Іменем України
25 листопада 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/923/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Жегестовської Катерини Георгіївни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Жегестовської Катерини Георгіївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1), військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 2), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно з поданим рапортом від 10.06.2024;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 невідкладно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 10.06.2024, з врахуванням висновків суду та звільнити його з військової служби в запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з сімейними обставинами, а саме наявністю на утриманні військовослужбовця трьох дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 27.09.2022 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває у підпорядкуванні (у складі) військової частини НОМЕР_1 .
10.06.2024 позивач звернувся з рапортом до командира взводу МТЗ в/ч НОМЕР_2 про звільнення з лав ЗСУ за сімейними обставинами, у зв'язку з наявністю на утриманні військовослужбовця трьох дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежу за три місяці, на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
До рапорту було додано копії: паспорту позивача, військового квитка, картки платника податків позивача, свідоцтва про шлюб, паспорту дружини, картки платника податків дружини, свідоцтва про народження ОСОБА_2 , свідоцтва про народження ОСОБА_3 , свідоцтва про народження ОСОБА_4 , свідоцтва про смерть батька дітей ОСОБА_5 , заява серії НОМЕР_3 , реєстр 710 від 17.05.2024, судовий наказ у справі № 215/180/23 від 06.02.2023, довідка про доходи від 30.05.2024 № 1697.
Рапорт позивача зареєстрований військовою частиною НОМЕР_2 за № 2624 від 10.06.2024. Згідно з резолюцією юриста військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_6 «має передбачені підстави для звільнення».
07.06.2024 військовою частиною НОМЕР_2 звільнення позивача погоджено, з позивачем проведено бесіду з приводу звільнення з військової служби, рапорт з додатками направлено на розгляд за підпорядкуванням до відповідача 1.
27.07.2024 відповідач 1, командир якої має право приймати рішення про звільнення позивача з військової служби, повернув матеріали щодо звільнення позивача військовій частині НОМЕР_2 як такі, що не містять вичерпного переліку документів, що підтверджують обставини для звільнення, які визначені законодавством.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача 1 протиправною.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
03.09.2024 відповідач 1 до суду надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши таке.
До рапорту про звільнення з військової служби було додано копії паспорту позивача, військового квитка, картки платника податків, свідоцтва про шлюб, паспорту дружини, картки платника податків дружини, свідоцтва про народження неповнолітньої ОСОБА_2 , неповнолітньої ОСОБА_4 , неповнолітньої ОСОБА_3 , свідоцтва про смерть батька дітей - ОСОБА_5 , заяви ОСОБА_7 , судовий наказ, довідку про доходи.
27.07.2024 рапорт ОСОБА_1 розглянуто командиром військової частини НОМЕР_1 , який має приймати рішення про звільнення та повернуто його у зв'язку з тим, що матеріали, які додані до рапорту не містять вичерпного переліку документів, що підтверджують наявність обставин для звільнення за відповідною нормою закону.
Відповідач 1 вказав, що відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, під час воєнного стану, через такі сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
На думку відповідача 1 аналіз зазначеної норми закону, яка діяла на час виникнення спірних відносин свідчить про те, що законодавець не ставить право військовослужбовця на звільнення з військової служби в залежність від того, чи рідні діти перебувають у нього на утриманні, водночас вирішальне значення має саме факт перебування дітей на утриманні.
Зазначеним Законом не визначено поняття «утримання дітей», проте такі правовідносини є предметом регулювання Сімейного кодексу України.
Частиною 1 статті 180 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Отже, на думку відповідача 1, з наведеного можна зробити висновок, що у батьків дитини зберігається обов'язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при цьому такий обов'язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними, тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.
Так, свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 встановлено, що батько неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 помер.
Водночас, з наданих позивачем матеріалів вбачається, що позивач є батьком лише однієї дитини - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про її народження.
Щодо інших зазначених ним у позові дітей позивач є вітчимом.
Вітчим - це чоловік (нерідний батько) рідної матері дитини, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім'єю. Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов'язків щодо пасинка, падчерки.
