25 листопада 2024 р. Справа № 520/14636/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., повний текст складено 22.08.24 по справі № 520/14636/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати незаконною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нескладення акту форми Нвс-1 про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби (додаток 2 до Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженої Наказом МВС України від 22 березня 2016 року №199) по факту смерті військовослужбовця НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України лейтенанта ОСОБА_2 12 жовтня 2022 року під час виконання ним своїх службових обов'язків;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 в установленому законом порядку скласти акт форми Нвс-1 про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби (додаток 2 до Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженої Наказом МВС України від 22 березня 2016 року №199) по факту смерті військовослужбовця НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України лейтенанта ОСОБА_2 12 жовтня 2022 року під час виконання ним своїх службових обов'язків.
Рішенням 22.08.2024 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги позивачка посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/14636/24 від 22 серпня 2024 року, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Позивачка наголошує, що висновки комісії саме про те, що ОСОБА_2 вчинив самогубство, умисно заподіяв шкоду своєму здоров'ю є хибними, не відповідають та навіть прямо суперечать матеріалам службового розслідування.
ІНФОРМАЦІЯ_4 подало відзив на апеляційну скаргу. В обґрунтування посилається на те, що предметом досудового розслідування не було встановлення факту самогубства. Також, зазначає, що на підставі матеріалів розслідування нещасного випадку (випадку смерті), постанови про закриття кримінального провадження від 27.02.2023, пояснень свідків події, витягу з Журналу бойових дій НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (наявні в матеріалах справи), у відповідності до вимог Інструкції №199 комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 прийшла до висновку про не складання акту форми Нвс-1 (акту форми НПвс) так як нещасний випадок є наслідком заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров'ю, що полягає у здійсненні пострілу із вогнепальної зброї АК-74 № НОМЕР_2 собі в голову. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суд від 22.09.2024 по справі № 520/14636/24 без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т. ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 проходив військову службу на посаді заступника начальника відділу прикордонної служби прикордонного загону Державної прикордонної служби.
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 від 28.09.2013.
Близько 17 год 25 хв під час руху по дорозі в населеному пункті Рокитне, лейтенант ОСОБА_3 здійснив постріл собі у голову.
За фактом смерті ОСОБА_2 відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221160000797 від 12.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст. 115 КК України.
Згідно Постанови слідчого відділення відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 ГУ НП в Харківській області про закриття кримінального провадження від 27.02.2023, на підставі п. 241 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
За результатами висновку експерта №12-17/74-НВ/22 трупа ОСОБА_2 встановлено, що причиною смерті стало гостре порушення мозкового кровообігу та травматичний шок, розвиток якого зумовила вогнепальна травма голови з ушкодженнями кісток черепу та речовини головного мозку. Інших будь-яких тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_2 та морфологічних ознак яких-небудь захворювань, які могли сприяти настанню смерті, не виявлено. При судово-токсикологічній експертизі крові трупа ОСОБА_2 етиловий та інші спирти, наркологічні речовини не виявлено.
Згідно Довідки про причину смерті лейтенанта ОСОБА_4 виданої Комунальним закладом охорони здоров'я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» Харківської обласної державної адміністрації» від 13.10.2022 (до форми № 106/о №74, видається для поховання), причиною смерті, стало: «вогнепальне поранення голови»; згідно Лікарського свідоцтва про смерть від 13.10.2022 №74 виданої Комунальним закладом охорони здоров'я «Харківське обласне бюро судово- медичної експертизи» Харківської обласної державної адміністрації», причиною смерті лейтенанта ОСОБА_2 , стало: а) ушкодження несумісні з життям; г) вогнепальне поранення голови.
ОСОБА_2 помер під час виконання службових обов'язків, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 від 12.10.2023.
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.10.2022 №49 «Про призначення комісії із розслідування факту смерті» призначено провести розслідування випадку смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до Наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.11.2022 №61 «Про продовження розслідування випадку смерті» наказано продовжити розслідування випадків смерті, що призначені наказами ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.10.2022 №45, від 07.10.2022 №46, від 09.10.2022 №47, від 12.10.2022 №48, від 13.10.2022 №49, від 20.10.2022 №52, від 20.10.2022 №53, від 28.10.2022 №54 «Про розслідування випадку смерті на строк до повного зібрання необхідних документів.
