25 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 175/10427/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 в адміністративній справі №175/10427/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови,-
29 грудня 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №729957 від 15.12.2023 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, 15.12.2023 року о 17:12 год. поліцейським взводу 2 роти 1 батальйону 3 УПП в Дніпропетровській області ДПП старшим сержантом поліції ОСОБА_2 було складено та винесено на його ім'я постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 15.12.2023 серії БАБ №729957. Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення й накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 510,00 (п'ятсот десять) гривень.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 в адміністративній справі №175/10427/23 адміністративний позов задоволено. Постанову серії БАБ №729957 від 15.12.2023 року про накладення адміністративного стягнення в розмірі 510 гривень, по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 122 КУпАП - скасовано та закрито справу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у зв'язку з відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 в адміністративній справі №175/10427/23 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначив, що спірна постанова була прийнята відповідачем у відповідності з приписами чинного законодавства, що свідчить про відсутність правових підстав для її скасування.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою поліцейського взводу 2 роти 1 батальйону 3 УПП в Дніпропетровській області ДПП старшим сержантом поліції Ральченко Вікторією Володимирівною серії БАБ №729957 від 15.12.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, притягнуто позивача, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 510,00 (п'ятсот десять) гривень.
Відповідно до вказаної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності було, на думку поліцейського, є те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.8.7.3 ґ) Правил дорожнього руху України, а саме здійснив рух на заборонений жовтий сигнал світлофора.
Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною позивач звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не доводять вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Згідно з нормами п.8.7.3.ПДД сигнали світлофору мають значення - жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів, червоний сигнал, у тому числі миготливий, взагалі забороняє рух.
Частиною другою статті 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 8.7.3 ґ) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, було прийнято рішення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача.
Разом з тим колегія суддів, як і суд першої інстанції, не погоджується з прийнятим поліцейським рішення у виді постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки надані відповідачем докази не містять доказів вчинення позивачем порушення, за яке передбачена відповідальність ч.2 ст. 122 КУпАП та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно до п.8.7.3 Правил сигнали світлофора мають такі значення:
а) зелений дозволяє рух;
в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух;
ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник до суду апеляційної інстанції доказів наявністі факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП до суду не надав.
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача.
В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Колегія суддів також вважає необхідним враховувати правову позицію ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п. 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Водночас, з матеріалів справи не вбачається наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою для доведення вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що виключає можливість притягнення його до відповідальності та прийняття з цього приводу постанови відповідачем.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Статтею 75 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з апеляційної скарги, скаржником, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не було надано до суду відеозапис вчинення позивачем порушення, за яке передбачена відповідальність ч.2 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу суду першої інстанції, що залучивши ухвалою від 02.04.2022 р. (а.с. 25) в якості відповідача (співвідповідача) Департамент патрульної поліції, останній фактично розглянув справу без другого відповідача, який не замінювався на належного, як то передбачено ст. 48 КАС України, то відповідно це не тягне застосування наслідків передбачених п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції даної постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд
Апеляційну скаргуДепартаменту патрульної поліції -задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 в адміністративній справі №175/10427/23 змінити, шляхом викладення тексту його мотивувальної частини в редакції даної постанови.
В іншій частині рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 в адміністративній справі №175/10427/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття 25.11.2024 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун