донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.11.2010 р. справа №2/141пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого Алєєвої І.В.
Суддів Москальової І.В., М'ясищева А.М.
При секретарі Натаріній О.О.
За участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1 -за дов. від 04.11.2009р.
від відповідач Нікульська А.О. -за дов. № 113 від 28.12.2009р.
від третьої особи 1 Чернишев Д.В. -за дов. № 27 від 29.10.10р.
від третьої особи 2 не з'явились
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк та Міністерства освіти і науки України, м. Київ
на рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2010р. (підписане 20.09.2010р.) у справі № 2/141пн (суддя Мартюхіна Н.О.)
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк
до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Палац молоді "Юність", м. Донецьк
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство освіти і науки України, м. Київ
про припинення права власності держави України та визнання права
встановив:
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.09.2010р. (підписане 20.09.2010р.) у справі № 2/141пн (суддя Мартюхіна Н.О.) позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк, задоволенні.
Припинено право власності держави України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 208,9м2, розташоване в будівлі Палац молоді „Юність” за адресою: АДРЕСА_1.
Право власності на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 208,9м2, розташоване в будівлі АДРЕСА_1 визнано за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, м. Донецьк.
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_6 витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 800грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виділ частки із спільного майна є неможливим, а частина держави України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області є незначної, а отже право відповідача на частку у спільному майні може бути припинено, відповідно право спільної часткової власності відповідача на майно -вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 208,9м2, розташоване в будівлі Палацу молоді „Юність” за адресою: АДРЕСА_1, припиняється, а у позивача, в свою чергу, виникає право власності на це майно.
Місцевим господарським судом враховано в порядку ст.35 ГПК України, що рішенням господарського суду Донецької області від 25.03.2010р. по справі № 14/363пн, яке набрало законної сили, встановлено факт створення позивачем нової речі внаслідок поліпшень орендованого на першому поверсі приміщення загальною площею 208,9кв.м., розташованого в будівлі АДРЕСА_1, а також встановлено факт набуття фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 згідно з приписами ст.355, ст.778ЦК України права спільної часткової власності державою України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 208,9м2, розташоване в будівлі АДРЕСА_1 в розмірі 8157/10000.
Відповідач та третя особа 2, Міністерство освіти і науки України, м. Київ, з прийнятим рішенням господарського суду не погодились та подали апеляційні скарги, в яких просять його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 у повному обсязі.
Апеляційні скаргу мотивують тим, що судом першої інстанції при винесенні рішення в порушення вимог ст.ст. 32, 43 ГПК України неправильно оцінив досліджені докази, не дав належної оцінки письмовим поясненням відповідача та третьої особи 2 в сукупності з іншими доказами, у зв'язку з чим неправильно встановив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.
Скаржники посилаються на те, що вартість спірного майна під час слухання справи №2/141пн не визначалася, та позивач не вносив на депозитний рахунок суду вартість частки у спільному майні, про припинення права держави на яку подано позовну заяву, тому, на думку скаржників, судове рішення винесене з порушенням норм діючого законодавства, а саме ч. 2 ст. 365 ЦК України.
Заявники апеляційних скарг зазначають, що суд першої інстанції не застосував відповідні положення Цивільного кодексу України. Закону України від 21.09.2006р. № 185-V "Про управління об'єктами державної власності" (із змінами та доповненнями) та законодавства про освіту, та вирішив спір щодо неналежного відповідача, не залучивши водночас належного відповідача - власника спірного майна - держави в особі Міністерства освіти і науки України, на чому наполягало в своїх письмових поясненнях і Регіональне відділення Фонду держмайна України по Донецькій області, розглянув справу за участю Міністерства освіти і науки України як третьої особи.
Заявники апеляційних скарг вважають, що Регіональне відділення Фонду держмайна по Донецькій області лише в силу законодавства про оренду та приватизацію виконує деякі функції від імені власника, причому не будучи власником, тобто виконання функцій щодо здачі в оренду та в частині приватизації не робить Регіональне відділення Фонду держмайна по Донецькій області автоматично власником цього майна, яким є держава в особі саме Міністерства освіти і науки України.
На думку скаржників, у зв'язку з цим, господарський суд обов'язково мав би залучити Міністерство освіти і науки України до участі у справі як єдиного належного відповідача, а тому в силу ч. 4 ст. 16, ст. 17 ГПК ця справа підлягала безумовній передачі до господарського суду міста Києва, оскільки відповідачем мав бути вищий орган виконавчої влади (Міністерство), тобто виключна підсудність.
