ЄУН справи: 336/662/20>
Номер провадження: 1-кп/336/83/2024
Іменем України
25 листопаду 2024 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника адвоката ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за звинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Мар?ївка Запорізької області, громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,-
21 листопаду 2019 року приблизно о 19.25 годині водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем ЗАЗ Деу, реєстраційний номер НОМЕР_1 НА, здійснював рух по проїзній частині вул. Героїв 55 бригади з боку вул. Чарівної в напрямку пр. Моторобудівників у м. Запоріжжя.
В цей же час в районі будинку АДРЕСА_2 бригади пішохід ОСОБА_7 перетинав проїзну частину АДРЕСА_3 бригади зліва-направо по ходу руху автомобілю поза пішохідним переходом.
Під час руху водій ОСОБА_4 , маючи об'єктивну спроможність виявити пішохода ОСОБА_7 , в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, своєчасних заходів для зменшення швидкості автомобілю не застосував, в результаті чого допустив наїзд передньою частиною керованого ним автомобілю на пішохода ОСОБА_7 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, а саме: численні садна, синці, забійні рани в області обличчя з крововиливом у підлягаючі м?які тканини та сухожильний шолом, багатоуламковий та лінійний переломи кісток склепіння та основи черепу, субдуральний крововилив, шоломоподібний субарахноідальний церебральний крововилив, масивні вогнища забою головного мозку у корі лівої скроневої області, в епендимі бічних шлуночків, вогнищеві крововиливи в стовбурних відділах, синець з крововиливом у підлеглі м?які тканини правої ключиці, поперечний перелом середньої третини правої ключиці, травматичне ушкодження легень, численні садна, синці, крововиливи в м?які тканин верхніх та нижніх кінцівок, косопоперечний перелом верхньої третини мало та великогомілкових кісток правої гомілки. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень 22.11.2019 року настала смерть ОСОБА_7 .
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину у скоєнні злочину не визнав, щодо обставин події пояснив, що 21 листопаду 2019 року приблизно о 19.25 годині на автомобілі ЗАЗ Деу їхав по вул. Героїв 55 бригади зі швидкістю приблизно 50 км/год, дорожнє покриття було сухе. В районі перехрестя з вул. Марка Безручка (колишня назва вул. Кутузова) на дорогу зліва вискочив пішохід та почав перебігати дорогу, однак, стався наїзд, після чого водій зупинився, від?їхав назад, після чого вийшов з автомобілю та викликав медичну допомогу. Додав, що пішохід вибіг зліва з ґрунтового насипу та почав перебігати дорогу прямолінійно, був одягнутий у темний одяг та не мав будь-яких світлоповертальних або світлих елементів на одязі. Коли ОСОБА_4 помітив його, то одразу почав гальмувати, але не встиг вчасно.
За клопотанням сторін кримінального провадження судом допитана потерпіла, свідки , досліджені письмові докази.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що загиблий ОСОБА_7 був її сином, на момент його смерті потерпіла тимчасово перебувала у родичів, тож дізналась про смерть сина лише за кілька днів. Про обставини його смерті вона нічого не знає. Через місяць після події їй зателефонував ОСОБА_4 та запропонував грошову допомогу в якості компенсації заданої шкоди, але потерпіла відмовилась.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що 21.11.2019 року ввечері очікувала маршрутку на зупинці громадського транспорту, було темно. З протилежного боку дороги з боку гаражів з насипу на проїзну частину вибіг чоловік та почав перебігати дорогу, коли його збив автомобіль. Пішохід був невисокого зросту, худорлявий, вдягнутий у темний одяг. Одразу після дтп водій зупинився та вийшов з автомобілю. Потім свідок брала участь у проведенні слідчого експерименту.
Свідок ОСОБА_9 суду повідомила, 21.11.2019 року разом із ОСОБА_9 стояла на зупинці, коли почула хлопок. А коли повернулась, то побачила автомобіль та людину, яка лежала перед автомобілем. ОСОБА_8 одразу викликала поліцію та швидку медичну допомогу.
