донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
09.11.2010 р. справа №25/122/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Скакуна О.А.,
суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача:Татусь О.А.-за дов.№7/10 від 11.01.2010 року,
від відповідача:Жейнова А.І. - за дов.№7 від 08.01.2010 року,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольгаз” м. Мелітополь Запорізької області
на рішення господарського судуЗапорізької області
від06.09.2010 року
у справі№ 25/122/10 (суддя Дьоміна А.В.)
за позовомДочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольгаз” м. Мелітополь Запорізької області
простягнення 12 936 640,89 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.09.2010 року у справі №25/122/10 позовні вимоги дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Київ (далі - ДК «Газ України») до відкритого акціонерного товариства “Мелітопольгаз” м. Мелітополь Запорізької області (далі -ВАТ “Мелітопольгаз”) про стягнення заборгованості у сумі 12 936 640,89 грн., з яких 10 638 728,69 грн. -основний борг за поставлений природний газ, 1 037 290,34 грн. -пеня, 989 973,95 грн. -сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 270 647,91 грн. -3% річних - задоволено частково.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином в частині задоволених вимог.
Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні інфляційних нарахувань та 3% річних.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.08.2003р. порушено провадження у справі №25/55 про банкрутство ВАТ “Мелітопольгаз” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів
Відповідно до приписів ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, а тому, на думку скаржника, стягнення судом першої інстанції інфляційних витрат та 3% річних є безпідставним, оскільки останні є штрафними санкціями.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу №31/10-11571 від 28.10.2010р. та під час судового засідання просив оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.
Вищевказані заперечення, які викладені в апеляційній скарзі, представник відповідача під час судового засідання підтримав в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -
Між ДК «Газ України»(постачальник) та ВАТ “Мелітопольгаз” (покупець) - 30.01.09 року укладено договір № 06/09-43 поставки природного газу (далі -договір ), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю в 2009 році природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Пунктом 3.5 договору передбачено, що кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються постачальником та покупцем; акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.
Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ проводитися покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки за п'ять банківських днів до початку місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п.7.2 договору, у разі невиконання умов п.6.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Додатковими угодами №1 від 31.03.2009р., №2 від 24.06.2009р., №3 від 18.08.2009р. сторони внесли зміни до п.п.1.3, 2.1, 11.1 договору № 06/09-43 від 30.01.09 року.
Вищевказаний договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2009 року і діє до 30.10.2009 року включно, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п.11.1 договору зі змінами, внесеними додатковою угодою №3 від 18.08.2009р.).
На виконання умов договору № 06/09-43 від 30.01.09 року позивач з січня по лютий 2009 року та з липня по грудень 2009 року передав, а ВАТ “Мелітопольгаз” отримав у власність природний газ на загальну суму 17 447 718, 81 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2009р., від 28.02.2009р., від 31.07.2009р., від 31.08.2009р., від 30.09.2009р., від 31.10.2009р., від 30.11.2009р., від 31.12.2009р. та підписами уповноважених представників відповідача, які скріплено печаткою підприємства, на вказаних актах (а.с.25-32).
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про помилковість зазначення судом першої інстанції в абзаці першому на першій сторінці зворотної сторони рішення від 06.09.2010 року загальної суми поставленого природного газу, яка згідно актів прийому-передачі становить 17 447 718, 81 грн., а не 12 936 640,89 грн., як це вказано в оскарженому рішенні. Проте ця помилка на суть рішення не впливає.
Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого природного газу виконав частково в сумі 6 808 990,12 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” та ВАТ “Мелітопольгаз” м. Мелітополь за період 01.01.2009р. по 31.05.2010р., а також реєстром проплачених документів клієнта ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” м. Київ та не спростовується відповідачем, у зв'язку з чим за останнім утворилася заборгованість у розмірі 10 638 728,69 грн.
Оскільки відповідачем зобов'язання з оплати поставленого газу не були виконані своєчасно та в повному обсязі, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовними вимогами до ВАТ “Мелітопольгаз” про стягнення основного боргу за поставлений природний газ у сумі 10 638 728,69грн., пені в розмірі 1 037 290,34 грн., 989 973,95 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 3% річних в розмірі 270 647,91 грн., які рішенням від 06.09.2010 року по справі №25/122/10 задоволено частково.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване рішення скасуванню не підлягає з наступних підстав.
Предметом даного спору є стягнення основного боргу за поставлений природний газ у сумі 10 638 728,69 грн., пені в розмірі 1 037 290,34 грн., 989 973,95 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 3% річних в розмірі 270 647,91 грн. за договором поставки № 06/09-43 від 30.01.09 року.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання з поставки газу за договором виконав, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі, наявними в матеріалах справи (а.с.25-32).
В свою чергу, відповідач не виконав свої зобов'язання з повної та своєчасної оплати отриманого товару у встановлені договором строки.
В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем заборгованості за поставлений природний газ у сумі 10 638 728,69 грн. Не надано таких доказів як суду першої, так і апеляційної інстанції.
З огляду на те, що існування основної заборгованості у сумі 10 638 728,69 грн. за договором підтверджено наявними у справі доказами та не спростовано відповідачем, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволені вимоги про її стягнення в цій частині.
Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки зазначені в п.6.1 цього договору відповідач зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Так, позивачем заявлено до стягнення пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого за договором газу за період з 14.12.09 року по 14.06.10 року у розмірі 1 037 290,34 грн.
Господарський суд Запорізької області відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені повністю з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.08.2003р. порушено провадження у справі №25/55 про банкрутство ВАТ “Мелітопольгаз” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а також ухвалою від 16.02.2009р. по даній справі продовжено процедуру розпорядження майном до 01.01.2011р.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду та припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) (ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Таким чином, в період дії мораторію, а саме: з 20.08.2003 року по 01.01.2011 року пеня нарахуванню не підлягає.
За таких обставин, розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені за період з 14.12.09 року по 14.06.10 року у розмірі 1 037 290,34 грн., господарський суд Запорізької області правильно врахував вищевикладені норми матеріального права та правомірно відмовив в задоволенні вимог в цій частині, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування в сумі 989 973,95 грн. та 3% річних у розмірі 270 647,91 грн., які суд першої інстанції з огляду на доведеність позивачем факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання правомірно задовольнив у вищевказаних розмірах.
Посилання відповідача на відсутність правових підстав для стягнення інфляційних та річних, до уваги колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються, оскільки наявність основного боргу відповідачем не оспорюється, а інфляційні та річні є складовою частиною боргу, що утворились внаслідок знецінення грошових коштів, тому підлягають стягненню відповідно до ст. 625 ЦК України.
При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Тому судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 06.09.2010 року по справі № 25/122/10 є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Запорізької області від 06.09.2010 року по справі № 25/122/10 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Мелітопольгаз” м. Мелітополь Запорізької області - залишити без задоволення.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Т.М.Колядко
Н.В.Ломовцева
Надруковано: 5 прим.:
1. позивачу; 2. відповідачу; 3. у справу; 4 ДАГС; 5.ГСЗО.