Відповідач 1 зазначає, що позивач, перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_8 , має право на участь у вихованні її двох неповнолітніх дітей (за умови проживання однією сім'єю), що також не підтверджено позивачем жодним чином.
При цьому, на думку відповідача 1, обов'язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Крім того, позивачем не надано жодних даних щодо місця роботи або ж роду його занять, що виконувалась ним до його призову на військову службу, та щодо розміру отриманих ним доходів, що не дозволяє встановити, чи дійсно позивач мав фактичну можливість надавати матеріальну допомогу падчеркам, тобто утримувати їх.
Також позивачем не надано підтвердження щодо відсутності у неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 рідних матері, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж неможливості належного утримання ними таких дітей.
До того ж відповідач 1 вказує, що заяву ОСОБА_8 про те, що її діти перебувають на утриманні у позивача під час розгляду відповідачем спірного рапорту оцінено критично, оскільки вона є дружиною позивача, безпосередньо зацікавленою у задоволенні позовних вимог свого чоловіка, що обґрунтовано ставить під сумнів об'єктивність змісту зазначених свідчень, а отже відповідач 1 вважає, що такі свідчення не можуть бути визнані судом допустимими та достовірними доказами у розумінні статей 74, 75 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином відповідач 1 вважає, що позивачем як під час подання рапорту про звільнення з військової служби так і під час звернення до суду не надано докази, якими підтверджується обов'язок позивача утримувати неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в силу статті 268 СК України, а також докази утримання ним трьох і більше дітей віком до 18 років.
Щодо надання позивачем в обґрунтування своєї правової позиції довідки про доходи відповідач 1 зазначив, що позивач відповідно до судового наказу повинен сплачувати аліменти в розмірі однієї четвертої його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 13.01.2023 на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до її повноліття на ім'я одержувача аліментів матері дитини - ОСОБА_9 .
Довідкою про доходи, наданою позивачем встановлено, що з жовтня 2023 року по березень 2024 року позивачем сплачувались аліменти з нарахованої йому заробітної плати.
Щодо відсутності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, позивачем жодного підтвердження не надано.
Що стосується довідки про доходи, то відповідач 1 вважає, що зазначена довідка не може вважатись належним підтвердженням відсутності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, оскільки відповідно до судового наказу позивач зобов'язаний сплачувати аліменти з 13 січня 2023 року, а довідка містить інформацію лише про сплату аліментів, починаючи тільки з жовтня 2023 року, та взагалі не містить будь-якої інформації про наявність або відсутність заборгованості зі сплати аліментів.
Зважаючи на викладене, відповідач 1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідачем 2 по суті справи було надано 01.10.2024 лише письмові пояснення, коли останній перебував у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, в яких повідомлено, що у зв'язку з перебуванням у зоні бойових дій у військової частини НОМЕР_2 відсутні адміністративно-розпорядчі документи на підтвердження перебування військової частини НОМЕР_2 в підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 , проте підтверджено, що військова частина НОМЕР_2 підпорядковується військовій частині НОМЕР_1 .
Також вказано, що 24.09.2024 за № 1567/3335 військовою частиною НОМЕР_2 було надіслано лист до військової частини НОМЕР_1 для отримання адміністративно-розпорядчих документів на підтвердження перебування військової частини НОМЕР_2 в підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що відповідач 2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заперечень щодо суті справи, останнім не надано.
У справі сторонами заявлено такі клопотання та вчинено судом такі процесуальні дії:
- ухвалою суду від 13.08.2024 позовну заяву залишено без руху;
- ухвалою суду від 20.08.2024 відкрито провадження у справі після усунення недоліків позовної заяви, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено військову частину НОМЕР_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; витребувано у відповідача та третьої особи докази, необхідні для розгляду даної справи;
- ухвалами суду від 23.09.2024, 26.09.2024 та від 01.10.2024 повторно витребувано у військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 докази, необхідні для розгляду справи;
- 26.08.2024, 25.09.2024, 01.10.2024 від військової частини НОМЕР_2 надійшли витребувані судом документи, письмові пояснення та заява про долучення до матеріалів справи письмових пояснень та поданих доказів, а також 02.10.2024 від військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про виконання ухвал суду про витребування доказів;
- ухвалою суду від 04.10.2024 долучено до матеріалів справи подані військовою частиною НОМЕР_1 та військовою частиною НОМЕР_2 докази;
- ухвалою суду від 07.10.2024 залучено військову частину НОМЕР_2 до участі у справі як другого відповідача; розгляд адміністративної справи № 360/923/24 розпочато спочатку.
Після залучення військової частини НОМЕР_2 до участі у справі як другого відповідача, заяв по суті справи від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій та проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру, посвідченням серії НОМЕР_5 , витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.09.2022 № 416 та від 11.04.2024 № 102, а також довідкою військової частини НОМЕР_2 від 31.07.2024 № 365.
Так, згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.09.2022 № 416 ОСОБА_1 , призначено головним сержантом розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 та вказано вважати таким, що з 26.09.2022 справу і посади прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.04.2024 № 102 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника лазні взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 .
Рапортом від 30.05.2024 позивач звернувся до командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 з проханням щодо звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.
До рапорту позивачем було додано: копії його паспорту, військового квитка серії НОМЕР_6 , картки платника податків, свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 від 07.05.2024, паспорту ОСОБА_8 серії НОМЕР_8 , картки платника податків ОСОБА_8 , свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_9 від 25.07.2014, свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_10 від 24.10.2013, свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_11 від 16.08.2019, свідоцтва про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_12 від 19.09.2019, заяву серії НОМЕР_3 від 17.05.2024, судовий наказ у справі № 215/180/23 від 06.02.2023, довідку про доходи № 1697 від 30.05.2024.
Також згідно з наданим аркушем бесіди від 07.06.2024, бесіду з ОСОБА_1 провів підполковник ОСОБА_10 , командир батальйону командування ІНФОРМАЦІЯ_12 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Бесіда проведена з приводу того, що сержант ОСОБА_11 прийняв рішення звільнитися зі Збройних Сил України, на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. Керівництвом батальйону прийнято рішення про клопотання перед вищим керівництвом про звільнення сержанта ОСОБА_1 з військової служби.
Командиром батальйону командування ІНФОРМАЦІЯ_12 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України було складено подання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Згідно з пунктом 15 вказаного подання ОСОБА_1 контракт не підписував. Підставами подання зазначено, що подається до звільнення з військової служби у відставку відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. Висновки прямих начальників вказано «клопочу про звільнення сержанта ОСОБА_1 зі Збройних Сил України відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.».
Військовою частиною НОМЕР_2 направлено вказані документи на розгляд командиру військової частини НОМЕР_1 .
Листом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.07.2024 № 3697 повернуто командиру військової частини НОМЕР_2 матеріали щодо звільнення з військової служби військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , як такі, що не містять вичерпного переліку документів, що підтверджують обставини для звільнення, які визначені відповідним законом України.
Згідно з наданими письмовими поясненнями відповідача 1 на виконання ухвали суду від 01.10.2024, військова частина НОМЕР_2 є окремим структурним підрозділом військової частини НОМЕР_1 , що також підтверджується відповідачем 2.
Дослідивши документи, додані до рапорту про звільнення позивача з військової служби, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_6 .
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, про що 25 липня 2014 року складено відповідний актовий запис № 521. У відомостях щодо батьків дитини вказано: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_9 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження Волинська область, Шацький район, смт. Шацьк, про що 24.10.2013 складено відповідний актовий запис № 58. У відомостях щодо батьків дитини вказано: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_8 .
Також згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_11 ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце народження Волинська область, Шацький район, смт. Шацьк, про що 16.08.2019 складено відповідний актовий запис № 9. У відомостях щодо батьків дитини вказано: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_8 .