Свідок ОСОБА_10 суду повідомив, що проводив досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні. Пояснити чому при вимірюванні ширини проїзної частини отримав різні результати не зміг. Також не пригадує, що змінилось на місці події з моменту ДТП. Пригадує лише, що з перехрестя прибрали кіоск.
Свідок ОСОБА_11 повідомив, що його запрошували до участі при проведенні слідчого експерименту в якості статиста у грудні 2019 року. На пропозицію слідчого він тричі пробігав по дорозі від бордюра, а також збігав із пагорбу та стрибав, стоячи на пагорбі. Взимку 2022 року він знов брав участь при проведенні слідчого експерименту як статист. Вказував, що в порівнянні обстановка на місце події у 2019 році та у 2022 році змінилась, адже у 2022 році освітлення стало значно кращим, натомість як у 2019 році він був вимушений використовувати ліхтарик та телефон, з узбіччя прибрали чагарники, а з перехрестя прибрали кіоск.
Також судом досліджувались письмові докази.
В ході огляду місця події 21.11.2019 року оглянуто проїзну частину, автомобіль ЗАЗ ДЕУ, визначено, що гальмова система та рульове керування перебувають в робочому стані. Слідів гальмування при огляді місця події не знайдено.
Протокол огляду місця події підписаний ОСОБА_4 без заперечень.
04.12.2019 року було проведено додатковий огляд місця події за участі ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_5 . При цьому ОСОБА_4 демонстрував рух пішохода, темп склав 1,98 секунди для подолання відстані у 5 метрів. Також було визначено, що конкретна видимість пішохода для водія за даних обставин наступає не менше ніж за 2,58 секунди до моменту наїзду.
Зазначений протокол підписаний із запереченнями адвоката ОСОБА_5 , яка вказала, що швидкість руху пішохода визначалась, виходячи з продемонстрованого ОСОБА_4 темпу бігу завданої відстані, натомість як ОСОБА_4 за своїми фізичними та віковими параметрами не відповідає ОСОБА_7 . Також адвокатом зазначено, що дорожня обстановка не відповідає тій, що була на момент ДТП, адже на момент ДТП не було снігу та узбіччя були темні.
11.12.2019 року було проведено додатковий огляд місця події за участі ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_5 за погодних умов, які відповідали тим, що були на момент ДТП. При цьому за допомогою статиста, який за своїми віком та статурою відповідав ОСОБА_7 , за вказівками ОСОБА_4 вимірювався темп руху пішохода. Темп склав 1,4 секунди для подолання відстані у 6,5 метрів. Також визначалась видимість пішохода, який в цей час стояв на пагорбі, та якого, зі слів понятих, було видно з відстані 34,8 м, що відповідає 2,5 секундам до моменту наїзду. ОСОБА_4 вказував, що він з цієї відстані не бачить статиста.
18.12.2019 року проведено слідчий експеримент за участі свідка ОСОБА_8 , в ході якого свідок зазначила обставини ДТП, вказала місце наїзду на пішохода, визначалась швидкість руху пішохода, яка склала 2,8 с для подолання відстані у 6,5 м, а також визначалась видимість пішохода. Учасники відтворення подій зазначили, що пішохода було добре видно, коли він стоїть на краю проїзної частини (місце виходу на проїзну частину) з відстані 38,9 м (яка відповідає 2,8 с при швидкості руху автомобілю у 50 км/год), а також пішохода було видно з відстані, яка відповідає часу у 3,3 с, коли пішохід перебуває на пагорбі за межами проїзної частини.
Згідно висновку експерта № 9-817 на момент проведення дослідження рульове керування, робоча гальмівна система та ходова частина автомобілю ЗАЗ Деу, реєстраційний номер НОМЕР_1 НА, знаходились у працездатному стані.
Згідно висновку експертизи № 9-878, за вихідними даними, які визначені за показаннями ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_8 , водій автомобілю ЗАЗ Деу, реєстраційний номер НОМЕР_1 НА, ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху. В діях ОСОБА_4 невідповідностей вимогам п. 12.2 ПДР не вбачається, проте його дії не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР, що знаходиться в прямому причинному зв'язку в подією ДТП. Водій ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_7 шляхом своєчасного застосування засобів гальмування.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_12 пояснив, що проводив експертизу за постановою слідчого. При проведенні слідчого експерименту мають бути ті самі умови, що і при дорожньо-транспортній пригоді, а саме освітлення, кут спостереження та відстань, з якої особа спостерігала за ДТП.
Згідно висновку експертизи від 13.03.2020 року, проведеної за заявою захисника адвоката ОСОБА_5 , в дорожньо-транспортній ситуації, що склалась, водію автомобілю ЗАЗ ДЕУ ОСОБА_4 необхідно було діяти відповідно до вимог п. 12.2 та 12.3 ПДР України.
В умовах даної ситуації водій ОСОБА_4 з моменту виникнення небезпеки для руху, вказаного в заяві адвоката про призначення автотехнічної експертизи, не мав технічної можливості зупинитись до місця наїду, застосувавши екстрене гальмування.
В діях водія ОСОБА_4 в частині вибору швидкості руху невідповідності вимогам ст. 12.2 ПДР України не вбачається.
При вказаному моменті виникнення небезпеки для руху водію ОСОБА_4 , в його діях не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР України, які б з технічної точки зору могли перебувати в причинному зв?язку з ДТП.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_13 вказав, що підтримує свій висновок. Момент виникнення небезпеки визначається відповідно до методичних рекомендацій, також на видимість пішохода для водія впливає наявність або відсутність опадів (в цьому випадку снігу), адже це впливає на контрастність видимості пішохода водієм. Коли в полі зору водія з'являється пішохід, водій зобов'язаний загальмувати.
14.09.2021 року проведено слідчий експеримент за участі свідка ОСОБА_8 , натомість слідчим фактично проігноровано ухвалу суду, якою зазначені конкретні вимоги щодо проведення такого слідчого експерименту, а сам слідчий експеримент фактично не проведено.
28.11.2022 року знову було проведено слідчий експеримент за участі свідка ОСОБА_8 , в присутності прокурора, експерта, обвинуваченого та захисника адвоката ОСОБА_14 . В ході слідчого експерименту свідок ОСОБА_8 вказала, що дорожні умови відповідають тим, що були під час ДТП. В ході слідчого експерименту визначався темп руху пішохода ОСОБА_7 , який за показаннями свідка склав 1,76 секунди для подолання відстані у 6,8 м (відстань від точки виходу на проїзну частину до місця наїзду). При цьому учасники слідчого експерименту також визначали видимість пішохода, який перебував на пагорбі, а також видимість пішохода під час виходу його на проїзну частину з відстані, яка відповідала темпу перебування пішохода та швидкості руху автомобілю. Як зазначено у протоколі, усі учасники вказували, що статиста видно з положення на проїзній частині. Обвинувачений вказував, що під час перебування статиста на пагорбі він бачить лише силует людини. В ході слідчого експерименту встановлено, що конкретна видимість пішохода для водія настає за 2,5 с до моменту наїзду.
Згідно висновку експертизи № 776-23 від 20.11.2023 року, призначеної ухвалою суду за клопотанням прокурора, в даній дорожній ситуації водій автомобілю ЗАЗ Деу ОСОБА_4 , здійснюючи рух по проїзній частині вул. Героїв 55 бригади з боку вул. Чарівної в напрямку вул. 8 березня, при появі в його полі зору пішохода, який біг у напрямку смуги руху цього транспортного засобу, для запобігання наїзду на нього повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР України.
У варіантах розвитку подій, визначених за показами свідка ОСОБА_8 , коли пішохід ОСОБА_7 почав перебігати проїзну частину, збігши з пагорбу висотою 1,6 м, рухаючись перпендикулярно повздовжньої осі проїзної часини, зліва-направо відносно напрямку руху транспортного засобу, що скоїв наїзд на нього, небезпека для руху водія ОСОБА_4 може виникати з моменту появи в його полі зору пішохода, що біжить з пагорбу.
У варіантах розвитку подій, визначених за показами свідка ОСОБА_8 під час слідчих експериментів 18.12.2019 року та 28.11.2022 року, водій ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_7 , який збіг з пагорбу та почав перетинати проїзну частину, рухаючись поза межами пішохідного переходу, перпендикулярно повздовжньої осі проїзної часини, зліва-направо відносно напрямку руху транспортного засобу, у темпі бігу, екстреним гальмуванням із зупинкою автомобілю до моменту наїзду.
