донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
09.11.2010 р. справа №21/132/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Діброви Г.І.
суддівЧернота Л.Ф., Шевкової Т.А.
при секретарі Клименко К.О.
від позивача:не з»явився
від відповідача:Погосян С.Г. -за дов. №3685 від 26.10.10р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-М", м. Енергодар Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області
від19.08.2010 р.
у справі№ 21/132/10 (суддя Черкаський В.І.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-М", м. Енергодар Запорізької області
до відповідачівДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар Запорізької області
простягнення 79260 грн.
У 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігма-М", м. Енергодар Запорізької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар Запорізької області про стягнення боргу за договором поставки в розмірі 79260 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.08.10 р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-М", м. Енергодар Запорізької області було відмовлено.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігма-М", м. Енергодар Запорізької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Зазначає, що перерахування відповідачем коштів на інший рахунок та в іншій банківській установі, які не були передбачені договором, є неналежним виконанням взятих на себе зобов»язань з боку відповідача. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2010 р. повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар Запорізької області, надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Заявник апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігма-М", м. Енергодар Запорізької області, до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 15.09.10р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, і відкладення розгляду справи неможливе в зв»язку з закінченням двомісячного строку розгляду скарги, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 21/132/10.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 25.11.09 року було укладено договір поставки продукції № 583(2)09УК, відповідно до умов якого постачальник зобов»язався поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію: привід електричний з балкою кабіни 830.03.11.000 в/п 1000 кг (3 штуки), вартість з ПДВ-79260 грн.; строк поставки товару -грудень 2009 року; розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 90 календарних днів з моменту постачання продукції.
Факт поставки позивачем та прийняття відповідачем товару підтверджується видатковою накладною № ПР-000005 від 04.01.10 р.
З боку відповідача товар отримав представник -Дунаєва С.М., яка діяла на підставі довіреності відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей № 3 від 28.12.09 року.
Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар Запорізької області суми боргу за договором поставки у розмірі 79260 грн. 00 коп., посилаючись на невиконання відповідачем його договірних зобов»язань щодо своєчасної оплати отриманого товару. Будь-яких змін предмету позову позивач, відповідно до вимог ст.22 Господарського процесуального кодексу, суду першої інстанції не надав.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
Згідно приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 3.2 договору поставки продукції № 583(2)09УК, сторони узгодили, що розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 90 календарних днів з моменту постачання продукції.
01.03.10 р. на поточний рахунок ТОВ «Сігма-М»№ 26001001135 в Енергодарській філії ВАТ Банку «БІГ Енергія»надійшли кошти у сумі 79260 грн. з рахунку ВП ЗАЕС № 26003010714101 в ПАТ «Альфа-Банк»у м. Києві.
Зазначену суму відповідач, у визначений договором строк, сплатив за отриманий від позивача товар за видатковою накладною № ПР-000005 від 04.01.10 р. згідно платіжного доручення № 1809 від 01.03.10 р.
Як вбачається з листа ВАТ Банку «БІГ Енергія»№ 1737/05 від 05.07.10 р., сума у розмірі 79260 грн. 00 коп. була зарахована 01.03.10 р. на рахунок позивача, що не заперечується скаржником та підтверджено матеріалами справи.
Отже, враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача саме суми боргу за договором поставки у розмірі 79260 грн.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, ствердження скаржника про перерахування відповідачем коштів на інший рахунок та в іншій банківській установі, ніж зазначено в договорі, судовою колегією до уваги не приймається, оскільки позивач не надав доказів направлення або вручення відповідачу рахунку зі своїми конкретними банківськими реквізитами для перерахування грошових коштів конкретно саме на визначений позивачем рахунок. Матеріалами справи підтверджено, що рахунок, на який відповідач перерахував грошові кошти за договором також належить позивачу і кошти в цій банківській установі на цьому рахунку належать позивачу на праві власності. Реквізити, вказані в договорі, є реквізитами юридичної особи, яка може мати декілька рахунків в багатьох банківських установах, для чого при здійсненні сторонами господарських операцій продавець повинен надати покупцю рахунок з вказанням тих банківських реквізитів, на які потрібно перерахувати кошти за переданий товар. Крім того, рахунок, з якого відповідач здійснив сплату грошових коштів та рахунок відповідача, зазначений в реквізитах до договору, також різняться. Позивач не надав суду доказів відмови банківської установи в передачі належних йому грошових коштів, що знаходяться на його рахунку, в зв»язку з чим у нього виникає право вимагати з винної сторони не стягнення боргу, а відшкодування збитків при наявності підстав, передбачених нормами цивільного та господарського законодавства України. В даному випадку позивачем не були заявлені такі вимоги суду.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 19.08.2010 р. у справі № 21/132/10 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-М", м. Енергодар Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2010 р. у справі № 21/132/10 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 19.08.2010 р. у справі № 21/132/10 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді Л.Ф. Чернота
Т.А. Шевкова
Надр. 6 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3,4 -відповідачу;
5 -ДАГС;
6-ГС Зап. обл.
Ложка Н.Л.