби на підставі пп. “г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком. В решті позовних вимог - відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК можна дійти висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворим, що досягли повноліття підтверджується відповідним медичним висновком МСЕК.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України на підставі контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб сержантського та старшинського складу від 26.11.2021 р.
05.02.2024 р. позивач подав до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України рапорт від 05.02.2024 р. про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, на підставі ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», а саме, з підстав необхідності здійснення постійного догляду за батьком ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю ІІ групи.
До рапорту було додано, зокрема, нотаріально завірені: копію свідоцтва про народження, довідки МСЕК серії НОМЕР_4 від 29.09.2023 р., виданої медичним закладом охорони здоров'я Комунальним закладом “Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи “ДОР».
Рапорт зареєстровано в військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України 05.02.2024 р. за вх. №М-7.
На рапорт ОСОБА_2 військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України надано відповідь листом від 13.02.2024 р. №2/24-256, яким відмовлено у звільненні з військової служби у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не було долучено до рапорту висновку МСЕК або ЛКК щодо необхідності здійснення постійного догляду за його батьком.
27.03.2024 р. позивач подав до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України рапорт від 27.03.2024 р. про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, на підставі ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», а саме, з підстав необхідності здійснення постійного догляду за батьком ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю ІІ групи.
До рапорту було додано, зокрема, висновок ЛКК №711 від 21.03.2024 р., виданий медичним закладом охорони здоров'я Комунальним некомерційним підприємством “Центр первинної медико-санітарної допомоги Богданівської сільської ради Дніпропетровської області».
Відповідно до висновку ЛКК №711 від 21.03.2024 р., виданого медичним закладом охорони здоров'я Комунальним некомерційним підприємством “Центр первинної медико-санітарної допомоги Богданівської сільської ради Дніпропетровської області», ОСОБА_3 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Висновок дійсний протягом 12 місяців з часу видачі.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №002137 від 29.09.2023 р., виданої Комунальним закладом “Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи "ДОР", ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи, огляд інваліда повторно, групу інвалідності встановлено з 08.08.2023 р., загальне захворювання, інвалідність встановлена на строк до 01.09.2024 р., дата чергового переогляду 15.08.2024 р.
Рапорт зареєстровано у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України 27.03.2024 р. за вх. №М-16.
На рапорт ОСОБА_2 військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України надано відповідь листом від 10.04.2024 р. №2/24-626, яким відмовлено у звільненні з військової служби у зв'язку з наступним. Пункт другий частини четвертої статті шістнадцятої Закону України “Про соціальні послуги» визначає, що постійними соціальними послугами є ті, що надаються не менше одного разу на місяць протягом більше одного року. Надана копія висновку ЛКК містить відомості щодо строку його дійсності, а саме, протягом 12 місяців з часу видачі. В зв'язку з наведеним, військова частина не має правових підстав для звільнення позивача з військової служби.
Не погодившись з відмовою відповідача в звільненні з військової служби позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в цій справі.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на звільнення з військової служби, оскільки надав всі необхідні документи.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України регламентовано, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У пункті 20 частини 1 статті 106 Конституції України закріплено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до положень частини другої, третьої статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, у період дії воєнного стану визначені пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час дії воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Отже, зі змісту зазначених правових приписів слідує, що однією з підстав для звільнення військовослужбовців під час дії воєнного стану є факт необхідності здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Як видно з матеріалів справи, позивач подавав рапорт про звільнення зі служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, ОСОБА_3 .
До рапорту позивачем було надано копію довідки МСЕК, відповідно до якої ОСОБА_3 має ІІ групу інвалідності з 08.08.2023, загальне захворювання, інвалідність встановлена до 01.09.2024, висновок про умови праці: не може виконувати регулярні види праці в звичайних виробничих умовах, рекомендаційні заходи для відновлення працездатності: лікування у сімейного лікаря невропатолога, психіатра.
Також, до рапорту позивачем було надано копію висновку ЛКК №714, відповідно до якого ОСОБА_3 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофісійній основі від фізичної особи.
Колегія суддів апеляційного суду констатує, що вказаний висновок відповідає формі та має всі обов'язкові реквізити, визначені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року № 407.
Однак, відповідно до запису в наведеному висновку, останній надається для одержання компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Вказана мета формування висновку форми № 080-4/о, а саме для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі висновку також визначена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року № 407.
Отже, з огляду на мету видачі наведеного висновку, останній має конкретне цільове спрямування: для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Між тим, посилань на отримання особою, що буде здійснювати догляд, інших повноважень, вказаний висновок не містить. Також, колегія суддів звертає увагу, що висновок ЛКК не визначає потребу батькові позивача у постійному догляді, а вказує на необхідність одержання соціальної послуги з догляду на непрофіцсійній основі.
Таким чином, з огляду на казані правові приписи та встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що вищенаведений висновок від 09.03.2021 року № 407, в розумінні приписів ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» не є висновком в цілях надання військовослужбовцю права на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану.
В свою чергу, інших документів, які б підтверджували факт необхідність здійснення постійного догляду за хворим батьком, зокрема висновку медико-соціальної експертної комісії, позивачем до відповідача та до суду подано не було.
При цьому, колегія суддів апеляційного суду також вважає за необхідне зауважити, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317, затверджено положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення № 1317).
Відповідно до п. 1 Положення № 1317, останнє визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Згідно п. 6 Положення № 1317, висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 р. №577 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.09.2012 р. № 1508/21820) затверджений Акт огляду медико-соціальною експертною комісією та Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157/о “Акт № ___ огляду медико-соціальною експертною комісією», пунктом 37 якої зазначено, що у пункті 32 зазначається потреба інваліда у медичній та соціальній допомозі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 р. №413, затверджено перелік сімейних обставин та поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та зі служби осіб рядового і начальницького складу, серед яких: необхідність постійного стороннього догляду, в тому числі за хворими батьками - своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Отже, виходячи з системного аналізу зазначених актів законодавства у їх системному зв'язку, виходячи в тому числі зі спрямування перелічених медичних документів та встановлення ними діагнозу, а також медичних рекомендацій, беручи до уваги вікове розмежування, колегія суддів приходить висновку, що в даному випадку, на час виникнення спірних правовідносин, позивач, маючи на меті звільнення з військової служби за вказаних підстав, повинен був надати на адресу військової частини, саме висновок МСЕК про потребу інваліда в постійному сторонньому догляді.
Таким чином, доводи позивача, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 р. №413, в частині вікового розмежування, суперечить приписам ст. 26 Закону № 2232-XII, колегією суддів за наведеного правового аналізу та встановлення вказаним Законом загальної правової норми, яка передбачає наявність документів і перелік органів, які можуть підтвердити вказані обставини, натомість постанова КМУ розмежовує повноваження таких органів залежно від суб'єкта, якому надається відповідний висновок - до уваги не приймаються.
Відповідна правова позиція, в тому числі, викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2024 р. (справа № 420/16689/23).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ..
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 в адміністративній справі №160/14891/24 - скасувати та прийняти нову постанову.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник