Справа № 450/337/18 Провадження № 1-кп/450/159/24
17 жовтня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі :
головуючого-судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12018140270000035 від 09.01.2018р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, який не має на утриманні малолітніх/неповнолітніх дітей, не працюючий, проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, востаннє вироком Франківського районного суду м. Львова за ч.2 ст.185 КК України та на підставі ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі 4 роки і 1 місяць,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України-
В провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12018140270000035 від 09.01.2018р. про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в судовому засіданні заявила клопотання про закриття кримінального провадження стосовно її підзахисного, оскільки останній здійснив крадіжку на суму 1 275, 90 грн., а 09.08.2024 року набрав чинності Закон України, відповідно до якого встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Судом обвинуваченому роз'яснено, що вказана підстава для закриття провадження у справі є нереабілітуючою, тому обвинувачений має право на продовження судового розгляду у загальному порядку.
Обвинувачений в судовому засіданні зазначив, що не бажає продовжувати судовий розгляд справи та просив закрити провадження з підстав зазначених захисником.
Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання.
Представник потерпілого в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутності.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Вирішуючи питання про закриття провадження, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у статті 5 КК України. Так ч. 1 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Тому наведені зміни в законодавстві, які пом'якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2018 року встановлено в сумі 1762 грн., відтак податкова соціальна пільга у 2018 році складала 881, 00 грн.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі Закон №3886-ІХ), який набрав чинності 09.08.2024року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Тобто, з 09.08.2024 року змінився «розмір крадіжки», який визначає кримінальну відповідальність за такі дії, та у 2018 році становив 1762, 00 грн. (881 х 2).
Тоді, як розмір викраденого обвинуваченим 04.01.2018 року майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РИТЕЙЛ» становить 1 275, 90 грн., що станом на день розгляду провадження судом може бути лише підставою для адміністративної відповідальності.
Таким чином, внесені законодавцем зміни, призвели до декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Згідно із п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо: 4-1) втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Частиною 4 ст.284 КПК України визначено, що закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1частини першої цієї статті, здійснюється прокурором, якщо підозрюваний проти цього не заперечує. За відсутності згоди підозрюваного кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених главою 36-1цього Кодексу.
Ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу, якою в ч.3 визначено таке:«3. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує».
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що кримінальне провадження № 12018140270000035 від 09.01.2018р. про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст.185 КК України на загальну суму 1 275, 90 грн., слід закрити згідно п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Представником потерпілого Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РИТЕЙЛ» подано цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження, як під час досудового розслідування, так і в суді, у зв'язку з наведеним цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РИТЕЙЛ» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слід залишити без розгляду, роз'яснивши цивільному позивачу його право пред'явити такий позов в цивільному порядку.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Керуючись Законом України від 18 липня 2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», ст. 5 КК України, п.4-1 ч.1 ст.284,ч.2 ст.284, 372, 479-2 КПК України, суд,-
Кримінальне провадження за № 12018140270000035 від 09.01.2018р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити згідно п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РИТЕЙЛ» до ОСОБА_4 - залишити без розгляду.
Речові докази, а саме: диск «Вербатім» - залишити при матеріалах кримінального правопорушення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
СуддяОСОБА_1