Справа № 643/3382/24
Провадження № 2/643/2267/24
12.11.2024 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Паньшиної О.С.,
представника позивача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»
до ОСОБА_2
про стягнення 49 029, 00 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - позивач) звернулося до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення 49 029, 00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 5 900, 00 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги - 42 129, 00 грн.
Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000, 00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 11.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем було укладено Договір про надання фінансових послуг № 2107041744067 «Стандартний», на підставі якого відповідачу були видані кредитні кошти. Відповідно до умов означеного договору відповідач отримав грошові кошти у розмірі 5 900, 00 грн.01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 2107041744067 від 11.03.2021, укладеним між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та боржником, яким є відповідач. У подальшому, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Кредитним договором, що укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем. Оскільки відповідач взяті на себе за кредитним договором зобов'язання належним чином не виконав, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою від 24.04.2024 року Московський районний суд м. Харкова відкрив провадження у справі № 643/3382/24, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначив на 06.06.2024 року.
У подальшому розгляд справи відкладався з різних підстав.
Представник позивача у судовому засіданні 12.11.2024 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх.
Відповідач у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації його місця проживання: АДРЕСА_1 , які були повернути органом поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній».
Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
До повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 194/1422/19, від 23.09.2021 у справі № 757/56776/20-ц.
У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Статтею 223 ЦПК України визначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У судовому засіданні 12.11.2024 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11.03.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (далі - Товариство) та відповідачем (далі - Позичальник) було укладено Договір про надання фінансових послуг № 2107041744067 (далі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого Товариство надає Позичальнику кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами у заяві-анкеті, та складає 5 900, 00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил.
За умовами п. п. 1.2., 1.3. Кредитного договору кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.
Згідно з п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:
а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;
б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а);
в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б);
г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в);
д) тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п. п. 1.4.1., 1.4.2. Кредитного договору нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.
Згідно з п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії договору): 1 рік.
Пунктом 2.2.2.1. Кредитного договору на Позичальника покладено обов'язок вчасно повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку, визначеному цим Договором.
Також сторони підписали Заяву-Анкету з аналогічними умовами кредитування, яка є Додатком № 1 до Кредитного договору
На виконання умов Кредитного договору 11.03.2021 року Товариство надало відповідачу кредит у розмірі 5 900, 00 грн., що підтверджується листом ТОВ ФК «Вей Фор Пей» 06.03.2023.
01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (Клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 1-12 (далі - Договір), за умовами якого Клієнт зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 60 168 947, 00, а Фактор зобов'язується здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом і Боржниками.
Відповідно до п. 7.1. Договору сторони домовились, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 5 535 543, 12 грн.
Згідно з п.п 6.1.3, 6.1.4 Договору реєстр боржників передається Фактору за Актом приймання-передавання Реєстру боржників не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного фінансування на користь Клієнта відповідно до розділу 7. Право вимоги переходить до Фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно переданого права вимоги.
На підставі платіжного доручення № 307600018 від 03.12.2021 Первісний кредитор кредитор перерахував Новому кредитору суму фінансування у розмірі 5 535 543, 12 грн.
03.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було підписано Акт приймання-передавання реєстру боржників.
Відповідно до реєстру боржників Первісний кредитор передав Новому кредитору право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 2107041744067 у загальному розмірі 49 029, 00 грн., з яких 5 900, 00 грн. - основного боргу, 43 129, 00 грн. - заборгованість за процентами.
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (Первісний кредитор) та позивачем (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до п. 2.1. якого за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників або які зобов'язані виконати обов'язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.
Згідно з п. 5.2. Договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді.
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем було підписано Акт приймання-передавання реєстру боржників.
Відповідно до реєстру боржників ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а позивач прийняв право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 2104658981524 у загальному розмірі 94 282 грн., з яких 5 900, 00 грн. - основного боргу, 88 382, 00 грн. - заборгованість за процентами.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, за відповідачем значиться заборгованість у розмірі 49 029 грн., з яких 5 900, 00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 43 129, 00 грн. заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання не виконані з вини відповідача.
Після підписання Кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у Позичальника виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання повернути суму отриманого кредиту та сплатити проценти.
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Доказів погашення заборгованості за Кредитним договором відповідач суду не надав.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач має заборгованість за кредитним договором у розмірі 49 029 грн., з яких 5 900, 00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 43 129, 00 грн. заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги.
Відповідач під час розгляду справи наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростував, контррозрахунку не подав.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки за Кредитним договором, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору та витрати відповідача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.
Що стосується вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000, 00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000, 00 грн. позивачем надано:
- договір № 02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс»;
- заявку на надання юридичної допомоги № 23 від 02.01.2024;
- витяг з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 08.01.2024;
- прайс-лист АО ««Лігал Ассістанс»;
- платіжне доручення № 0406030000 від 10.01.2024.
Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних дій:
-надання усної консультації з вивчення документів 3 000, 00 грн.;
-складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 10 000, 00 грн.
Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 141 ЦПК України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
З огляду на вищевикладене, враховуючи ціну позову, складність даної справи, яка є типовою та нескладною, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, критерії розумності їхнього розміру, клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000, 00 грн.
Керуючись статтями 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 900 (п'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп., заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 43 129 (сорок три тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
3. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
4. Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
5. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
6. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926).
7. Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Повне рішення складено 22.11.2024 року.
Суддя Н.В. Новіченко