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_12 , виданим 19.09.2019 Виконавчим комітетом Шацької селищної ради Шацького району Волинської області підтверджується, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 у віці 43 роки, про що 19.09.2019 складено відповідний актовий запис № 32.
ОСОБА_1 та ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_14 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) 07 травня 2024 року зареєстрували шлюб, про що 07.05.2024 складено відповідний актовий запис № 11; прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_12 , дружини - ОСОБА_13 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 , виданим Шацькою селищною радою.
Згідно з нотаріально посвідченою заявою від 17.05.2024 № 710, адресатами якої вказано «Компетентним органам; тим кого це стосується - за належністю», ОСОБА_8 повідомляє, що 07 травня 2024 року між нею та ОСОБА_1 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 , виданим 07 травня 2024 року Шацькою селищною радою, актовий запис № 11. У зв'язку з цим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , у відповідності до положень Сімейного кодексу України знаходяться повністю на його утриманні та вихованні.
Судовим наказом Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.02.2023 у справі № 215/180/23, який набрав законної сили 06.02.2023, наказано стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 аліменти в розмірі однієї чверті його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 13.01.2023 на утримання доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до її повноліття на ім'я одержувача аліментів - матері дитини - ОСОБА_9 .
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 від 30.05.2024 № 1697 за період з 01.10.2023 по 31.03.2024 позивачем сплачено аліменти на загальну суму 74607,30 грн.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан. Строк дії Указу та, відповідно, воєнного стану в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України.
На момент розгляду даної адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в України» (зі змінами) військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.
Так, згідно з статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ розрізняють наступні види військової служби:
базова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.
При цьому, підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, встановлені у частині четвертій статті 26 Закону № 2232-ХІІ та розмежовані з огляду на період застосування: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1) та під час дії воєнного стану (пункт 2).
Відтак, з огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення позивача з військової служби визначені у пункті 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом про звільнення), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах (під час дії воєнного стану): через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з абзацом 5 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах (під час дії воєнного стану): перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Також згідно із частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов'язаних з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі, визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення про проходження служби).
Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення про проходження служби, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до пункту 233 Положення про проходження служби військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170).
Згідно з пунктом 12.1 Інструкції № 170 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Відповідно до підпункту 1 пункту 12.7 Інструкції № 170 бесіда з питань звільнення з військової служби проводиться з військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу - командиром військової частини, в якій вони проходять військову службу, або його заступником.
Абзацом 3 підпункту 5 пункту 12.7 Інструкції № 170 визначено, що під час бесіди з військовослужбовцем посадова особа роз'яснює йому, які пільги та переваги він має з працевлаштування та матеріально-побутового забезпечення, доводить військовослужбовцю рішення щодо рекомендацій для територіального центру комплектування та соціальної підтримки стосовно можливості проходження ним служби у військовому резерві Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, водночас з'ясовує про місце проживання після звільнення військовослужбовця та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки для направлення його на військовий облік. При цьому враховуються прохання та побажання військовослужбовця, даються необхідні пояснення з інших питань.
Згідно з абзацами 5, 6 підпункту 5 пункту 12.7 Інструкції № 170 зміст проведення бесіди відображається в аркуші бесіди. У разі відмови військовослужбовця підписати аркуш бесіди він підписується особами, присутніми під час бесіди, з відміткою про відмову військовослужбовця підписувати аркуш бесіди. Аркуш бесіди зберігається у першому примірнику особової справи військовослужбовця.
Відповідно до абзацу 3 пункту 12.9 Інструкції № 170 документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення: за підставами, передбаченими пунктами «б», «в», «д», «є» частини третьої, підпунктами «г», «е», «є» пункту 1, підпунктами «б», «г», «д», «е» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «а» - «в», «ґ», «к», «р» пункту 1, підпунктами «а» - «в», «ґ», «й», «к», «п», «р» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «д» пункту 3 частини п'ятої, підпунктами «а» - «в», «ґ», «й» пункту 1, підпунктами «а», «б», «г», «і», «й» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «ґ» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.
Згідно з пунктом 12.11. Інструкції № 170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до пункту 5 додатку 19 до Інструкції № 170 при поданні до звільнення з військової служби за підставами, - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану): копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи; один з документів: копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину; довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством (підпункт 13).
Так, судом встановлено, що позивач звернувся до командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 з рапортом про звільнення від 30.05.2024, на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.
Командиром батальйону командування ІНФОРМАЦІЯ_12 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України складено подання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Військовою частиною НОМЕР_2 направлено вказані документи на розгляд командиру військової частини НОМЕР_1 , оскільки відповідачами підтверджено, що військова частина НОМЕР_2 є структурним підрозділом військової частини НОМЕР_1 та перебуває у підпорядкуванні останньої.
Листом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.07.2024 № 3697 повернуто командиру військової частини НОМЕР_2 матеріали щодо звільнення з військової служби військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , як такі, що не містять вичерпного переліку документів, що підтверджують обставини для звільнення, які визначені відповідним законом України.
Надаючи оцінку правомірності повернення відповідачем 1 матеріалів щодо звільнення позивача з військової служби з підстав, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд вказує таке.
Сторонами не заперечується, що позивачем до рапорту про звільнення було додано: копії його паспорту, військового квитка серії НОМЕР_6 , картки платника податків, свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 від 07.05.2024, паспорту ОСОБА_8 серії НОМЕР_8 , картки платника податків ОСОБА_8 , свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_9 від 25.07.2014, свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_10 від 24.10.2013, свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_11 від 16.08.2019, свідоцтва про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_12 від 19.09.2019, заяву серії НТВ № 784394 від 17.05.2024, судовий наказ у справі № 215/180/23 від 06.02.2023, довідку про доходи № 1697 від 30.05.2024, зміст яких судом встановлено та описано вище в цьому рішенні.
Як вже зазначалось судом вище, підпунктом 13 пункту 5 додатку 19 до Інструкції № 170 визначено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби через сімейні обставини, а саме у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану). В цьому переліку документів, серед іншого, міститься довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видана органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.
Судом встановлено, що судовим наказом Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.02.2023 у справі № 215/180/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 аліменти в розмірі однієї чверті його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 13.01.2023 на утримання доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до її повноліття, на ім'я одержувача аліментів - матері дитини - ОСОБА_9 .
Отже суд зазначає, що позивачу до рапорту про звільнення та відповідного подання необхідно було надати довідку про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.
Проте, позивачем такого документу надано не було.
Слід вказати, що надана до рапорту про звільнення довідка про доходи ОСОБА_1 № 1697 від 30.05.2024, що видана військовою частиною НОМЕР_2 , не є належним документом на підтвердження наявності (відсутності) заборгованості зі сплати аліментів, оскільки вона такої інформації не містить. Ця довідка підтверджує лише факт відрахування з грошового забезпечення позивача сум аліментів за період з жовтня 2023 року по березень 2024 року (включно), проте не містить жодної інформації щодо наявності або відсутності заборгованості з них.
Крім того, наведеними вище положеннями Інструкції № 170 визначено, що така довідка має бути видана органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.
Також суд зазначає, що до матеріалів справи відповідної довідки на підтвердження наявності (відсутності) заборгованості зі сплати аліментів також не було надано, а роздруківка з Єдиного реєстру боржників за загальним доступом, яка жодним чином не засвідчена органами виконавчої служби, що додана до позовної заяви, не є таким документом.
Окрім того, відповідно до частини 4 статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Загальний порядок здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов'язків закріплено у статтях 14, 15 СК України.
Так, згідно з статтею 14 СК України сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.
Частиною 1 статті 15 СК України визначено, що сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Главою 22 СК України, серед іншого, визначено умови, за яких обов'язок з утримання дітей покладається на інших осіб (інших членів сім'ї та родичів).
Зокрема, статтею 265 СК України визначено, що баба, дід зобов'язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до статті 267 СК України повнолітні брати, сестри зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх братів та сестер, які потребують матеріальної допомоги і якщо вони не мають батьків, чоловіка, дружини або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні брати та сестри можуть надавати матеріальну допомогу.
Повнолітні брати і сестри зобов'язані утримувати непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка, дружини, батьків або повнолітніх дочки, сина, за умови, що повнолітні брати та сестри можуть надавати матеріальну допомогу.
Суд зазначає, що згідно з статтею 260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Відповідно до статті 268 СК України мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу. Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов'язку по утриманню падчерки, пасинка або обмежити його певним строком, зокрема у разі: 1) нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком; 2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини.
Отже, сімейне законодавство містить чітке розмежування таких понять, як «батько», «мати», «дитина», «вітчим», «пасинок», «усиновлений», «усиновитель». Передусім, це пов'язано із різним обсягом прав та обов'язків названих суб'єктів сімейних правовідносин по відношенню один до одного.
Зокрема, з наведених положень законодавства вбачається, що в першу чергу саме на батьків покладається обов'язок утримування своїх дітей.
Так, дійсно до матеріалів справи надано копію свідоцтва про смерть батька дітей ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) - ОСОБА_5 .
Водночас, виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд зазначає, що позивач, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_8 , має право на участь у вихованні її дітей (за умови проживання однією сім'єю). При цьому обов'язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 160/11228/23 у подібних правовідносинах щодо звільнення військовослужбовця з військової служби, на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами, - у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Верховний Суд у вказаній постанові від 14.12.2023 у справі № 160/11228/23 також вказав: «49. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач до рапорту про звільнення з військової служби не додав доказів на підтвердження його проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 та її дітьми, а також доказів того, що ці діти не мають діда, бабу, повнолітніх братів та сестер, здатних їх утримувати або наявності у матері цих дітей поважних причин, з яких вона не може надавати їм належного утримання.
50. Вказані обставини зазначено відповідачем як підстави для відмови у задоволенні поданого позивачем рапорту про звільнення з військової служби.
51. Отже, Верховний Суд резюмує, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача з вказаним рапортом, не надав належних доказів наявності правових підстав застосування до нього підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
52. За наведених обставин у справі Верховний Суд доходить висновку щодо правомірності відмови відповідача з підстав її відповідності критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
53. Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.».
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже суд зазначає, що за встановлених обставин справи, позивач не додав доказів на підтвердження його проживання однією сім'єю з ОСОБА_8 та її дітьми, враховуючи, що позивач та його дружина мають різні адреси їх зареєстрованого місця проживання, а також доказів того, що ці діти не мають діда, бабу, повнолітніх братів та сестер, здатних їх утримувати або наявності у матері дітей та/або у вказаних осіб поважних причин, з яких вони не можуть надавати їм належного утримання.
Також слід вказати, що нотаріально посвідчена заява ОСОБА_8 від 17.05.2024 № 710, яка є дружиною позивача, не є належним та достатнім доказом на підтвердження факту утримання позивачем її двох дітей, оскільки на підтвердження такої заяви не надано жодних з вищенаведених доказів, зокрема щодо неможливості утримання дітей безпосередньо ОСОБА_8 та відсутності у дітей діда, баби, повнолітніх братів та сестер, здатних їх утримувати або доказів, що ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Таким чином, належних та достатніх доказів на підтвердження факту перебування на утриманні позивача трьох дітей віком до 18 років, як до рапорту та подання про звільнення з військової служби, так і до матеріалів даної справи, не додано.
Водночас слід вказати, що у відповідності до підпункту 13 пункту 5 додатку 19 до Інструкції № 170 таким доказом може бути, серед інших, рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця (але не виключно).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що законні підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі поданого ним рапорту були відсутні, а дії відповідачів узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність дій відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову адвоката Жегестовської Катерини Георгіївни в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_15 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , військової частини НОМЕР_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_16 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 25.11.2024.
Суддя О.М. Качанок