Справа № 308/14992/24
12 листопада 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Бедьо В.І.,
за участю секретаря Молдован Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Хваста Мар'яна Михайлівна, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем,
ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у якій просить суд встановити факт, що, вона та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть від 19.07.2024 року, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 961, проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу до моменту смерті спадкодавця
Вказані вимоги обґрунтовано тим, що вона проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2006 року як дружина та чоловік, шлюб між ними не був зареєстрований. Шлюб з померлим вони не реєстрували, оскільки в цьому не було потреби.
За час проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм квартири, робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту; крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів.
Також, Заявниця зазначає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 все своє спільне життя бажали народити дитину, у зв'язку із цим чим вони неодноразово зверталися за допомогою до медичних установ.
У встановлений законом шестимісячний термін, вона звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
08.08.2024 року приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Хваста Мар'яна Михайлівна було надано, ОСОБА_1 , лист № 77/01-16 від 08.08.2024 в якому було повідомлено, про необхідність звернення до суду з метою встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Факт спільного проживання з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як чоловіка та дружини підтверджується довідкою про склад сім'ї № 258 від 12.03.2024 року виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління житлом», згідно якої, у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , разом ОСОБА_4 , проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, цей факт підтверджується і актом № 257 від 12.03.2024 року, за підписом свідків, які проживають по сусідству.
За час їхнього спільного проживання з ОСОБА_4 вони вели спільне господарство, робили ремонт в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , замінювали двері, купували меблі, побутову техніку, що підтверджується договорами та чеками, які збереглися у неї.
Заявниця зазначає, що останній період часу ОСОБА_4 хворів та постійного стороннього догляду, допомоги та піклування, що вона і надавала.
Також заявниця вказує, що за власні кошти здійснила поховання ОСОБА_4 , що підтверджується договором-замовлення на організацію поховання та надання суміжних ритуальних послуг № 16 від 19.07.2024 року.
Встановлення факту проживання однією сім'єю необхідне заявниці для можливості реалізувати свої спадкові права.
У судове засідання заявниця ОСОБА_1 не з'явилась, подавши до суду заяву про слухання справи за її відсутності, заявлені вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, подавши до суду нотаріально завірену заяву згідно якої зазначає, що являється мамою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підтверджує факти викладені в заві про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та просить справу розглянути без її участі, заявлені вимоги просила суд їх задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, подавши до суду заяву згідно якої зазначає, що являється батьком, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підтверджує факти викладені в заві про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та просить справу розглянути без його участі, заявлені вимоги просить суд їх задовольнити.
Приватний нотаріус Хваста М.М. у судове засідання не з'явилася та подала заяву, згідно якої просила розглянути справу без її участі та задоволити таку.
Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. ст. 293, 315 ЦПК України суд в порядку окремого провадження розглядає цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, в тому числі: встановлення факту проживання однією сім'єю.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про його смерть від 19.07.2024 року, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 961.
Згідно довідки 258 від 12.03.2024 року виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління житлом» судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , разом проживали ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, згідно договору-замовлення на організацію поховання та надання суміжних ритуальних послуг № 16 від 19.07.2024 року ОСОБА_1 здійснила та оплатила послуги з поховання ОСОБА_4 .
У судовому засіданні досліджено заяви свідків від 08.08.2024 року згідно, яких ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживання однією сім'єю з 2006 року, як чоловік та дружина та проживав у квартирі за адресою АДРЕСА_1
Судом було досліджено заяви заінтересованих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , які являлися батьками померлого ОСОБА_4 . Згідно поданих до суду заяв, заінтересовані особи підтверджують факт проживання однією сім'єю з 2006 року, як чоловік та дружина ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та проживав їх у квартирі за адресою АДРЕСА_1
Крім того, згідно листа КНП «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 07.08.2024 року № 66/29/01-17, медичні працівники даного закладу із жовтня 2023 року по 18 липня 2024 року, щоденно надавали паліативну допомогу гр. ОСОБА_4 , який проживав за адресою, АДРЕСА_1 та фактично підтверджують те що протягом даного періоду ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносився до гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як до своєї дружини, а вона відповідно до нього, як до свого чоловіка, про що вони неодноразово обидва зазначали.
Також судом було досліджено договір № 180734 від 20.03.2020 року, укладеного ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з однієї сторони із Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Плюсмед» з іншого боку, про надання медичних послуг ( репродуктивних медичних послуг).
Згідно зі статтею 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За вимогами пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Слід зазначити, що інститут фактичних шлюбних відносин введений у національне законодавство Сімейним кодексом України і закріплений, зокрема, у статті 74 СК України.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участь у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки, як ознака наявності сім'ї, на законодавчому рівні не визначена. Водночас, строк спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну сімейне життя, вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини», Суд визначив, що поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші сімейні de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» наголошено, що при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
За змістом статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки відносини між подружжям мають, насамперед, глибоко особистий характер, то й правовому регулюванню особистих немайнових відносин у сімейному праві надається особливе значення. Суспільні зв'язки, що складаються в сім'ї, є глибоко особистими, багато в чому інтимними і ґрунтуються на почуттях любові та взаємної прихильності. В Сімейному кодексі України, порівняно з КЗпШС, збільшена кількість норм, які регулюють особисті немайнові відносини подружжя. Проте велика кількість особистих відносин між подружжям знаходиться поза сферою правового регулювання. В силу своєї делікатності та інтимності вони не піддаються зовнішньому впливу, що вказує на їх особливий характер. До особистих немайнових прав подружжя СК України відносить ті, які є найбільш важливими та на які можна впливати нормами сімейного права. Це право на материнство та батьківство; право на повагу до своєї індивідуальності; право на духовний розвиток; право на зміну прізвища; право на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї; право на особисту свободу.
Загальними засадами регулювання особистих немайнових відносин між подружжям згідно зі ст. 7 СК України є здійснення їх з урахуванням права на таємницю особистого життя подружжя, права кожного з них на особисту свободу та неприпустимість свавільного втручання в сімейне життя; відсутність привілеїв чи обмежень кожного із подружжя за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками; здійснення прав та обов'язків кожним із подружжя на рівних засадах. Цей принцип базується на загальних положеннях ст. 24 Конституції України й означає право кожного з подружжя на особисту свободу; спільне вирішення питань материнства, батьківства, виховання й освіти дітей, інших питань життя сім'ї; право кожного з подружжя на повагу до своєї індивідуальності; обов'язок подружжя щодо побудови сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, спільної турботи про матеріальне забезпечення сім'ї та розвиток дітей.
Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року в справі № 643/6799/17 роз'яснив, що для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Таким чином, з наведеного положення випливає головна ознака подружніх відносин: наявність факту спільного проживання, ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї.
Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України № 6-148цс12 від 12 грудня 2012 року, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (частина 4 статті 263 ЦПК України).
З огляду на наведене, системний аналіз наявних у справі доказів, відсутність заперечень з боку заінтересованої особи, дозволяє суду дійти висновку, що заявниця, на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України, надала суду належні і допустимі докази на підтвердження факту проживання однією сім'єю разом із ОСОБА_4 у період з 2006 року до моменту його смерті, якими довела наявність спільного побуту та проживання, покращення умов проживання, а також постійним догляду за ним коли він тяжко хворів, тобто відносин, що за своєю суттю відповідають відносинам, притаманним подружжю.
Відтак, враховуючи подані докази, відсутність даних про наявність спору про право суд вважає доведеним, що у період з 2006 року до дня смерті ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки у цей період вони жили разом, вели спільний побут, мали взаємні права та обов'язки, притаманні подружжю, та не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.
Враховуючи наведене та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31.03.1995, постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008, статтями 76-81, 89, 95, 211, 223, 229, 258, 259, 263-265, 273, 294, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу Хваста Мар'яна Михайлівна, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.- задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП- НОМЕР_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу з 2006 року до моменту його смерті.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.І.Бедьо