У діях водія ОСОБА_4 , за показами свідка ОСОБА_8 під час слідчих експериментів 18.12.2019 року та 28.11.2022 року, наявні невідповідності вимогам п. 12.3 ПДР України, які перебувають у прямому причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.
Експерт ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що немає істотного значення для визначення темпу руху пішохода відстань та позиція, з якої свідок спостерігав за статистом. Більш значущими є природні фактори, зовнішнє освітлення та освітлювальне обладнання самого автомобілю, одяг, в який був вдягнутий пішохід та фон, на якому він рухався. Момент виникнення небезпеки в цьому випаду виникає з моменту появи пішохода на проїзній частині.
З листа заступника директора ННЦ «Інститут судових експертиз ім. проф. М.С. Бокаріуса» на запит захисника адвоката ОСОБА_5 вбачається, що відповідно до методичних рекомендацій по проведенню слідчого експерименту слідує, що експеримент необхідно проводити на місці пригоди, у обстановці, максимально наближеній до обстановки на момент ДТП, при цьому свідок, за показаннями якого визначається темп руху пішохода, повинен знаходитись у тому ж місці, з якого він спостерігав за рухом цього пішохода на момент пригоди. Проведення слідчого експерименту не у відповідності до вищевказаних рекомендацій може вплинути на точність та достовірність встановлених вихідних даних, встановлених під час проведення слідчого експерименту. Конкретна видимість в умовах місця ДТП встановлюється з місця водія ТЗ у відповідності до методичних рекомендацій по визначенню цією видимості. Наявність чи відсутність освітлення місця ДТП, чагарників на пагорбі, зміна швидкості пішохода під час бігу та ін) впливають на точність та достовірність встановлення під час проведення слідчого експерименту по визначенню конкретної видимості.
Згідно висновку експерта № 1077 смерть ОСОБА_7 настала від тупої сполученої травми голови, тулубу та кінцівок з численними переломами кісток скелету та пошкодженням внутрішніх органів, при явищах шоку. З огляду на масивність травми, вищевикладений механізм утворення окремих груп ушкоджень, висоту їх розташування, можна припустити, що пошкодження у ОСОБА_7 могли утворитись при ДТП в результаті зіткнення автомобілю, що рухається, з пішоходом, з первинним впливом виступаючими частинами кузова автомобілю у передньо-зовнішню поверхню правої гомілки. Найбільш вірогідно, що на момент отримання пошкоджень ОСОБА_7 знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні в русі (шаг, біг).
Інших доказів учасниками провадження не надавалось.
Оцінюючи в сукупності досліджені докази, суд виходить з наступного.
Стороною захисту не заперечувався той факт, що автомобіль під керуванням ОСОБА_4 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 , та внаслідок отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди травм останній помер.
Фактично сторона захисту наполягала на тому, що в діях ОСОБА_4 не було порушень ПДР України та у нього не було технічної можливості запобігти наїзду на пішохода.
Заперечення сторони захисту полягали у тому, що слідчим огляд місця події та слідчі експерименти були проведені з порушеннями порядку їх проведення, внаслідок чого отримані дані є некоректними та не могли бути використані для проведення експертиз.
Суд частково погоджується з доводами сторони захисту в цій частині.
Так, при проведенні огляду місця події 04.12.2019 року погодні умови не відповідали тим, які були під час ДТП, адже під час огляду місця події 04.12.2019 року був наявний сніг на пагорбі, з якого збігав ОСОБА_7 , що безумовно могло вплинути на видимість одягнутого в темний одяг пішохода на фоні снігу. Також темп руху пішохода вимірювався, виходячи з темпу бігу, продемонстрованого ОСОБА_4 , який за своїми фізичними та віковими параметрами істотно відрізняється від ОСОБА_7 .
Натомість 11.12.2019 року огляд місця події проведено ще раз за участі ОСОБА_4 та захисника адвоката ОСОБА_5 , коли погодні умови відповідали тим, що були під час ДТП, а темп руху пішохода визначався за темпом руху статиста, схожого за віком та фізичними параметрами з ОСОБА_7 та за вказівками ОСОБА_4 .