Відповідно до Акту №408-2023 розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався близько 17 год 25 хв 12 жовтня 2022 року комісія, «призначена наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 13.10.2022 року № 49 «Про призначення комісії із розслідування факту смерті» зі змінами, у складі: голови комісії: заступника начальника регіонального управління з персоналу полковника ОСОБА_5 ; членів комісії: начальник служби державного нагляду за охороною праці регіонального управління підполковник ОСОБА_6 , начальника сектору охорони здоров'я регіонального управління старшого лейтенанта медичної служби ЗАВГОРОДНЬОЇ Анастасії, провела розслідування випадку смерті, що стався в населеному пункті Рокитне, Харківської області.
Висновки комісії : відповідно до пункту 3 частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» нещасний випадок зі смертельним наслідком, що мав місце з лейтенантом ОСОБА_7 , вважати таким, що стався під час виконання ним обов'язків військової служби у зв'язку з порушенням особистої безпеки під час поводження з вогнепальною зброєю АК-74 № НОМЕР_2 з боку лейтенанта ОСОБА_4 , внаслідок чого здійснив собі постріл у підборіддя, в результаті чого отримав вогнепальну травму голови з ушкодженням кісток черепу та речовини головного мозку, що викликало гостре порушення мозкового кровообігу та травматичний шок, які стали причиною смерті останнього.
Порушення особистої безпеки з боку лейтенанта ОСОБА_4 полягає в тому, що без потреби викликаною обстановкою, зняв зброю із запобіжника, дослав патрон в патронник та натиснув спусковий гачок, що в свою чергу є порушенням вимог пункту 3.4 розділу III Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України, затвердженої наказом АДПСУ від 21.10.2003 №200, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 за №963/8284.
Рішення комісії про складання (не складення) акта форми Нвс-1 (акта форми НПвс): на підставі пункту 17 розділу II Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2016 № 199, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 18.04.2016 за №574/28704, акт форми Нвс-1 та НПвс не складати, так як нещасний випадок є наслідком заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров'ю, що полягає у здійсненні пострілу, без потреби викликаною службовою необхідністю, із вогнепальної зброї АК-74 № 2918127 собі в голову, що підтверджується матеріалами службового розслідування проведеного НОМЕР_1 прикордонним загоном, постановою про закриття кримінального провадження від 27.02.2023, поясненнями старшого солдата ОСОБА_8 та витягом з Журналу бойових дій НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (від 01.08.2022 інв. №88гриф).»
23 лютого 2024 року представником позивача направлено адвокатський запит до Начальника СВ ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області полковнику поліції ОСОБА_9 з проханням надати інформацію у вигляді довідки стосовно наступних питань: чи були в ході досудового розслідування кримінального провадження отримані дані, які б вказували на умисне заподіяння ОСОБА_2 собі смерті, тобто самогубства? чи були в ході досудового розслідування кримінального провадження отримані дані, які б вказували не те, що причиною смерті ОСОБА_2 стало необережне поводження зі зброєю, тобто нещасний випадок?, на підставі чого було прийняте рішення про закриття кримінального провадження?.
Листом від 26.02.2024 №16 аз/119-90/02/24-2024 Головне управління національної поліції в Харківській області Харківського районного управління поліції №1 відділу поліції №3 надано відповідь на адвокатський запит представника позивача, в якому зазначено, що 27.02.2023 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №120022221160000797 від 12.10.2022, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 248 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, а саме встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_2 у зв'язку з необережним поводження з табельною зброєю АК-74 №2918127, порушив норми особистої безпеки, здійснив постріл поціливши собі у підборіддя, в результаті чого отримав вогнепальну травму голови з ушкодженням кісток черепу та речовини головного мозку, що виникало гостре порушення мозкового кровообігу та травматичний шок, які стали причиною смерті останнього.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо не складення акту форми Нвс-1 про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби, позивачка звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що акт форми Нвс-1 про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби відповідачем не складено саме з підстав навмисного заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров'ю.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову з огляду на наступне.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про Державну прикордонну службу України» з метою встановлення єдиного порядку розслідування та обліку нещасних випадків, які сталися з військовослужбовцями Державної прикордонної служби України та приведення нормативно-правових актів Адміністрації Державної прикордонної служби України у відповідність до законодавства Міністр внутрішніх справ України 22.06.2016 видав наказ №199, яким затвердив Інструкцію про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України (далі - Інструкція №199).
