Справа № 175/6425/24
Провадження № 1-кп/175/377/24
Вирок
Іменем України
15 листопада 2024 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретареві - ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4 (дистанційно)
захисника - ОСОБА_5 (дистанційно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №1202300000000698 від 03 листопада 2023 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с.Чапаєвка Семенівського району Полтавської області, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , раніше не судимого
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України -
встановив:
Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та перебуваючи на посаді сержанта з матеріального забезпечення 2 зенітно-ракетної батареї зенітно-ракетного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 9, 1Г Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», п.п.п.1.5, п.2.3 (підпункт «д») п.12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, приблизно о 18 годині 10 хвилин, 03 листопада 2023 року керуючи автомобілем марки «Nissan- Navara», реєстраційний номер НОМЕР_2 (європейський), рухаючись по бульвару Краматорському в місті Краматорськ Донецької області з боку вулиці Аероклубна в напрямку вулиці Паркова, проїжджаючи ділянку автошляху в районі будинку АДРЕСА_2 , діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не маючи перешкод технічного характеру, маючи об'єктивну можливість в світлі фар спостерігати за дорожньою обстановкою, а також своєчасно реагувати на її зміни, не обрав безпечну швидкість руху керованого автомобіля, рухаючись з перевищенням максимально допустимої швидкості, яка складала не менш ніж 80,4-84,0 км/годину, своєчасно не застосував заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки автомобілю або безпечного для інших учасників об'їзду, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який в цей час перетинав проїжджу частину зліва-направо відносно руху автомобіля під керуванням водія ОСОБА_4 , в результаті чого пішохід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми тулубу, кінцівок, закритого перелому грудини, множинних закритих переломів ребер від яких останній того ж дня загинув на місці події.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 винуватим себе визнав у повному обсязі та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Він дійсно 03 листопада 2023 року керував автомобілем «Nissan- Navara», рухаючись по бульвару Краматорському в місті Краматорськ Донецької області з боку вулиці Аероклубна в напрямку вулиці Паркова, проїжджаючи ділянку автошляху в районі будинку АДРЕСА_2 на пішохода ОСОБА_6 , який в цей час перетинав проїжджу частину зліва-направо, від яких останній того ж дня загинув на місці події. Просив суд суворо не карати і врахувати його щире каяття, повне відшкодування матеріальних і моральних збитків потерпілій стороні та не позбавляти його права керування, оскільки він проходить службу в ЗСУ і зокрема керує автомобілем.
Потерпілі ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у судове засідання не з'явились, надали до суду заяву, згідно якої просили проводити розгляд справи без їх участі. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають, просили призначити йому покарання без позбавлення волі.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників процесу визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, дослідженням матеріалів які характеризують особу обвинуваченого.
При цьому учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції у суду немає, а також сторонам роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає, що наведеними доказами у своїй сукупності у повному обсязі доведена винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 , та його дії вірно кваліфіковані органом досудового розслідування, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України, які виразились у порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_6 .
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щиросердне каяття, добровільне усунення заподіяної шкоди.
Обставини, що обтяжують його покарання, судом не встановлено.
Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Розглядаючи питання про міру покарання відносно ОСОБА_7 , суд також враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, особу обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення, які відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, потерпілій відшкодовано збитки, на спеціальних обліках не перебуває.
З врахуванням обставин справи, особу обвинуваченого вважає, що йому слід призначити покарання в межах санкції у виді позбавлення волі за правилами ст.ст. 75,76 КК України, на чому зокрема наполягали потерпілі.
На думку суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Відповідно до п. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
За таких обставин, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає необхідним призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах передбаченого законом строку із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України.
При призначенні покарання суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини. В справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Також суд бере до уваги, що ОСОБА_4 є діючим військовослужбовцем та перебуває на посаді сержанта із матеріального забезпечення, має відзнаки та після поранення продовжує захищати країну в лавах ЗСУ, а також клопотання т.в.о. командира ВЧ згідно якого, під час виконання завдань ОСОБА_4 , необхідно використовувати транспортні засоби, а отже йому необхідне посвідчення водія.
Тому, суд вважає необхідним не застосувати до ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так як даний злочин хоча і пов'язаний з експлуатацією транспортного засобу та протиправні дії обвинуваченого пов'язані з нехтуванням Правил дорожнього руху України, призвели до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в наслідок чого було спричинено смерть особи, але обвинувачений заявив, що автомобіль необхідний йому для того щоб мати змогу працювати і він є єдиним джерелом доходу.
Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України судові витрати по справі за проведення судової експертизи слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 і стягнути в дохід держави.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.
З огляду на вимоги ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту з цього майна.
Керуючись ст.ст. 364, 369, 376 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Перебіг іспитового строку засудженому обчислювати з моменту проголошення вироку.
На період проходження військової служби нагляд за ОСОБА_4 , як особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, здійснювати командиром військової частини, в якій він проходить службу, а після звільнення з військової служби - уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
У рахунок відшкодування витрат на проведення судової експертизи №19/105-23/4595-ІТ від 08 грудня 2023 року стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 1 434, 00 грн., на користь держави.
У рахунок відшкодування витрат на проведення судової експертизи №19/105-23/4596-ІТ від 08 грудня 2023 року стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 1 434, 00 грн., на користь держави.
У рахунок відшкодування витрат на проведення судової експертизи №19/113-24/1067-ІТ від 23 лютого 2024 року стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 2 271, 84 грн., на користь держави.
Скасувати арешт накладений згідно ухвали слідчого судді від 09 листопада 2023 року на транспортний засіб «Nissan Navara» європейський реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN № НОМЕР_3 , 2001 року випуску, фактичним законним користувачем являється військова частина НОМЕР_1 - після набрання вироком законної сили повернути власнику.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Суддя ОСОБА_1