Постанова
Іменем України
10 вересня 2008 року Справа № 2-5/1984-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Сіняєвої Галини Олександрівни, довіреність № 02-23/1908 від 12.12.07;
відповідача: Бєлогуб Галина Борисівна, довіреність № 008-Д від 03.01.08;
третьої особи: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу виконавчого комітету Керченської міської Ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 23.06.2008 у справі № 2-5/1984-2008
за позовом виконавчого комітету Керченської міської Ради (вул. Кірова, 17,Керч,98300)
до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034)
в особі Керченського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Єрьоменко, 27,Керч,98300)
3-тя особа Управління житлово-комунального господарства Керченської міської ради (вул. Кірова, 5,Керч,98300)
про спонукання до виконання рішення
Виконавчий комітет Керченської міської ради звернувся до господарського суду АР Крим з позовом, в якому просить суд зобов'язати відкрите акціонерне товариство та Керченський район електричних мереж виконати пункт 3.1 рішення виконавчого комітету Керченської міської ради від 27.09.1991 року № 1450 „Про доповнення рішення виконавчого комітету № 1274 від 28.08.1991 року „Про затвердження проекту та дозволу будівництва Керченському району електричних мереж будівлі з ремонту та регулюванню електролічильників по вул. Єрьоменко, 27 у м. Керчі” та передати будівлю, розташовану за адресою: м. Керч, вул. Пролетарська, 10-12, управлінню житлово-комунального господарства Керченської міської ради у встановленому законом порядку.
Рішенням господарського суду АР Крим від 19.06.2008 року у справі № 2-7/2044-2008 у задоволенні позову виконавчого комітету Керченської міської ради відмовлено.
При прийнятті рішення суд першої інстанції встановив, що у відповідності до статті 17 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, органи місцевого самоврядування з комунальними підприємствами будують свої відношення на принципах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтролю. Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами не комунальної форми власності, відповідності до статті 18 вказаного Закону, базуються на договірній та податковій основах з урахуванням, що межі підконтролю можуть бути визначені відповідним Законом. Тому, оскільки ВАТ „Крименерго” не відноситься до підприємств комунальної форми власності, господарський суд АР Крим прийшов до висновку про те, що відносити з позивачем щодо розпорядження майном підприємства можуть базуватися виключно на договірній основі.
Не погодившись з цим судовим актом, Виконавчий комітет Керченської міської ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Доводи позивача в апеляційній скарзі полягають у невірності застосування судом першої інстанції положень Закону України „Про місцеві ради народних депутатів і місцеве самоврядування”, „Про місцеве самоврядування в Україні” стосовно обов'язковості до виконання рішень місцевих рад. Позивач зазначає, що оскільки його рішення від 27.09.1991 року № 1450 „Про доповнення рішення виконавчого комітету № 1274 від 28.08.1991 року „Про затвердження проекту та дозволу будівництва Керченському району електричних мереж будівлі з ремонту та регулюванню електролічильників по вул. Єрьоменко, 27 у м. Керчі” у встановленому законом порядку не скасовано та є чинним, воно являється обов'язковим до виконання.
Представник відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалась, про причини неявки суд не повідомила.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності третьої особи за наявними документами в матеріалах справи.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2008 суддю Голика В.С. замінено на суддю Борисову Ю.В.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судовою колегією встановлено наступне.
Рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради від 28.08.1991 року № 1274 „Про затвердження проекту та дозволу будівництва Керченському району електричних мереж будівлі з ремонту та регулюванню електролічильників по вул. Єрьоменко, 27 у м. Керчі”, Керченському району електричних мереж дозволено будівництво будівлі з ремонту та регулюванню електролічильників по вул. Єрьоменко, 27 у м. Керчі.
27.09.1991 року виконавчим комітетом Керченської міської ради прийнято рішення „Про доповнення до рішення міської ради № 1274 від 28.08.1991 року „Про затвердження проекту та дозволу будівництва Керченської міської ради електричних мереж будівлі з ремонту та регулюванню електролічильників по вул. Єрьоменко, 27 у м. Керчі”, відповідно до якого у швейної фабрики було вилучено земельну ділянку площею 0,05 га по вул. Єрьоменко, 27 у м. Керчі для надання її Керченському району електричних мереж під будівництва вищеназваної будівлі.
Пунктом 3.1 вказаного рішення було зобов'язано Керченський район електричних мереж по закінченню будівництва об'єкта передати будівлі, по вул. Пролетарській управлінню житлово-комунального господарства у встановленому законом порядку.
Вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.
Пунктом 3.1 рішення Виконавчого комітету Керченської міської ради народних депутатів № 1450 від 27.09.1991р. вказано, що по закінченню будівництва будівлі по вул. Маршала Єрьоменко передати Управлінню Житлово-комунального господарства будівлю по вул. Пролетарській у встановленому законом порядку.
Як на підставу своїх вимог, позивач вказує на те, що на даний час, будівля по вул. Єрьоменко, 27 відповідачем побудована, однак не передана до управління житлово-комунального господарства, у зв'язку з чим, в силу частини 1 статті 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, позивач має право вимагати від відповідачів виконання рішення міської ради.
Однак, суд першої інстанції вірно зазначив, що із змісту вказаного пункту рішення не вбачається, з яких саме підстав відповідач повинен передати майно - у власність, в оренду, безоплатне користування тощо.
Суд першої інстанції вірно звернув увагу на Перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ „Крименерго” в період корпоратизації, станом на 01.06.1995 року, затвердженого Міністерством палива та енергетики України, як уповноваженим органом, відповідно до якого на баланс ВАТ „Крименерго” передані будівлі службово-виробничого корпусу та красного кутка по вул. Пролетарській, 12.
Крім того, із змісту листа від 11.09.2002 року № 10/604 скерованого відкритим акціонерним товариством „Крименерго” на адресу Керченського міського голови, вбачається що будівля по вул.. Пролетарській, 12 перебуває на балансі Керченського РЕМ в листопада 1948 року та являється його власністю. В підтвердження права власності на вказану будівлю відповідач посилається на факт передачі 30.01.1995 року будівлі в оренду комбінату благоустрою (а.с.33)
Судовою колегією встановлено, що відкрите акціонерне товариство „Крименерго”, відповідно до пункту 1.2 Статуту, являється правонаступником прав і обов'язків Державної акціонерної енергопостачальної компанії „Крименерго” та відноситься до підприємства паливно-енергетичного комплексу. У зв'язку з чим, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач не являється комунальним підприємством.
В той же час, виходячи з положень Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, виконавчий комітет Керченської міської ради, відповідності з Конституцією України та вказаним Законом, створений для здійснення виконавчих функцій та повноважень місцевого самоврядування в межах визначених Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” та іншими Законами України.
Відповідно до статті 17 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, органи місцевого самоврядування з комунальними підприємствами будують свої відношення на принципах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтролю. Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами не комунальної форми власності, у відповідності зі ст. 18 Закону, базуються на договірній та податковій основах з урахуванням, що межи підконтролю можуть бути визначені відповідним Законом.
Тому, оскільки ВАТ „Крименерго” не відноситься до підприємств комунальної форми власності, господарський суд АР Крим дійшов вірного висновку про те, що відносити з позивачем щодо розпорядження майном підприємства можуть базуватися виключно на договірній основі та спонукання про передачу майна з балансу відповідача на баланс комунального підприємства являється перевищенням виконкомом своїх повноважень.
У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Судова колегія також вважає за необхідне звернути увагу на статті 256, 257 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу охоплюється поняттям позовної давності. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлює, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Так, в матеріалах справи є наявним Акт робочої комісії від 18.11.1993 року про готовність закінченого будівництвом об'єкту для пред'явлення Державній приймальній комісії механічної майстерні на території Керченського РЕМ. Наказом Феодосійського підприємства електричних мереж № 206 від 18.11.1993 року було затверджено Акт Робочої комісії про прийомку в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту „Механічна майстерня Керченського РЕМ” (а.с.62, 65).
Актом від 22.11.1993 року державна приймальна комісія прийняла в експлуатацію механічну майстерню на території Керченського РЕМ (а.с.63).
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що початком перебігу позовної давності є саме дата прийняття в експлуатацію спірного об'єкту -22.11.1993 року.
Згідно з частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Судовою колегією встановлено, що позивач звернувся до суду за захистом свого права лише у лютому 2008 року тобто через 15 років після початку перебігу позовної давності, обставини, які б зупиняли або переривали позовну давність відсутні. При цьому, збоку відповідача має місце заява про застосування позовної давності (а.с.20). За таких обставин має місце самостійна та достатня підстава для відмови позивачеві у задоволенні його позовних вимог.
На підставі викладеного, судова колегія вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу виконавчого комітету Керченської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 23 червня 2008 року у справі № 2-5/1984-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді