Справа № 373/2646/24
Номер провадження 2-з/373/23/24
25 листопада 2024 року м. Переяслав
Суддя Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області Опанасюк І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову позику в розмірі 5 432 000,00 гривень та судові витрати по справі.
Одночасно з вказаним позовом ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову в якій просить накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3223384101:01:047:0002 загальною площею 0,2500 га, яка належить ОСОБА_2 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3223384101:01:047:0002 загальною площею 0,2500 га. Накласти арешт на домоволодіння, що складається з житлового будинку з прибудовою, сараю, господарських споруд, загальною площею 179,70 квадратних метрів, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного домоволодіння.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Вивчивши дану заяву та додані до неї документи в якості доказів, вважаю, що подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України.
Природа спору, виходячи із змісту позовних вимог - наявність заборгованості за договором позики. Розмір заборгованості про який заявляє позивач - п'ять мільйонів чотириста тридцять дві гривні.
Згідно п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується в тому числі і шляхом накладення арешту на майно, що належать відповідачеві. Тобто, вид забезпечення про який просить позивач, узгоджується з позовними вимогами та передбачений процесуальним законодавством.
В той же час, ч. 7 ст. 151 ЦПК України, зобов'язує додати до заяви документи, що підтверджують інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Суд, приймаючи рішення про забезпечення позову, повинен враховувати не лише принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а й не допустити порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
В матеріалах поданих з позовною заявою відсутні будь які-докази того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223384101:01:047:0002 загальною площею 0,2500 га, належить ОСОБА_2 .
Доказів того, що житловий будинок з прибудовою, сараєм, господарськими спорудами, загальною площею 179,70 квадратних метрів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 - суду також не надано.
Судом, з метою перевірки інформації, про яку зазначено в заяві та на виконання вимог ст. 187 ЦПК України, були зроблені запити до Єдиного державного демографічного реєстру та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Так, згідно із відповіддю Єдиного державного демографічного реєстру №920314 від 25 листопада 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованою в Київській області не значиться.
Відповідно до відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №920344 від 25 листопада 2024 року, за ОСОБА_2 , інформації про зареєстроване майна не знайдено.
Відтак, у суду відсутні відомості про належність майна, на яке ОСОБА_1 просить накласти арешт саме ОСОБА_2 .
Застосування забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, без підтвердження належності його відповідачу, може мати наслідком порушення прав осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
При цьому, суд роз'яснює, що процесуальним законом не обмежено право повторного звернення заявника до суду, із питанням забезпечення позову.
На підстави викладеного, керуючись ч. 10 ст. 153 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ: І.О. Опанасюк