донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
03.11.2010 р. справа №7/266/07-6/389/07
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів Приходько І. В.,
Гези Т. Д., Новікової Р. Г.,
за участю
представників сторін:
від позивача (за первісним позовом): Кравченко С. І. - довіреність №01/06 від 01.06.2010р.
від відповідача за первісним позовом): ОСОБА_5 - довіреність б/н від 29.10.2010р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_6 м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від 15.09.2010р.
у справі №7/266/07-6/389/07 (суддя Місюра Л. С.)
за позовом відкритого акціонерного товариства «Запорізький асфальтобетонний завод»м. Запоріжжя
до приватного підприємця ОСОБА_6 м. Запоріжжя
про стягнення 20 702,28грн.
та зустрічним позовом про стягнення збитків в сумі 33 630,00грн.
Відкрите акціонерне товариство «Запорізький асфальтобетонний завод»м. Запоріжжя (далі -Товариство) звернулось до господарського суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_6 м. Запоріжжя (далі -Підприємець) про стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 17 108,40грн., 3% річних в сумі 26,84грн., пені в сумі 145,42грн. та штрафу в сумі 3421,62грн.
02.11.2007р. від Підприємця надійшов зустрічний позов, в якому він просить стягнути з Товариства збитків у розмірі 33 630,00грн., а саме: сплачений аванс в сумі 12 300 грн., вартість пошкодженого майна Товариства - знятого асфальтобетонного покриття в сумі 19 830,00грн., вартість витрат, які Підприємець здійснив для відновлення свого порушеного права -оплата лабораторних іспитів для встановлення якості робіт в сумі 1 500,00грн. Зустрічний позов був прийнятий судом для спільного розгляду з первісним позовом, на підставі статті 60 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду від 31.03.2008р. провадження у справі №7/266/07-6/389/07 було зупинено до проведення Запорізькою торгово-промисловою палатою будівельно-технічної експертизи.
23.04.2010р. на адресу господарського суду Запорізької області від Запорізької торгово-промислової палати були повернуті матеріали справи без висновку судової будівельно-технічної експертизи, у зв'язку з несплатою сторонами витрат, пов'язаних з проведення експертизи.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.09.2010р. по справі за №7/266/07-6/389/07 первісний позов задоволено частково та присуджено до стягнення з Підприємця основний борг в сумі 8200,00грн., штраф в сумі 1640,00грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 98,39грн., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 56,08грн.; у задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції за первісним позовом мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог в частині стягнення 8200,00грн., оскільки договірна ціна за договором №17 була визначена у розмірі 25 000грн. та наявні докази вручення актів виконаних робіт форми КБ-2в. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, недоведеності та безпідставності.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Підприємець звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову у повному обсязі та задовольнити зустрічні позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. За ствердженням скаржника, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Порушення норм матеріального права, на думку апелянта, полягає в тому, що суд першої інстанції при вирішенні спору за первісним позовом порушив норми статей 854, 857 Цивільного кодексу України, оскільки Товариством роботи виконані неналежним чином та з порушенням строку, а тому обов'язку з їх оплати у нього не виникло; при вирішення зустрічного позову -порушено норми статей 22, 858, 1166 Цивільного кодексу України, оскільки Товариством роботи виконані неналежним чином, з порушенням строку, з істотним відступом від умов договору підряду, зокрема, щодо якості робіт.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні вимоги скаржника не визнав. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а вимоги скаржника такими, що не підлягають задоволенню.
Представник скаржника у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:
23.03.2007р. між Товариством та Підприємцем був укладений договір підряду №17 (далі -Договір), згідно умов якого Замовник (відповідач за первісним позовом) доручає, а Підрядник (позивач за первісним позовом) забезпечує відповідно до умов договору виконання робіт з улаштування асфальтобетонного покриття автомийки «Діагональна», при цьому склад та обсяги робіт, що доручаються підряднику, визначені проектно-кошторисною документацією (Локальним кошторисом з розрахунком договірної ціни), яка є невід'ємною частиною договору, та можуть бути переглянуті в процесі робіт у разі внесення змін до проектної документації у порядку визначеному законодавством (п.п.1-3 Договору).
Вказаний Договір підписаний з боку Замовника (Підприємця) власне ОСОБА_6, з боку Товариства -головою правління ОСОБА_8, що діє на підставі Статуту, та набирає чинності з моменту укладення і діє протягом часу здійснення сторонами своїх прав та обов'язків за договором (п.32 Договору).
У п.6 Договору та в локальних кошторисах з розрахунком договірної ціни (том 1 а.с. 15-19) сторони зазначили, що договірна ціна робіт визначається в розмірі 20 500,00грн.
Порядок приймання-передачі закінчених робіт визначений в пунктах 14-16 Договору, згідно яких приймання-передача закінчених робіт буде здійснюватися відповідно до вимог діючого законодавства, яке регламентує прийняття закінчених об'єктів в експлуатацію. Підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягає оплаті, та готує акт форми №КБ-2 і подає їх для підписання замовнику протягом трьох днів після виконання робіт. Замовник зобов'язаний підписати подані підрядником документи, що підтверджують виконання робіт (акт виконаних робіт форми №КБ-2в), або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом трьох днів з дня одержання. Акт виконаних робіт форми №КБ-2в вважається підписаним у редакції підрядника, якщо протягом трьох днів, з дня одержання, замовник їх не підписав (п. 15 Договору). Недоліки у виконаних роботах, виявлені в процесі приймання-передачі закінчених робіт, які виникли з вини підрядника, повинні бути усунуті підрядником протягом строків, визначених за домовленістю сторін (п. 16 Договору).
На виконання п. 18. Договору, 02.04.2007р. Підприємець перерахував на рахунок Товариства суму авансу в розмірі 12 300,00грн., що підтверджується копією реєстру внутрішньобанківських документів (том 1 а.с.76) та по суті сторонами у судовому засіданні в обох інстанціях не заперечувалось.
15.05.2007р. Товариство направило Підприємцю акти приймання виконаних підрядних робіт №1/17 за 03.05.2007р. та №2/17 за 03.05.2007р., а також 24.05.2007р. -акт приймання виконаних підрядних робіт №3/17 за травень 2007р., на загальну суму 29 408,40грн., що підтверджується супровідними листами, поштовими квитанціями та повідомленнями про вручення поштових відправлень (том 1 а. с.23-24, 26-27).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України у випадках, коли правовідносини не врегульовані Господарським кодексом України.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вже встановлено, між сторонами з 23.03.2007р. існують договірні відносини щодо виконання робіт з улаштування асфальтобетонного покриття автомийки «Діагональна»та оплати їх вартості (договір підряду №17).
Дослідивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, судова колегія прийшла до висновку, що за своєю правовою природою та змістом це договір підряду, правовідносини за яким регулюються положеннями статей 837-891 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.4 Договору Підрядник (Товариство) розпочинає виконання робіт протягом 3-х днів з дня виконання замовником (Підприємцем) зобов'язань щодо сплати авансу і завершить виконання робіт протягом 14 робочих днів з дня початку виконання робіт.
На виконання п. 18. Договору, 02.04.2007р. Підприємець перерахував на рахунок Товариства суму авансу в розмірі 12 300,00грн. (том 1 а.с.76).
15.05.2007р. Товариство направило Підприємцю акти приймання виконаних підрядних робіт №1/17 за 03.05.2007р. та №2/17 за 03.05.2007р., а також 24.05.2007р. -акт приймання виконаних підрядних робіт №3/17 за травень 2007р., на загальну суму 29 408,40грн., що підтверджується супровідними листами, поштовими квитанціями та повідомленнями про вручення поштових відправлень (том 1 а. с.23-24, 26-27).
Отже, Товариством було виконано роботи з улаштування асфальтобетонного покриття згідно умов Договору на загальну суму 29 408,40грн.
Як свідчать наявні в матеріалах справи копії витягів з книги для запису рекомендованих поштових відправлень і повідомлень (Ф-8) за 2007р., що надана на вимогу суду Запорізькою дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта”, в графі «Розписка в одержанні (прізвище одержувача)»за 17.05.2007р. та 30.05.2007р. підприємцем було отримано вищевказані акти, при цьому за Підприємця розписалась уповноважена особа - його дочка, яка, крім того, є працівником відповідача. Суд також зазначає, що акти виконаних робіт були надіслані Підприємцю за адресою місцепроживання: 69006, м. Запоріжжя, вул. Лобановського, 9/18 (свідоцтво про державну реєстрацію №128853 (том 1 а.с.80), про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (том 1 а. с.23-24, 26-27).
За таких підстав, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо виникнення у Підприємця, відповідно до п.15 Договору, зобов'язань або до 20.05.2007р. та до 02.06.2007р. підписати акти, або до 20.05.2007р. та до 02.06.2007р. надати позивачу письмові обґрунтування причин відмови від підписання актів.
07.06.2007р. Товариство надіслало Підприємцю вимогу №44/06 від 06.06.2007р., в якої просить останнього повернути йому підписані спірні акти приймання виконаних підрядних робіт, що підтверджується поштовим фіскальним чеком (том 1 а.с.28, оборотна сторона). Проте, всупереч умовам Договору, Підприємець підписані акти позивачу не повернув, письмові обґрунтування причин відмови від підписання актів позивачу до 20.05.2007р. та до 02.06.2007р. не надав.
Відповідно до п.15 Договору, відповідач акти протягом 3-х днів не підписав і в цей же строк не надав позивачу письмових обґрунтувань причин відмови від підписання актів, акти вважаються підписаними в редакції підрядника.
Як убачається з п.18 Договору остаточний розрахунок за виконані роботи замовником проводиться протягом 3-х днів після підписання сторонами Акта №КБ- 2в. З вказаного пункту Договору вбачається, що строк оплати робіт пов'язаний лише зі строком підписання сторонами актів.
Таким чином, відповідно до п.15 Договору, акти приймання виконаних підрядних робіт вважається підписаним у редакції підрядника, а, відповідно, є підставою для оплати, згідно п.18 Договору.
Підприємець посилався на те, що ним було направлено позивачу лист №16/05-01 від 21.05.2007р. (том 1 а.с.43), проте, не надав суду доказів у підтвердження направлення цього листа на адресу Товариства. Отже, суд першої інстанції цілком обґрунтовано не прийняв вказані доводи та посилання на вказаний лист.
Листи Підприємця №19/06-01 від 12.06.207р. (том 1 а.с.39) та б/н та дати (том 1 а.с.42) були направлені останнім на адресу Товариства лише 12.06.2007р. та 25.06.2007р. відповідно, що підтверджується поштовими фіскальними чеками (том 1 а. с.38, 40-41), тобто після строку, встановленому п.15 Договору, а тому обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції як докази письмових обґрунтувань причин відмови від підписання актів.
Як визначено положеннями ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору. Аналогічні положення містить ст.526 Цивільного кодексу України.
Положеннями ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У локальних кошторисах з розрахунком договірної ціни (том 1 а.с.15-19) та в п.6 Договору сторони вказали, що договірна ціна робіт визначається в розмірі 20 500,00грн.
Відповідно до п.27 Договору, зміна Договору здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь-якої сторони на підставі додаткової угоди, про що в Договір вноситься відповідне застереження. Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору. Будь-які зміни та доповнення Договору та інших договірних документів вважаються дійсними, якщо оформлені у письмовій формі та підписані (узгоджені) сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами не було надано до суду доказів внесення змін до Договору щодо розміру договірної ціни робіт, що здійснені у відповідності до вказаного п.27 Договору.
Враховуючи те, що Товариством було здійснено роботи на загальну суму 29 408,40грн. згідно актів, роботи на суму 8 908,40грн. виконані позивачем поза договором, а тому судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо безпідставності вимог Товариства про стягнути цієї суми (8 908,40грн.) за підставами виникнення зобов'язань саме за Договором.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення 8200,00грн. та часткового задоволення позову в цієї частині.
Відповідно до п.26 Договору при прострочені остаточного розрахунку за виконані роботи більш ніж на 20 днів замовник сплачує підрядникові неустойку у вигляді штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості.
З огляду на те, що за умовами Договору Підприємцем прострочено оплату за виконані роботи на суму 8200,00грн., обґрунтованими є вимоги Товариства щодо стягнення штрафу в сумі 1640,00грн. В іншій частині вимог про стягнення штрафу в сумі 1781,62грн. суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у зв'язку з безпідставністю нарахування на позадоговірну суму.
Пунктом 25 Договору сторони передбачили, що при прострочені сплати авансу і остаточного розрахунку за виконані роботи, замовник сплачує підрядникові пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Як вже встановлено, роботи, виконані за актами приймання виконаних підрядних робіт №1/17 за 03.05.2007р. на суму 18 712,80грн. та №2/17 за 03.05.2007р. на суму 3 998,40грн. Підприємець зобов'язаний був оплатити до 23.05.2007р. , а роботи, виконані за актом приймання виконаних підрядних робіт №3/17 за травень 2007р. на суму 6 697,20грн. - до 05.06.2007р.
Відповідно до положень ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи положення ст.232 Господарського Кодексу України, від сум заборгованості по актам приймання виконаних підрядних робіт №1/17 за 03.05.2007р. та №2/17 за 03.05.2007р., пеню можливо нараховувати за період з 24.05.2007р. по 24.11.2007р., а від суми заборгованості по акту приймання виконаних підрядних робіт №3/17 за травень 2007р. - за період з 06.06.2007р.
Проте, Товариство не надало до суду доказів, в який саме із зазначених актів були включені позадоговірні роботи та позадоговірна сума заборгованості в розмірі 8 908,40грн. За таких підстав, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності вимог в частині стягнення пені та 3% річних з огляду на вищевикладене.
У зустрічному позові Підприємець просить стягнути з Товариства сплачений за умовами Договору, збитки у розмірі 33 630,00грн., а саме: аванс в сумі 12 300,00грн., вартість пошкодженого майна - знятого асфальтобетонного покриття в сумі 19 830,00грн., вартість витрат для відновлення свого порушеного права -оплата лабораторних іспитів для встановлення якості робіт в сумі 1500,00грн.
В обґрунтування вимог Підприємець посилається на положення ст. 857 Цивільного кодексу України, згідно якої робота, що виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не прийняв доводи позивача за зустрічним позовом та відмовив у задоволенні його вимог.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні правила відшкодування завданої особі шкоди, цивільно-правова відповідальність за спричинення збитків (або нанесення шкоди) наступає внаслідок правопорушення, яке складається з чотирьох елементів: шкоди, протиправності поведінки, вини особи та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З положень цієї статті вбачається, що настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди відбувається при скоєнні є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої цією статтею.
Згідно п.п. 12, 13 Договору контроль замовника за якістю робіт, матеріалів, устаткування буде здійснюватися згідно з нормативними вимогами та положеннями діючого законодавства. Підрядник зобов'язаний усувати недоліки в роботах, матеріалах, устаткуванні, виявлені замовником, відповідними державними органами, в строки, визначені актами перевірок , вказівок та приписів, та інформувати про це замовника. Як убачається з матерів справи, вказані акти не складались.
Підприємець посилався на те, що ним було направлено позивачу лист №16/05-01 від 21.05.2007р. (том 1 а.с.43), проте, не надав суду доказів у підтвердження направлення цього листа на адресу Товариства. Отже, суд першої інстанції цілком обґрунтовано не прийняв вказані доводи та посилання на вказаний лист.
Листи Підприємця №19/06-01 від 12.06.207р. (том 1 а.с.39) та б/н та дати (том 1 а.с.42) були направлені останнім на адресу Товариства лише 12.06.2007р. та 25.06.2007р. відповідно, що підтверджується поштовими фіскальними чеками (том 1 а. с.38, 40-41), тобто після строку, встановленому п.15 Договору, а тому обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції як докази письмових обґрунтувань причин відмови від підписання актів.
Відповідно до п.20 Договору гарантійний строк виконання робіт по договору складає один рік з моменту прийняття об'єкту в експлуатацію. У разі виявлення протягом гарантійних строків у закінчених роботах недоліків (дефектів), замовник (Підприємець) зобов'язаний протягом 3-х днів після їх виявлення повідомити про це підрядника (Товариство) і запросити його для складання акту про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). Якщо підрядник не з'явиться без поважних причин у п'ятиденний строк, замовник має право залучити до складання акту незалежних експертів, повідомивши про це підрядника. Акт, складений без участі підрядника, надсилається йому для виконання протягом 3-х днів після складання.
Підприємцем до суду не було надано документ, який підтверджує дату виявлення ним дефектів (недоліків) в роботі, не надав відповідач і доказів того, що він протягом 3-х днів, з дня виявлення дефектів, запросив позивача для складання акту про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів) в двосторонньому порядку.
Фактично Підприємець надав суду лише Протокол випробувань продукції № 155 від 07.06.2007р. (том 1 а.с.37), який підписаний інженером ОСОБА_9, повноваження якої як експерта Підприємцем не доведено, тому як акт експертизи, в розумінні п. 20 Договору, судовою колегією не приймається.
Отже, Підприємцем не було надано суду належних, у розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказів того, що Товариство відступило від істотних умов договору підряду, що призвело до погіршення якості робіт, або допустив інші недоліки в роботі.
Відповідно до положень ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки ), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Пунктом 21 Договору передбачено, що підрядник зобов'язаний за свій рахунок усунути залежні від нього недоліки (дефекти) в строки та в порядку, які визначені в акті про їх усунення. Вказаним пунктом також встановлено, що в разі виявлення недоліків в роботі, сторони зобов'язані скласти про це акт, в якому визначити які саме недоліки були виявлені, та в які строки та в якому порядку ці недоліки (дефекти) будуть усунути. Як убачається з матерів справи, вказаний акт сторонами не складався.
Судом першої інстанції правомірно не прийнятий до уваги лист Товариства №11/02 від 05.02.2008р., оскільки цей лист був надісланий позивачем вже під час розгляду справи у суді першої інстанції.
З вищевикладеного вбачається, що Підприємець (замовник) зобов'язаний був прийняти роботи, виконані позивачем, оглянути їх в присутності представника позивача, про виявлені дефекти замовник зобов'язаний був негайно повідомити підрядника, і в його присутності скласти дефектний акт, в якому чітко визначити які саме дефекти, або відступи під договору були допущені позивачем, та визначити строки їх усунення.
Відповідно до ч. 4 ст. 853 Цивільного кодексу України в разі виникнення між замовником та підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Сторонами експертизу призначено не було.
В зустрічному позові позивач, посилаючись на статтю 852 Цивільного кодексу України, вказує, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовний має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків .
Проте, Підприємець не довів суду, що Товариство допустило істотні відступи від умов договору або допустило інші істотні недоліки в роботі.
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності та необґрунтованості позовних вимог в частині стягнення сплаченого авансу в сумі 12 300,00грн. та вартості лабораторних іспитів для встановлення якості робіт в сумі 1500,00грн.
Підприємець окрім іншого, просить стягнути з Товариства 19 830,00грн., як суму вартості будівельних робіт, що сплачені на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельне управління “Укрбудмонтаж”, як зазначено в графі “призначення
Підприємець вказує, що ці роботи були виконані ТОВ “Будівельне управління “Укрбудмонтаж” на підставі договору підряду №01/01-П від 01.01.2006р. (том 1 а.с.62), акту прийоми виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2007р., підписаної 01.03.2007р. (том 1 а.с.116-128).
Проте, чому саме, на підставі яких умов Договору, норм законодавства тощо Товариство не повинно було знімати верхній шар асфальтобетону при здійсненні робіт Підприємцем обґрунтовано не було.
Враховуючи положення ст. 853 Цивільного кодексу України, для визначення необхідності/відсутності необхідності зняття верхнього шару асфальтобетонного покриття при здійсненні Товариством робіт, має бути призначена експертиза, оскільки це потребує спеціальних знань. Сторонами самостійно експертизу здійснено не було. В рамках справи, що розглядається, сторони відмовились сплатити витрати, що пов'язані з проведенням будівельно-технічної експертизи.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно договору підряду №1/01-П від 01.01.2006р., роботи ТОВ “Будівельне управління “Укрбудмонтаж” зобов'язався виконати 31.12.2006р. (п. 3.1.2 договору), в той час як довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2007р., підписана 01.03.2007р.
Враховуючі все вищевикладене, позовні вимоги ПП ОСОБА_6 по зустрічному позову не обґрунтовані, та задоволенню не підлягають.
Інші доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 15.09.2010р. по справі за №7/266/07-6/389/07 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не спростовують висновків суду.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева», м. Краматорськ на рішення господарського суду Запорізької області від 15.09.2010р. по справі за №7/266/07-6/389/07 залишити без задоволення, рішення господарського Запорізької області від 15.09.2010р. по справі за №7/266/07-6/389/07 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді Т. Д. Геза
Р. Г. Новікова
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГСДО
5-ДАГС