Справа №463/10134/24
Провадження №1-кс/463/8531/24
слідчого судді
21 листопада 2024 року місто Львів
Cлідча суддя Личаківського районного суду міста Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржниці ОСОБА_3 , її представника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, у кримінальному провадженні № 42024142400000050 про відмову у визнанні потерпілою,
встановила:
Скаржниця ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді із скаргою, та просить скасувати постанову слідчого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42024142400000050 про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчої розшукової дії.
В обґрунтування поданої скарги покликалася на те, що підрозділом детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області за процесуального керівництва групи прокурорів Львівської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024142400000050 від 13.07.2024 за фактом умисного невиконання військовими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 дій, які вони за своїми службовими обов'язками повинні були виконати. 13.07.2024 року її син ОСОБА_6 звернувся із письмовою заявою до спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про надання відстрочки. У даному кримінальному провадженні слідчим винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_7 . Вважає таку постанову такою, що винесена передчасно, без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення, а тому звертається до слідчої судді із скаргою.
Скаржниця ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги скарги підтримали та наполягали на її задоволенні.
Слідчий тУ ДБР у м. Львові ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не прибув, причини не прибуття не повідомив. Подав письмові пояснення, в яких вимоги скарги заперечив.
Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги, а тому слідчим суддею, з урахуванням думки скаржниці, прийнято рішення про розгляд скарги за фактичної явки сторін.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані матеріали скарги, слідча суддя дійшла наступного висновку.
Статтею 55 Конституції України кожному громадянину гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини гарантується.
При розгляді питання про можливість оскарження бездіяльності слідчого під час досудового розслідування суд враховує також положення міжнародно-правових норм, які є частиною національного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні питання про його права та обов'язки або при висуненні проти нього будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий судовий розгляд протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Одним з основних складових у системі справедливого судочинства є доступ до суду.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права і свободи, викладені у Конвенції, порушуються, має право на ефективний спосіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які діяли як офіційні особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КПК України кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим кодексом.
Главою 26 КПК визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування. Частиною 1 ст. 303 КПК передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження та ким (заявником, потерпілим, підозрюваним, володільцем майна тощо) такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені.
Так, забезпечуючи принцип доступу до правосуддя, в порядку ст. 21 КПК України та ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, слідчим суддею Личаківського районного суду м. Львова 26 серпня 2024 року відкрито провадження та призначено скаргу до розгляду з метою з'ясування фактичних обставин скарги безпосередньо в судовому засіданні за участю сторін.
Як вбачається з доданих до скарги матеріалів, підрозділом детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області за процесуального керівництва групи прокурорів Львівської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024140000000050 від 14.08.2024.
З доводів заперечення на скаргиу встановлено, що Першим слідчим відділом ТУ ДБР у м. Львові здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42024140000000050 від 14.08.2024 року.
01.11.2024 року ОСОБА_9 за вих.№ 12-11-60899вих-24 скеровано постанову про відмову у визнанні потерпілим.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 не є стороною кримінального провадження, оскільки ні заяву про вчинення злочину, ні відносно останньої у кримінальному провадженні жодні дії не вчинялись та жодного відношення до такого вона не має.
За змістом ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно зі ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора визначений главою 26 Кримінального процесуального кодексу України - параграф 1, статті 303-308.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави. За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора слідчий суддя постановляє ухвалу, передбачену ч. 2 ст. 307 КПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
У відповідності до вимог статті 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Таким чином, після подання клопотання, в порядку ст. 220 КПК України про виконання будь-яких процесуальних дій - у слідчого/прокурора виникає обов'язок розглянути таке клопотання в строк не більше трьох днів з моменту його подання, і задовольнити його за наявності відповідних підстав, а у разі відмови в задоволенні клопотання (повної, часткової) винести вмотивовану постанову, копію якої вручити особі (у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надіслати їй).
Слідчою суддею встановлено, що ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_9 , якому оскаржуваною постановою відмовлено слідчим у задоволенні клопотання.
Жодних документів та підтвердження своїх повноважень при розгляді скарги ОСОБА_3 не надано та до суду не надіслано.
Жодного відношення скаржниці ОСОБА_3 до кримінального провадження №42024140000000050 від 14.08.2024, слідчою суддею не встановлено.
За встановлених обставин слідча суддя вважає вимоги скарги безпідставними, та відповідно такими що до задоволення не підлягають.
Згідно з ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову в задоволенні клопотання у кримінальному проваджені №42024140000000050 від 14.08.2024, слід відмовити.
У частинах 1 та 2 ст. 309 КПК України зазначено перелік ухвал слідчого судді, що підлягають оскарженню під час досудового розслідування, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому дана ухвала відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Керуючись ст. 303-304, 307, 309 КПК України, слідча суддя
постановила:
у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, у кримінальному провадженні № 42024142400000050 про відмову у визнанні потерпілим, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено о 10 год. 00 хв. 22.11. 2024 року.
Слідча суддя ОСОБА_1