Справа № 420/32585/24
25 листопада 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Дубровна В.А., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії,
встановила:
До суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі- відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1) щодо не застосування за період з 12.04.2023 р. по дату ухвалення рішення при обчислені ОСОБА_1 розміру усіх видів щомісячного грошового забезпечення та інших виплат відповідно до вимог постанови КМУ від 30.08.2017 p. № 704.
- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 за період з 12.04.2023 р. по дату ухвалення рішення усіх видів щомісячного грошового забезпечення та інших виплат за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023-2024 роки, грошової компенсації за дні додаткової відпустки за 2023-2024 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2023-2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на відповідний тарифний коефіцієнт згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017р., з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно вимог Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV y разі задоволення позовних вимог здійснити виплату ОСОБА_1 усіх видів грошового забезпечення за 2023-2024 роки без утримання з нього сплати єдиного соціального внеску.
Ухвалою суду від 24.10.2024 року позовну заяву залишено без руху з метою надання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами, з обов'язковим зазначенням обставин, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів, або докази дотримання строку звернення до суду.
05.11.2024 року на виконання даної ухвали суду позивачем надана заява, в прохільній частині якої просить відкрити провадження у справі, стверджуючи, що процесуальний строк звернення до суду позивачем не порушений згідно вимог статті 122 КАС України та КЗпП України, покликаючись на позиції Верховного Суду наведені у постанові від 20.09.2023 р. у справі №560/6732/21, від 22.06.2023 р. у справі № 380/152/20, від 07.09.2023 р. у справі №620/1201/23 та від 29 вересня 2022 р. у справі № 500/1912/22 просить відкрити провадження у справі.
Надаючи правову оцінку вказаній позиції позивача, суд наголошує на такому.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Як вже зазначалось в ухвалі суду від 24 жовтня 2024 року про залишення позову без руху, оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, тому до спірних правовідносин застосовуються положення статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, тобто чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, частиною першою цєї статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Оскільки про факт оскаржуваної бездіяльності відповідача в частині не застосування при обчислені розміру усіх видів щомісячного грошового забезпечення згідно постанови КМУ від 30.08.2017 p. № 704 позивачеві не могло не бути відомо принаймні з травня 2023 року, тобто з моменту отримання грошового забезпечення за квітень 2023 року, а до суду позивач звернувся 18.10.2024 року, тому суд дійшов висновку про недотримання позивачем трьохмісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 1 ст.233 КЗпП України.
Крім того, у вищеозначеній ухвалі судом вже надавалась оцінка доводам позивача щодо пов'язаності моменту його обізнаності про порушені права з датами отримання від відповідача листів-відповіді від 17.09.2024 та від 29.09.2024 року. Зокрема, судом було вказано, що отримання відповіді на заяву позивача чи його представника не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона чи її представник почали вчиняти дії щодо реалізації права особи і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, як і не перериває такий строк.
Окрім того, судом було зазначено, що матеріали позовної заяви не містять жодних доказів щодо нарахованих та виплачених позивачу виплат за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023-2024 роки, грошової компенсації за дні додаткової відпустки за 2023-2024 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2023-2024 роки з недотриманням вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Щодо покликання представника позивача на існуючий воєний стан, запроваджений на території України у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, то суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків (постанови ВП ВС від 20.11.2022 у справі № 990/115/22; від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, постанова ВС від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22).
Стосовно посилань представника позивача на позиції Верховного Суду наведені у постановах від 20.09.2023 р. у справі №560/6732/21, від 22.06.2023 р. у справі № 380/152/20, від 07.09.2023 р. у справі №620/1201/23 та від 29 вересня 2022 р. у справі № 500/1912/22, з якими представник пов'язує дотримаення строку звернення з позовом, то суд зауважує що згадана порактика Верховного Суду не є релевантною до предмету даного спору та не спростовує вищенаведений висновок суду .
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, обмеження строку на звернення до адміністративного суду не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123, яка кореспондується з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якими зокрема, передбачено, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на вищевказане та враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду, а вказана заява представника позивача не містить жодних обставин, якими обґрунтовано поважність причин такого пропуску, а фактично вмотивована лише твердженням про дотримання строку звернення до суду, які були спростовані судом в ухвалі від 24.10.2024 р., суд дійшов висновку про повернення позивачеві позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 122, 123, п. 9 ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,
ухвалила:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії разом з доданими документами повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її підписання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна