Справа № 362/5906/24
Провадження № 2/362/2730/24
25 листопада 2024 року
суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна,
Судом здійснюється розгляд вказаної цивільної справи.
16 жовтня 2024 року судом отримано зустрічний позов відповідача із вимогами до позивача про визнання спірного нерухомого майна таким, що належить йому на праві особистої приватної власності (т.с. 1, а.с. 172 - 176).
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для прийняття даного зустрічного позову, суд враховує наступне.
Норма частини другої статті 193 ЦПК України передбачає, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Враховуючи, що у зустрічній позовній заяві відповідач заявив вимоги стосовно нерухомого майна відносно якого заявлено первісні позовні вимоги, та обидва позови вони виникають з одних правовідносин, приходжу до висновку, що обидва позови дійсно взаємопов'язані.
Однак, суд вважає, що їх спільний розгляд є недоцільним, оскільки задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Насамперед, суд наголошує на тому та звертає увагу представника відповідача на те, що обставини якими обґрунтовано зустрічний позов - є одні й ті самі обставини, які зазначено у відзиві на позов, на які сторона відповідача посилається як на підставу своїх заперечень та вважає їх підставами для відмови у задоволенні первісної позовної заяви.
Тобто, у випадку встановлення обставин набуття спірного нерухомого майна за власні особисті грошові кошти відповідача, у суду будуть існувати правові підстави для прийняття відповідного судового рішення по суті спору за первісним позовом.
Отже, зазначені відповідачем у зустрічному позові й у відзиві обставини - є абсолютно ідентичними та у випадку їх доведення перед судом, призведуть до відповідного вирішення первісного позову по суті спору за первісним позовом, а тому їх дублювання в зустрічному позові є безпідставним і необґрунтованим.
Також, суд звертає увагу, що на підставі відповідних договорів купівлі-продажу, копії яких додано до первісного позову та вони наявні в матеріалах справи, саме відповідач є власником спірного нерухомого майна, а тому повторне чи додаткове заявлення позовних вимог про визнання права власності відповідача на такі об'єкти нерухомого майна, право власності на які вже зареєстровано за відповідачем, слід вважати безпідставним, необґрунтованим та юридично помилковим, оскільки відсутня необхідність повторного визнання права власності за особою за якою вже зареєстроване таке право власності на це ж нерухоме майно.
Як наслідок, слід зробити висновок, що є недоцільним спільний розгляд первісного і зустрічного позову, оскільки вони хоча й виникають з одних правовідносин, однак задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, позаяк за відповідачем вже зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно.
У зв'язку із цим, у суду відсутні передбачені цивільним процесуальним законом підстави для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в прийняти зустрічного позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 193, 258 - 261, 274 - 279 ЦПК України,
Відмовити в прийняти зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя