СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/8228/24
ун. № 759/24352/24
18 листопада 2024 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Святошинської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024105080001319, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.11.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України,
18.11.2024 року до Святошинського районного суду надійшло клопотання слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Святошинської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024105080001319.
Клопотання обґрунтоване наступним.
В ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_5 , будучи раніше судимим за вчинення майнових злочинів, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, повторно вчинив новий умисний злочин з корисливих мотивів за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5 знаходився на території Святошинського району, міста Києва, не маючи постійного джерела доходів, з метою покращення свого матеріального становища, маючи відповідний злочинний досвід, вирішив повторно вчинити злочин, пов'язаний із заволодінням чужим майном шляхом обману. ОСОБА_5 маючи злочинний умисел на повторне заволодіння чужим майном що належить потерпілому ОСОБА_7 шляхом обману, розробив з цією метою злочинний план, згідно якого створював враження ділової людини, під приводом розміну купюр, однак не мав наміру виконувати взяті на себе зобов'язання.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, 10.11.2024 близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_5 зайшов до приміщення аптеки «Бажаємо Здоров'я» що належить ТОВ «ЯЙ ПІ МЕД» код ЄРДПОУ 43985377, що по вул. Булаховського 3-А, у м. Києві
Перебуваючи у приміщенні вказаної аптеки, у ОСОБА_5 виник незаконний умисел заволодіти грошовими коштами вказаної аптеки шляхом обману.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи їх настання, з корисливих мотивів. з метою особистого збагачення, підійшов до працівника аптеки ОСОБА_7 та запропонував останній обміняти 12 000 грн. купюрами по 100 грн. на аналогічну суму купюрами більшого номіналу, на що остання погодилась. Надалі, ОСОБА_5 передав грошові кошти ОСОБА_7 , однак після перерахунку остання виявила, що сума коштів була менша на 100 грн. та повернула гроші ОСОБА_8 для перерахунку. Після цього, ОСОБА_5 , перерахувавши кошти, виявив відсутність однієї купюри номіналом 100 грн., під виглядом пошуку коштів, ввівши працівників аптеки в оману під час проведення обміну грошових коштів, сховав 4 800 грн. купюрами по 100 грн. до правої кишені штанів та передав ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 7 200 грн. купюрами по 100 грн. таким чином, що остання була впевнена в тому, що отримала від нього грошові кошти в сумі 12 000 грн. і добровільно передала ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 12 000 грн. купюрами більшого номіналу, а саме 12 купюр номіналом по 1 000 грн. та після чого покинув приміщення аптеки.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 шляхом обману заволодів грошовими потерпілої ОСОБА_7 на суму 4 800 грн.
Крім цього, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, 13.11.2024 близько 17 год. 20 хв. ОСОБА_5 зайшов до приміщення аптеки «Подорожник» що належить ТОВ «Подорожник Станіслав», код ЄРДПОУ 40822312, що по вул. Академіка Єфремова,8-А, у м. Києві
Перебуваючи у приміщенні вказаної аптеки, у ОСОБА_5 виник незаконний умисел заволодіти грошовими коштами вказаної аптеки шляхом обману.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи їх настання, з корисливих мотивів. з метою особистого збагачення, підійшов до працівника аптеки ОСОБА_9 , та запропонував останній обміняти 12 000 грн. купюрами по 100 грн. на аналогічну суму купюрами більшого номіналу, на що остання погодилась. Надалі, ОСОБА_5 передав грошові кошти ОСОБА_9 однак після перерахунку остання виявила, що сума коштів була менша на 100 грн. та повернула гроші ОСОБА_8 для перерахунку. Після цього, ОСОБА_5 , перерахувавши кошти, виявив відсутність однієї купюри номіналом 100 грн., під виглядом пошуку коштів, ввівши працівників аптеки в оману під час проведення обміну грошових коштів, сховав 5 000 грн. купюрами по 100 грн. до правої кишені штанів та передав ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 7 000 грн. купюрами по 100 грн. таким чином, що остання була впевнена в тому, що отримала від нього грошові кошти в сумі 12 000 грн. і добровільно передала ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 12 000 грн. купюрами більшого номіналу, а саме 12 купюр номіналом по 1 000 грн. та після чого покинув приміщення аптеки.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 шляхом обману заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_9 на суму 5 800 грн.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчинене повторно, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
З огляду на наведене, у клопотанні стверджується про наявність таких ризиків, передбачених п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 , може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, враховується, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані вчиненням злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. Крім того, обирати запобіжний захід відносно підозрюваного - домашній арешт недоцільно, оскільки він в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження - забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.
Прокурор у судовому засіданні підтримує клопотання і просить його задовольнити з підстав, вказаних у клопотанні. Зазначає, що підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, окрім ч. 2 ст. 177 КПК України є п.2 ч. 2 ст. 183 КПК України.
Підозрюваний у судовому засіданні просить застосувати більш м'який запобіжний захід.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_4 вказує на недоведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК. Просить застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або заставу у розмірі 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. В обґрунтування вказують, що ризики ґрунтуються на припущеннях сторони обвинувачення, підозрюваний немає намірів переховуватись від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків чи вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Слідчим суддею встановлено наступні обставини.
16.11.2024 р. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
16.11.2024 р. ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 190 КК України.
Згідно із частиною 1 статті 131 КПК, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 9 частини 2 статті 131 визначено зокрема, що заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Частиною 1 статті 176 КПК визначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно із частиною 1 статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 статті 177 КПК визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Також згідно із статтею 178 КПК, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Частинами 1, 3 статті 183 КПК визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а саме постановою КМУ від 11.01.2012 N 15) з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених 3 або 4 статті 183 цього кодексу.
Частинами 4, 5 статті 182 КПК визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Частиною 6 статті 182 КПК визначено, що підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Згідно із частиною 1 статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Підставою застосування запобіжного заходу в даному випадку є набуття особою статусу підозрюваного та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні такою особою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КПК України.
КПК не визначає змісту поняття "обгрунтована підозра", а тому відповідно до частини 5 статті 9 КПК, належить керуватись усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), за якою "існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати "обґрунтованим", залежить від усіх обставин… (наприклад, пункт 32 рішення ЄСПЛ у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.90, пункт 175 рішення ЄСПЛ у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011). Такий стандарт є найнижчим за рівнем переконання у кримінальному провадженні, тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого приходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування" (пункт 55 рішення ЄСПЛ у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28.10.94).
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними у справі доказами.
Разом із цим належить зазначити, що при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри з метою застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а лише для визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою настільки, щоби виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати вже суд під час розгляду кримінального провадження за сутністю.
Також однією із підстав застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, які вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації нею таких дій.
Слідчий суддя вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки матеріалами клопотання доведено існування можливості підозрюваного вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, з огляду на на повторне вчинення ним умисних корислових кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, маючи при цьому незняту та непогашену судимість за вчинення майнових злочинів. Про існування вказаного ризику вказують повідомлені підозрюваним обставини, а саме, останній не є працевлаштованим та має боргові зобов'язання, які потрібно виконувати.
Слідчий суддя вважає недоведеними існування ризиків, передбачених п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки в матеріалах клопотання посилання на вказані ризики не обгрунтовано, а прокурором у судовому засіданні не доведено наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та здійснювати незаконний вплив на свідків.
Оцінивши в сукупності всі обставини на підставі наявних матеріалів, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та доведення існування одного з ризиків, відомості щодо особи підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає, що об'єктивно необхідним є застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
При цьому, слідчий суддя вважає, що на теперішній час застосування більш м'яких запобіжних заходів (особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт) не здатне забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти наявному ризику.
Вирішуючи питання про визначення розміру застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_5 , достатньої для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК, слідчий суддя зазначає, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності підозрюваного чи обвинуваченого в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою судовому розгляду кримінального провадження.
При вирішенні даного питання варто прийняти до уваги практику ЄСПЛ, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, ЄСПЛ у рішенні "Мангурас проти Іспанії" від 20.11.2010 зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. При цьому ЄСПЛ також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. У той же час, слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Також у рішенні в справі "Істоміна проти України" (Istomina V. Ukraine, заява N 23312/15) від 13.01.2022, ЄСПЛ зауважив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. ЄСПЛ наголосив на тому, що суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.
Таким чином, з однієї сторони, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншої не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Разом з тим, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вид і розмір покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим, наявність одного ризику, відомості про майновий стан підозрюваного в сукупності із доходами, наявність сім'ї й зокрема неповнолітньої дитини, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для визначення для підозрюваного розміру застави у розмірі 10-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 30280,00 грн., який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, запобіганню ризикам та не є явно непомірним.
Слідчий суддя відхиляє доводити сторони захисту про визначення застави у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки вказаний розмір застави не зможе забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов'язків.
При цьому внаслідок наявності ризиків слідчий суддя вважає необхідним у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК, які можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців згідно із частиною 7 статті 194 КПК,.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 310 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Святошинської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024105080001319, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.11.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України, задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з подальшим триманням його в ДУ Київський слідчий ізолятор Міністерства юстиції України.
Строк дії ухвали про застосування відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою складає 60 днів та закінчується 14.01.2025 року.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 10-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 30280,00 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок у форматі IBAN р/р НОМЕР_1 .
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися з населеного пункту за місцем проживання: АДРЕСА_1 ;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками, підозрюваними та іншими особами з приводу обставин кримінального правопорушення;
- здати на зберігання до відповідних органів свій закордонний паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених на підозрюваного у разі внесення застави, з дня внесення застави.
З моменту звільнення з-підварти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1