Справа № 308/18686/24
1-кс/308/7058/24
22 листопада 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області підполковник поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024070000000537 від 20.11.2024 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого водієм вантажного автомобіля «Mercedes-Benz Actros» в ТОВ «Іва-Транс», раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, -
З клопотання та доданих до нього матеріалів встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України (далі - КК України), відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024070000000537 від 20.11.2024.
Під час досудового розслідування встановлено, що 20 листопада 2024 року близько 09 години 15 хвилин водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним транспортним засобом, а саме сідельним вантажним тягачем марки «Mercedes-Benz Actros», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із причіпом НОМЕР_2 , реєстраційний номер у щепленні з напівпричепом-контейнеровозом марки Kogel, моделі S 24-2, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , рухаючись по автодорозі «М-06» сполученням «Київ-Чоп», зі сторони міста Мукачево у напрямку міста Львів, та проїхавши дорожній інформаційно-вказівний знак 5.68 «Кілометровий знак 718» +830 м., що поблизу населеного пункту с. Нижні Ворота, Мукачівського району, Закарпатської області, де дорога має крутий спуск «Абранського» перевалу та заокругленість праворуч по ходу його руху, яка на той час була мокра у результаті опадів у вигляді дощу, діючи у супереч вимог
п. 1.2., п. 1.5., п. 1.10. з посиланням на термін «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка» та «безпечний інтервал», п.п. б), д) п. 2.3., п. 10.1., п. 11.1., 11.3., п. 12.1., Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, які вступили в дію з 1 січня 2002 року, будучи самовпевненим, розраховуючи на свій водійський досвід та навики керування транспортним засобом, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, маючи можливість завчасно оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не обрав безпечну швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх та погодних умовах, не втримав керований нив автомобіль (напівпричіп) у межах своєї смуги руху, перетнувши дорожню горизонтальну розмітку 1.1 (вузька суцільна лінія) , що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, на які в'їзд заборонено, допустив виїзд у стані некерованого заносу на зустрічну смугу руху напівпричепа, внаслідок чого здійснив наїзд лівою задньо-боковою частиною причепа на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканку АДРЕСА_2 , яка в цей час пішки йшла узбіччям вздовж дороги.
Внаслідок вказаної автопригоди ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження від яких померла на місці події.
У свою чергу водій ОСОБА_4 , не виконав вимоги п.2.10 Правил дорожнього руху та не вжив заходів до повної зупинки, а навпаки продовжив свій рух та виїхав за межі області і був встановлений та затриманий працівниками поліції неподалік населеного пункту Коростів, Стрийського району Львівської області.
Таким чином, водій ОСОБА_4 , порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 1.10, 2.3., 10.1., 11.3, 12.1., 34 Правил дорожнього руху.
Не виконання водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 10.1., 11.3, 12.1. та вимог дорожньої горизонтальної розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали, зокрема отриманням потерпілою ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою її смерть.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Органом досудового розслідування встановлено наявність декількох ризиків, передбачених у п.1,п.3 та п.4, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити. Також у разі визначення слідчим суддею застави просив обрати заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення поданого клопотання. Вказала, що підозра, вручена ОСОБА_4 є передчасною та невмотивованою, а докази, додані до клопотання, не можуть свідчити про його причетність до кримінального правопорушення.
Просила врахувати, що підозрюваний раніше не судимий, має сім'ю - дружину та двоє дітей, протягом тривалого часу працює водієм, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання.
Також вказала, що жодного удару підозрюваний не відчув, крім того, відсутній висновок експерта про причини смерті потерпілої.
Щодо заявлених ризиків зазначила, що не може залишати територію України у зв'язку з введенням воєнного стану через його вік та відсутність інвалідності. Вказала, що не буде перешкоджати кримінальному провадженню, буде надавати покази. Вважає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, достатнім для забезпечення виконання обов'язків підозрюваним буде ображення запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний в судовому засіданні розповів про обставини, що стались в день ДТП, зазначив, що нічого не бачив, якби побачив, то нікого б не покинув. Вказав, що буде з'являтись за першим викликом, просив обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України (далі - КК України), відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024070000000537 від 20.11.2024.
20.11.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України - порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, незаконний вплив на потерпілих, свідків, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя, враховує дані, що характеризують особу підозрюваного, той факт, що вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та низки об'єктивних обставин, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає за доцільне, з урахуванням виключних обставин, клопотання слідчого задовольнити.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, інших даних про його особу, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, слідчий суддя приходить до переконання, що розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов'язків, передбачених КПК України, слід встановити в розмірі п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 грн.
Також слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання - відмовити.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 обчислювати з 04 год. 12 хв. 20 жовтня 2024 року до 17 січня 202 року включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов'язків, передбачених цим Кодексом в розмірі п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста гривень).
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській областісвій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків - два місяці.
Строк дії ухвали про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1