Скаржники вважають, що господарський суд не звернув уваги, що стаття 365 ЦК не поширюється на державне майно, оскільки для об'єктів державної власності встановлено спеціальний порядок відчуження в приватну власність, передбачений Законом України „Про передачу об'єктів прана державної та комунальної власності", а також Порядком відчуження об'єктів державної власності (затверджений постановою КМ від 06.06.2007 № 803), та Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності (затверджений постановою КМ від 21.09.1998 № 1482), норми яких місцевим судом застосовані не були.
Позивач надав відзив на апеляційні скарги, в якому просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення посилаючись на те, що рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.
Третя особа 1, Палац молоді "Юність", м. Донецьк, надав відзив на апеляційній скарги, в якому зазначив, що підтримує доводи апеляційних скарг та просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову позивачу у позові в повному обсязі.
Третя особа 2, Міністерство освіти і науки України, м. Київ, заявою від 26.10.2010р. просила розглянути справу у відсутність її представника.
Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2010р. у зв'язку з надходженням на лікарняному головуючого судді Величко Н.Л., на підставі ст.ст.29 ч. 2, 115 ч. 5 п. 1, ст. 117 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010р. №2453-VI, рішення зборів суддів Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2010р., апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк та Міністерства освіти і науки України, м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2010р. у справі № 2/141пн передані на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Москальова І.В., М'ясищев А.М.
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.4 4, ст.811, ст.99, ст.101 ГПК України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:
За матеріалами справи, 06.04.2001р. Палац молоді „Юність” звернувся до голови Київської районної у м.Донецьку ради з клопотанням №01/27 щодо надання дозволу на проведення реконструкції частини фойє Палацу молоді „Юність” під кінозал та кафе для здачі в оренду Суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_5, м.Донецьк.
За змістом наявної на клопотанні відмітки архітектора району підтверджено існування можливості організації кінозалу-кафе при дотриманні санітарних норм.
Висновком від 29.05.2001р. №01/14-758 Головного управління містобудування і архітектури дозволено проводити реконструкцію частини фойє Палацу молоді „Юність” по вул.Челюскінців, 189 у Київському районі м.Донецька під кінозал та кафе.
Листом від 05.06.2001р. №590/07 Донецькою міською санітарно-епідеміологічною станцією узгоджено розміщення кафе з кінозалом в частині фойє Палацу молоді „Юність” по вул.Челюскінців, 189 у Київському районі м.Донецька.
Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 20.06.2001р. №294/1 дозволено Палацу молоді „Юність” проведення реконструкції частини фойє палацу загальною площею 225 кв.м. під кінозал та кафе по вул.Челюскінців, 189 у Київському районі.
03.09.2002р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 та Палацом молоді „Юність” був підписаний договір оренди №34/01, згідно з умовами якого Палац молоді „Юність” виступив орендодавцем, а позивач став орендарем першого поверху (південна сторона) приміщення Палацу молоді „Юність” площею 286,4 кв.м., розміщеного за адресою: АДРЕСА_1. Майно передане в оренду з метою використання під кінокафе.
Відповідно до п.10.1 договору від 03.09.2002р. № 34/01 строк його дії узгоджений сторонами до 16.07.2003р.
Згідно акту приймання-передачі від 03.09.2002р. Палацом молоді „Юність” було передано, а позивачем прийнято у орендне користування приміщення площею 286,4 кв.м. в АДРЕСА_1.
Додатковою угодою від 17.06.2003р. сторонами строк дії договору оренди від 03.09.2002р. №34/01 було продовжено до 29.05.2004р.
З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2002р. Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_5 з ПП „Шалом” був укладений договір генерального підряду №1/2002, згідно з яким позивач виступив замовником ремонтно-будівельних та пусконалагоджувальних робіт з реконструкції південного входу Палацу молоді „Юність” під кафе „Мерелін”.
За наданими до матеріалів справи довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт за листопад, грудень 2002р., січень 2003р. вказані роботи були виконані ПП „Шалом” та прийняті позивачем.
При цьому, згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру вартість цих робіт в загальній сумі 638985,00 грн. була сплачена позивачем.
24.03.2005р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця від 09.04.2002р. (орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (орендодавець) був підписаний договір оренди №1723/2005. За цим договором орендодавець прийняв на себе зобов'язання передати, а орендар зобов'язався прийняти в строкове платне користування державне майно -нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 208,9 кв.м., розташовані в будівлі Палацу молоді „Юність” за адресою: АДРЕСА_1, що знаходяться на балансі Донецького державного палацу молоді „Юність”, загальна вартість яких визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна станом на 31.08.2004р. становить -213081,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення кінокафе „Мерелін”.