Пунктом 1 визначено, що ця Інструкція визначає порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, які сталися з військовослужбовцями Адміністрації Державної прикордонної служби України, її територіальних органів, органів охорони державного кордону, Морської охорони, підрозділів спеціального призначення, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів та підрозділів забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).
Положення Інструкції №199 суд застосовує в редакції, чинній станом на день прийняття наказу про призначення службового розслідування по факту загибелі військовослужбовців, у тому числі лейтенанта ОСОБА_2 .
Відповідно до п.3 розділу І Інструкції №199 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме: обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострих отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень через аварії, пожежі, стихійні лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакти із представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати військовослужбовцем працездатності на один день і більше, а також у разі смерті військовослужбовця.
Згідно із пунктом 4 Розділу ІІ Інструкції №199 керівник органу Держприкордонслужби, в якому стався нещасний випадок, одержавши доповідь або повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний:
- протягом однієї години з використанням засобів зв'язку повідомити про нещасний випадок, зокрема, керівництво вищого органу Держприкордонслужби;
- протягом доби письмовим наказом призначити комісію із розслідування нещасного випадку (далі - комісія) у складі не менше трьох осіб та організувати проведення розслідування, а також створити належні умови для роботи комісії (забезпечити приміщенням, засобами зв'язку, оргтехнікою, автотранспортом, канцелярським приладдям тощо).
Відповідно до пунктів 5, 6, 8, 9 Розділу ІІ Інструкції №199 у разі групового нещасного випадку, випадку з тяжкими наслідками або випадку смерті військовослужбовця комісія призначається наказом Адміністрації Держприкордонслужби або її територіального органу за погодженням з Адміністрацією Держприкордонслужби, яке оформлюється наказом Адміністрації Держприкордонслужби.
Нещасний випадок, що стався в органі Держприкордонслужби з військовослужбовцем іншого органу Держприкордонслужби під час виконання ним службового завдання, розслідується комісією, призначеною керівником органу Держприкордонслужби, в якому стався нещасний випадок.
Комісія зобов'язана:
оглянути місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;
з'ясувати обставини та причини нещасного випадку, чи не є нещасний випадок наслідком вчинення потерпілим дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю або самогубства;
визначити, чи стався нещасний випадок з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби;
установити осіб, які порушили вимоги нормативно-правових актів з охорони праці (якщо такі особи були), розробити заходи щодо запобігання таким нещасним випадкам.
Члени комісії мають право одержувати письмові пояснення від посадових осіб та інших військовослужбовців і працівників органів Держприкордонслужби, а також проводити опитування потерпілих та свідків нещасного випадку.
За змістом пунктів 11,15-18 Розділу ІІ Інструкції №199 строк розслідування не може перевищувати десяти календарних днів, а у разі групового нещасного випадку - п'ятнадцяти календарних днів. Строк розслідування випадку смерті військовослужбовця не може перевищувати тридцяти календарних днів.
У разі проведення лабораторних досліджень, експертизи, випробувань тощо, а також отримання рішень органів досудового розслідування, органів (посадових осіб), що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, та суду, необхідних для встановлення обставин і причин нещасного випадку, строк розслідування може бути продовжено керівником органу Держприкордонслужби, що призначив комісію, за письмовим погодженням з вищим органом Держприкордонслужби на строк, необхідний для отримання таких висновків та рішень, про що керівник органу Держприкордонслужби, що призначив комісію, видає наказ.
За результатами розслідування комісія зобов'язана скласти:
акт розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався (додаток 1) (далі - акт форми Нвс-5);
акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби (додаток 2) (далі - акт форми Нвс-1), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби, або акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов'язків військової служби (додаток 3) (далі - акт форми НПвс), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов'язків військової служби.
Акти підписують голова і всі члени комісії. У разі незгоди зі змістом зазначених актів член комісії підписує їх з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта форми Нвс-5.
Підписані акти подаються на затвердження керівнику органу Держприкордонслужби, який призначив комісію.
Керівник органу Держприкордонслужби, який призначив комісію, розглядає та затверджує акти форми Нвс-5 та форми Нвс-1 (або форми НПвс) протягом трьох діб після їх подання.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, визначених частиною третьою статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Акт форми Нвс-1 (або акт форми НПвс) не складається про нещасний випадок (випадок смерті), який є наслідком:
вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння;
вчинення військовослужбовцем злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, що встановлено рішенням суду або органів досудового розслідування чи органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;
навмисного заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
Про наявність підстав для не складення акта форми Нвс-1 (або акта форми НПвс) обов'язково зазначається в акті форми Нвс-5 із посиланням на відповідні документи, які додаються до першого примірника акта форми Нвс-5.
Як вбачається з акту № 408-2023 підставою для не складання акта форми Нвс-1 є нещасний випадок який є наслідком заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров'ю, що полягає у здійсненні пострілу, без потреби викликаною службовою необхідністю, із вогнепальної зброї АК-74 № 2918127 собі в голову, що підтверджується матеріалами службового розслідування проведеного НОМЕР_1 прикордонним загоном, постановою про закриття кримінального провадження від 27.02.2023, поясненнями старшого солдата ОСОБА_8 та витягом з Журналу бойових дій НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (від 01.08.2022 інв. №88гриф).»
Колегія суддів зазначає, що в висновку службового розслідування, який міститься в акті №408-2023 від 30.11.2023 не доведено, що поранення, а в подальшому і смерть військовослужбовця лейтенанта ОСОБА_2 настала саме внаслідок заподіяння шкоди своєму здоров'ю, що полягає у здійсненні пострілу, без потреби викликаною службовою необхідністю, із вогнепальної зброї АК-74 № 2918127 собі в голову.
Присутні на місці події військовослужбовці- лейтенант ОСОБА_10 , сержант ОСОБА_11 , старший солдат ОСОБА_12 , сержант ОСОБА_13 , старший солдат ОСОБА_14 , Старший солдат ОСОБА_15 у наданих під час службового розслідування поясненнях виклали загальні обставини, що події таким чином: що лейтенант ОСОБА_3 перебуваючи у кабіні транспортного засобу, під час руху по населеному пункту Рокитне, здійснив постріл собі у голову.Прибувши на місце події лейтенант ОСОБА_16 відкрив двері кабіни автомобіля КрАЗ н/з НОМЕР_5 та побачив, що лейтенант ОСОБА_3 ще мав ознаки життя, сидів скривавлений, автомат знаходився між ніг, руки були на зброї. Головний сержант ОСОБА_17 забрав у офіцера зброю, оглянув поранення і почав надавати первинну медичну допомогу
Жодний із вказаних свідків не зазначив у поясненнях, що лейтенант ОСОБА_3 підніс руку зі зброєю до свого підборіддя та здійснив постріл, хоча ОСОБА_18 перебував разом із ОСОБА_2 в кабіні транспортного засобу. Отже, вказані військовослужбовці моменту пострілу, внаслідок якого ОСОБА_2 отримав несумісне з життям поранення, не бачили.
За таких обставин, висновки, викладені в акті № 408-2023 службового розслідування про те, що смерть ОСОБА_2 є наслідком заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров'ю, що полягає у здійсненні пострілу, без потреби викликаною службовою необхідністю, із вогнепальної зброї АК-74 № 2918127 собі в голову, суд вважає недоведеними належними доказами.
Постановою про закриття кримінально провадження від 27.02.2023 закрито кримінальне провадження, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221160000797 від 12.12.2022 за ознаками правопорушення- злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Крім того, відповідно до висновку зробленого в постанові про закриття кримінального провадження від 27.02.2023, ОСОБА_2 отримав вогнепальну травму голови з ушкодженням кісток черепу та речовини головного мозку у зв'язку з необережним поводженням з табельною вогнепальною зброєю АК-74 № 2918127.
Колегія суддів приходить до висновку, що вказані відомості про нещасний випадок (випадок смерті), який стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби, а саме вогнепальна травма голови, яка настала у зв'язку з необережним поводженням з табельною вогнепальною зброєю, є підставою вважати, що висновок, який зроблений в п.8 акта Нвс-5 із зазначенням про можливе заподіяння шкоди власному здоров'ю є помилковим та зробленим на припущені, яке призвело до бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нескладення акту форми Нвс-1 про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем лейтенантом ОСОБА_2 12 жовтня 2022 року під час виконання ним своїх службових обов'язків.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути питання щодо складання акта форми Нвс-1 відносно ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з частиною першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з частиною четвертою ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що зумовлює часткове задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 по справі № 520/14636/24 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нескладення акту форми Нвс-1 про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби по факту смерті військовослужбовця НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України лейтенанта ОСОБА_2 12 жовтня 2022 року під час виконання ним своїх службових обов'язків.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути питання щодо складання акта форми Нвс-1 відносно ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий