25 листопада 2024 рокусправа № 380/15547/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, які полягають у відмові здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 01.01.1991 по теперішній час працює в спеціалізованій клініко-діагностичній лабораторії «Інституту патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України» (на різних посадах) та їй призначено з 31.01.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим, як зазначає позивач, при призначенні їй пенсії за віком органами Пенсійного фонду України не було виплачено їй суми грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, що передбачена пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач зверталась із заявою про нарахування та виплату їй суми вказаної грошової допомоги, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області відмовлено позивачці у здійсненні відповідної виплати з огляду на те, що спеціалізована клініко-діагностична лабораторія «Інституту патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України» відноситься до Міністерства науки України.
Позивач вважає таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області протиправним з огляду на те, що усіх вимог, необхідних для призначення їй грошової допомоги згідно пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нею дотримано.
Позиція Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області викладена у відзиві на позовну заяву (вх.№66262 від 03.09.2024), в якому представник відповідача щодо задоволення позову заперечила та вказала, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в управлінні як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» з 31.01.2024. Страховий стаж становить 40 років 6 місяців 05 днів. Коефіцієнт стажу з урахуванням кратності ((486/100*12)* 1) - 0,40500. Середньомісячна заробітна плата для обчислення становить 12290,80грн. Індивідуальний коефіцієнт заробітку - 0,98019. Застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні - 13559,41 грн. Розмір пенсії з надбавками станом на 01.08.2024 становить 5618,87 грн., з яких: 5382,77 грн. - розмір пенсії за віком (ст.27)(13290,80*0,40500); 236,10 грн.- доплата за понаднормовий стаж (ст.28 ч.1. абз.2) (за 10 років). 12.06.2024 ОСОБА_1 звернулася із заявою через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України про призначення грошової допомоги у розмірі її десяти місячних пенсій відповідно до Закону 1058, на що позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України у Миколаївській області було надано рішення про відмову в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до заяви від 12.06.2024.
Позиція Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області викладена у відзиві на позовну заяву (вх.№63619 від 21.08.2024), в якому представник відповідача щодо задоволення позову заперечила та вказала, що позивач отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону 1058. 12.06.2024 Позивач звернулася із заявою через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України про призначення грошової допомоги у розмірі її десяти місячних пенсій відповідно до Закону № 1058. До заяви додано, зокрема, довідку про періоди роботи від 23.04.2024 № 5/103, видану державною установою «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України». Розділом ІІ «Охорона здоров'я» Переліку № 909 передбачено лікарів та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад), лаборанти, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
Проаналізувавши матеріали електронної пенсійної справи Управлінням встановлено, що позивач працює з 01.01.1991 по теперішній час лікарем-лаборантом спеціалізованої клініко-діагностичної лабораторії Інституту патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України; згідно довідки від 23.04.2024 № 51/103 зазначена державна установа відноситься до Міністерства науки України. Відтак, підстави для зарахування до стажу, що дає право виплату грошової допомоги передбаченої пунктом 7.1 Прикінцевих положень Закону № 1058 періодів роботи на посаді лікаря-лаборанта спеціалізованої клініко-діагностичної лабораторії Інституту патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України відсутні. Отже, враховуючи вищевикладене, здійснити перерахунок пенсії немає законних підстав у зв'язку з тим що не виконані вищезазначені умови, які визначають право на виплату грошової допомоги у розмірі їх 10 місячних пенсій, станом на день її призначення. Відтак, відсутні підстави для призначення та виплатити грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій позивачу.
Ухвалою судді від 14.08.2024 в справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 31.01.2024 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 (дата заповнення 01.09.1981) ОСОБА_1 працювала, зокрема, з 04.07.1988 в Львівському інституті переливання крові (надалі декілька раз перейменованому, кінцева назва - Державна установа «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук») на посаді лаборанта; з 01.06.1998 - переведена на посаду лікаря-лаборанта лабораторії клінічної імунології; з 19.04.2004 - переведена на посаду завідувача центру з питань інфекційної безпеки донорської крові, її компоненті та виготовлених з них препаратів; з 03.03.2022 - переведена на посаду лікаря-лаборанта в спеціалізовану клініко-діагностичну лабораторію.
12.06.2024 ОСОБА_1 звернулася із про призначення грошової допомоги у розмірі її десяти місячних пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 20.06.2024 №134550026693 відмовлено позивачу у виплаті грошової допомоги з огляду на те, що спеціалізована клініко-діагностична лабораторія «Інституту патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України» відноситься до Міністерства науки України.
Позивач, вважаючи, що вона має право на отримання одноразової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком та відповідачем протиправно відмовлено їй у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058- IV).
Згідно з п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058- IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.
Пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Згідно з пунктом 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з:
1) досягненням нею пенсійного віку;
2) наявністю у неї необхідного страхового стажу;
3) виходом на пенсію саме з посади в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
4) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічний висновок висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №234/13835/17.
Як видно з оскаржуваного рішення відповідача, підставою для відмови у виплаті позивачці грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій слугувало те, що Державна установа «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук» відноситься до Міністерства науки України.
Разом з тим, жодного законодавчого чи логічного обґрунтування відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058- IV, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 20.06.2024 №134550026693 не містить.
Суд встановив, що ОСОБА_1 станом на момент досягнення пенсійного віку та призначення їй пенсії за віком згідно Закону №1058-IV (31.01.2024):
1) досягнула необхідного 60 річного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV;
2) мала більше 30 років страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (розділом 2. Охорона здоров'я Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, передбачено лікарів та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів);
3) вийшла на пенсію з посади лікаря-лаборанта спеціалізованої клініко-діагностичної лабораторії (яка також відповідає посадам та закладам, встановленим Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909);
4) не отримувала будь-якого іншого виду пенсії до моменту виходу на пенсію.
Таким чином, на думку суду, ОСОБА_1 , звернувшись до органів Пенсійного фонду України із заявою від 12.06.2024, мала правомірні очікування щодо призначення та виплати їй грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV.
При цьому посилання відповідача 2 на те, що Державна установа «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук» відноситься до Міністерства освіти і науки України (а не Міністерства науки України, як зазначено відповідачем 2 в своєму рішенні та у відзиві на позовну заяву), суд до уваги не бере як таке, що не містить жодного мотивованого підґрунтя.
Суд звертає увагу, що позивач у прохальній частині позову просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, які полягають у відмові здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В свою чергу, частина 2 статті 5 КАС України передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникав би необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.
Окрім цього, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З урахуванням пункту 10 частини другої статті 245 КАС суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають захисту у спосіб шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 20.06.2024 №134550026693, яким ОСОБА_1 відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, у відповідності до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди її роботи з 01.01.1991 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 (дата заповнення 01 вересня 1981 року); зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, у відповідності до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
При цьому визначивши Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області як суб'єкта, який має виконувати рішення зобов'язального характеру, суд виходив із такого.
Статтею 44 Закону України №1058 врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України №1058, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції на момент виникнення правовідносин) (далі Порядок №22-1).
Відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 в редакції, що діяла на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1, створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
За приписами п. 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, суд вважає, що аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 зумовлює такі висновки:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Сторонами не заперечується, що заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, відтак, з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, на останнього й має бути покладено й обов'язок відновлення порушених прав позивача, оскільки саме Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області не виконало свого обов'язку щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у нарахуванні допомоги, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо зобов'язання вчинити дії.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 143, 241-246, 250 КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 20.06.2024 №134550026693, яким ОСОБА_1 відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, у відповідності до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди її роботи з 01.01.1991 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 (дата заповнення 01 вересня 1981 року).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, у відповідності до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Желік О.М.