В п.7.1 договору №1723/2005 від 24.03.2005р. встановлений обов'язок орендодавеця передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.
24.03.2005р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк був підписаний акт приймання-передачі, згідно з яким відповідачем було передано, а позивачем прийнято державне майно -нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 208,9 кв.м., розташовані в будівлі палацу молоді „Юність” за адресою: АДРЕСА_1, що знаходяться на балансі Донецького державного палацу молоді „Юність”.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.03.2010р. по справі № 14/363пн позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 задоволені та визнано за Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 право спільної часткової власності з державою України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 208,9м2, розташоване в будівлі АДРЕСА_1;
визнано за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 право на долю у спільному майні з державою України в особі Регіонального відділення фонду Державного майна України по Донецькій області майні -вбудованому нежитловому приміщенні загальною площею 208,9м2, розташованому в будівлі АДРЕСА_1, в розмірі 8175/10000.
Висновком комплексної будівельно-технічної судової експертизи №12/10, проведеної по справі № 14/363пн за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 до Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецькій області, встановлено, що приміщення частини фойє першого поверху площею 208,9 кв.м. (південна сторона) АДРЕСА_1, після проведених робіт з реконструкції та переобладнання, виконаних відповідно до проекту, змінили функціональне призначення та на теперішній час експлуатуються як кінозал на 64 місця та кафе з кількістю місць для відвідувачів у торгівельному залі та асортиментом страв, узгодженими Донецькою міською санітарно-епідеміологічною станцією. При цьому, роботи з реконструкції приміщень не зачіпили несучих конструкцій будівлі та не погіршили його стійкісні якості.
Фактично позивачем створено нову річ внаслідок проведених поліпшень орендованого на першому поверсі приміщення загальною площею 208,9кв.м., розташованого в будівлі АДРЕСА_1.
При прийнятті судового рішення по справі № 2/141пн місцевим господарським судом правомірно враховано, що рішенням господарського суду Донецької області від 25.03.2010р. по справі № 14/363пн встановлені, зокрема наступні обставини:
- факт створення позивачем нової речі внаслідок поліпшення орендованого на першому поверсі приміщення загальною площею 208,9м2, розташованого в будівлі АДРЕСА_1.
- факт набуття фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 згідно норм ст. 355, 778 ЦК України права спільної часткової власності з державою України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 208,9м2, розташоване в будівлі АДРЕСА_1, в розмірі 8157/10000.
Цим, рішенням господарського суду Донецької області від 25.03.2010р. по справі № 14/363пн позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_5 задоволені та:
- визнано за суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_5 право спільної часткової власності з державою України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 208,9м2, розташоване в будівлі АДРЕСА_1;
- визнано за суб'єктом підприємницької діяльності -фізичної особою ОСОБА_5 право на долю у спільному майні з державою України в особі Регіонального відділення фонду Державного майна України по Донецькій області майні -вбудованому нежитловому приміщенні загальною площею 208,9м2, розташованому в будівлі АДРЕСА_1, в розмірі 8175/10000.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду Донецької області від 17.05.2010р. рішення господарського суду Донецької області від 25.03.2010р. по справі № 14/363пн залишено без змін.
За приписами ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участі ті самі сторони.
Означене судове рішення, по якому брали участь сторони у справі № 14/363пн, набрало законної сили 17.05.2010р., тому встановлені ним факти не повинні доводитися знову при вирішенні справи № 2/141пн в порядку статті 35 ГПК України. Сторонами процесу № 2/141пн факти, викладені у судовому рішенні у справі № 14/363пн -в загальному порядку не спростовані, а норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у справі № 14/363пн.
Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг” проти України”, а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії” встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду, судова колегія вважає безсумнівними встановлені рішення господарського суду у справі № 14/363пн факти, причому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які знімають необхідність додаткового доведення зазначених обставин та фактів.
Ухвалою від 23.06.2010р. по справі 2/141пн з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, враховуючи заявлені позивачем позовні вимоги та необхідності встановлення подільності майна, можливості виділу в натурі частки у спільній частковій власності, можливість експлуатації частин майна окремо одна від одної та можливості зменшення вартості майна, господарський суд Донецької області призначив у справі судову будівельно-технічну експертизу. Проведення вказаної експертизи було доручено судовому експерту ОСОБА_6 (кваліфікаційне свідоцтво № 80).
На вирішення судової будівельно-технічній експертизі ставилися наступні питання:
- Чи є майно - вбудовано-нежитлове приміщення площею 208,9м2, що розташоване у будівлі АДРЕСА_1 та знаходиться у спільній частковій власності держави Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 -подільним?
- Чи можливо виділити в натурі частки у спільній частковій власності держави Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 у вбудовано-нежитловому приміщенні, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1?
- Чи можлива експлуатація частин вказаного вище майна, що належить на праві спільної часткової власності державі Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5, окремо одна від одної?
- Чи не призведе окрема експлуатація частин майна, що належить на праві спільної часткової власності державі Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_5, до зменшення вартості цього майна?
Висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи № 92/10 від 05.08.2010р. по справі № 2/141пн (т.1,а.с.105-109) встановлено, наступне:
- вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 208,9м2, розташоване в будівлі АДРЕСА_1, що знаходиться в спільній частковій власності держави України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5, проектувалося та на даний час є єдиним комплексом -кафе з кінозалом на 64 місця.
- розподіл спірного об'єкта призведе до втрати його цільового призначення, як комплексу та втрати вартості, тобто вказане майно є неподільним;
- при розгляді єдиного варіанту розподілу приміщень загальною площею 208,9м кв., що розташовані в будівлі Палацу молоді „Юність” та знаходиться у спільній частковій власності держави України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5, на дві частини -кінозал та кафе, неможливо виконати вимоги норм пожежної безпеки відносно евакуаційних виходів. Тобто, виділити в натурі частини в спільній дольовій власності не є можливим.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.
Згідно із ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що висновок будівельно-технічної судової експертизи №92/10 за своїм змістом відповідає вимогам, передбаченим ст.42 Господарського процесуального кодексу України та є належним доказом у розумінні ст. 33-42 Господарського процесуального кодексу України та таким, що підтверджує обставини, що потребують доведенню за вимогами ст.. 365 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої ст. 365 Цивільного кодексу України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Тобто за змістом вказаної норми вбачається, що позов про припинення права особи на частку у спільному майні може бути поданий лише усіма іншими співвласниками цього майна та для задоволення позову про припинення права особи на частку у спільному майні необхідним є наявність усіх чотирьох підстав, а відсутність хоча б однієї з них свідчить про неможливість задоволення відповідних позовних вимог співвласників.
Виходячи з приписів ст. 365 ЦК України та з урахуванням висновку судової експертизи, судом першої інстанції обґрунтовано встановлена наявність всіх чотирьох підстав для припинення права особи на частку у спільному майні з урахуванням наступного.
Як вже встановлено судовою колегією, рішенням господарського суду Донецької області від 25.03.2010р. по справі № 14/363пн встановлена доля Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 у спільному з державою України в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області майні -вбудованому нежитловому приміщенні загальною площею 208,9м2, розташованому в будівлі АДРЕСА_1 в розмірі 8157/10000.
Тобто, доля держави України в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області у спільному майні -вбудованому нежитловому приміщенні загальною площею 208,9м2, розташованому в будівлі АДРЕСА_1 складає 1843/10000.
За таких підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що частка держави України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області у спільному майні - вбудованому нежитловому приміщенні загальною площею 208,9м2, розташованому в будівлі АДРЕСА_1 є незначною порівняно із частковою позивача та припинення права власності на цю частку, виходячи з її незначного розміру за оцінкою суду, не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.
Як встановлено висновком експерта, вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 208,9м2 розташоване в будівлі АДРЕСА_1 є неподільним.
За приписом ст. 183 Цивільного кодексу України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Судова колегія вважає, що вірним висновок суду першої інстанції про неможливість поділу в натурі між позивачем та відповідачем спірного майна, що є спільною частковою власністю.
Також висновком експертизи встановлено, що будівельними нормами не передбачені умови розподілу суспільних споруд, при розгляді можливості розподілу комплексу -кафе з кінозалом на 64 місця враховувалися вимоги норм пожежної безпеки. Відносно евакуаційних виходів повинні дотримуватися наступні норми ДБН В.1.1-7-2002 „Пожежна безпека об'єктів будівництва”: 5.13. Допускається передбачати один евакуаційний вихід із:
а) приміщення з одночасними перебуванням не більше 50 осіб, якщо відстань від найбільш відділеної точки підлоги до вказаного виходу не перевищує 25м;...
б) цокольного, підвального, підземного поверху -зовні безпосередньо через сходи або через коридор, що ведуть на сходовий марш, яка має вихід зовні безпосередньо або ізольований від розташованих вище поверхів.
Місцевий господарський суд дослідивши висновок судового експерта та оцінивши цей доказ за змістом ст. 32, 33, 42 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням неможливості виконати вимоги норм пожежної безпеки відносно евакуаційних виходів, дійшов вірного висновку, що спільне володіння і користування майном є неможливим.
Судова колегія виходячи з того, що співвласниками спірного у цій справі майна є дві особи -Фізична особа -підприємець ОСОБА_5 в частині 8157/10000 та держава Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області в частині 1843/10000, та враховуючи, що виділ частки із спільного майна є неможливим, а частина держави України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області є незначної, вважає, що право відповідача на частку у спільному майні може бути припинено, відповідно право спільної часткової власності відповідача на майно -вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 208,9м2, розташоване в будівлі АДРЕСА_1, припиняється, а у позивача, в свою чергу, виникає право власності на це майно.
Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності і прийняв рішення, яке відповідає обставинам справи та вимогам закону.
За таких підстав, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про припинення права власності держави України по Донецькій області на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 208,9кв.м, розташоване в будівлі АДРЕСА_1.
Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Місцевий господарський суд вірно зазначив, що визнання права позивача на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 208,9 кв.м, розташоване в будівлі АДРЕСА_1 є наслідком припинення права власності держави України в особу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області з підстав передбачених ст. 365 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про визнання за Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 права власності на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 208,9кв.м, розташоване в будівлі АДРЕСА_1.
Щодо доводів заявників апеляційних скарг про те, що питання присудження грошової компенсації та її розмір позивачем взагалі не заявлялося, а місцевим судом не розглядалося.
Згідно ст.364 Цивільного кодексу України якщо виділ у натурі частки із спільного майна є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що Фонд державного майна України по Донецькій області не позбавлений права на звернення до суду з вимогою про грошову компенсацію своєї долі право власності на яку припинено.
Щодо доводів третьої особи 2, Міністерство освіти і науки України, про те, що господарський суд не повідомив Міністерство освіти і науки України про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи та її висновок, що порушило процесуальні права Міністерства на поставлення експерту своїх запитань та надання пояснень з приводу наданого експертом висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 23.06.2010р. по справі №2/141пн господарський суд Донецької області призначив у справі судову будівельно-технічну експертизу, а Міністерство освіти і науки України залучено до участі у справі як третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ухвалою місцевого господарського суду від 19.08.2010р., тобто вже після призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Відповідно до ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.
Тобто третя особа 2, Міністерство освіти і науки України, відповідно до ст.22 ГПК України мала право ознайомитися з матеріалами справи, але не скористалась своїм процесуальним правом на ознайомлення з матеріалами справи, тому доводи третьої особи 2 про не повідомлення Міністерство освіти і науки України про призначення судової будівельно-технічної експертизи та з її висновком є безпідставними.
Щодо доводів відповідача про залучення до участі у справі в якості відповідача Міністерства освіти і науки України, оскільки власником спірного майна є держава в особі Міністерства освіти і науки України, то судова колегія зазначає наступне:
Виходячи з приписів ст. 21 Господарського процесуального кодексу України позивач самостійно визначає відповідача по справі та звертається до нього з наявним обсягом вимог.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.03.2010р. по справі № 14/363пн встановлено право спільної часткової власності Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 та держави України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на вбудоване приміщення загальною площею 208,9кв.м., розташоване в будівлі АДРЕСА_1.
Враховуючи те, що Міністерство освіти і науки України залучено судом як учасник процесу в даній справі як третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача та не було позбавлено права користуватися всіма процесуальними правами, які передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України, таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем заявлені позовні вимоги до належного відповідача.
З огляду на вищезазначене, вимоги апеляційних скарг Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк та Міністерства освіти і науки України, м. Київ не підлягають задоволенню, оскільки рішення господарського суду від 13.09.2010р. (підписане 20.09.2010р.) у справі № 2/141пн відповідає фактичним обставинам, нормам матеріального та процесуального права і з заявлених підстав не підлягає зміні чи скасуванню.
Результати апеляційного провадження у справі № 2/141пн оголошені в судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.99, ст.101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -
Рішення господарського суду Донецької області від 13.09.2010р. (підписане 20.09.2010р.) у справі № 2/141пн залишити без змін, а апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк та Міністерства освіти і науки України, м. Київ - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.
Головуючий І.В. Алєєва
Судді І.В. Москальова
А.М.М'ясищев
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05.11.2010р.
Надруковано 7 примірників:
2-сторонам по справі
2- третім особам
1 - у справу
1 -господ. суду,
1-апеляц. господ. суду