Всі ці докази разом із протоколом слідчого експерименту за участі ОСОБА_8 18.12.2019 року були предметом дослідження експерта, яким надано висновок про те, що дії ОСОБА_4 не відповідають вимогам п. 12.3 ПДР України та він мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування гальмування.
При цьому при наданні висновку експертом за заявою захисника від 03.02.2020 року експерту були надані вихідні дані, визначені виключно за показаннями самого ОСОБА_4 , які він надав під час огляду місця події 11.12.2019 року, та надано для дослідження лише схему до протоколу огляду місця ДТП від 21.11.2019 року та протокол огляду місця події від 11.12.2019 року. Натомість як протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_8 від 18.12.2019 року експерту ОСОБА_13 для дослідження не надавався.
За таких обставин суд вважає, що висновок експертом здійснений на підставі неповних та однобічних даних, адже можливість технічної зупинки ОСОБА_4 до наїзду на пішохода експертом визначалась виключно за показаннями самого обвинуваченого, який очевидно зацікавлений у результаті такої експертизи.
З метою усунення суперечностей за ухвалою суду було знову проведено слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_8 , в присутності сторони захисту та сторони обвинувачення.
При цьому захисником обвинуваченого під час проведення слідчого експерименту не було висловлено жодних заперечень щодо порядку проведення слідчого експерименту та його результатів.
Після його проведення судом було призначено експертизу з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод, експерту для дослідження надавались всі протоколи огляду місця події, а також матеріали слідчих експериментів зі свідком ОСОБА_8 від 18.12.2019 року та від 28.11.2022 року.
Тож, на переконання суду, остання експертиза була проведена на підставі найбільш повних та об'єктивних даних, що дає підстави надати висновку експерта № 776-23 від 20.11.2023 року перевагу перед попередніми висновками.
При цьому судом був допитаний експерт ОСОБА_15 , який надав докладні пояснення, чому саме він дійшов таких висновків.
Міркування, висловлені працівником ННЦ «Інститут судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса» в листі від 21.03.2024 року на висновки суду не впливають, адже зазначеною установою не досліджувались докази по справі та не проводилась експертиза, а висловлені лише міркування з приводу правильності проведення слідчого експерименту та можливості впливу різних факторів на отримані результати.
Пунктом 12.3 Правил дорожнього руху, порушення якого інкриміноване ОСОБА_4 , вказує, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що водій ОСОБА_4 був об'єктивно спроможний вчасно виявити пішохода ОСОБА_7 на проїзній частині та мав технічну можливість загальмувати до моменту наїзду на пішохода.
Водночас, враховуючи обставини справи, оцінці підлягають також і дії пішохода ОСОБА_7 .
Так, п. 4.4, 4.7 ПДР України вказують, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні використовувати світлоповертальні елементи (стрічку, наклейку, жилет тощо) або бути в одязі, який має світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху. Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
В цьому випадку ОСОБА_7 , незважаючи на наявний неподалік пішохідний перехід, перетинав дорогу поза межами пішохідного переходу, а перед виходом на проїзну частину не переконався у відсутності небезпеки, зненацька вибіг на проїзну частину та почав її перебігати.
При цьому ОСОБА_7 був одягнутий повністю у темний одяг, що значно знижувало його видимість для водія, а на одягу були відсутні будь-які світлоповертальні елементи.
У зв'язку з чим, суд вважає, що в діях пішохода ОСОБА_7 наявні порушення ПДР України, які значною мірою вплинули на можливість виникнення дорожньо-транспортної пригоди, а дотримання ним вищевказаних обов'язків могло їй запобігти.
Враховуючи вищевказане, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 як необережне порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, за ст. 286 ч. 2 КК України.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
До обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить наявність в діях ОСОБА_7 порушень Правил дорожнього руху України, а також дії обвинуваченого щодо відшкодування потерпілій завданої шкоди, від якого потерпіла відмовилась на свій власний розсуд.
При призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_4 є раніше не судимим, має постійне місце проживання, одружений, має неповнолітню дитину ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страждає на низку захворювань.
При обранні виду та розміру покарання, яке слід призначити ОСОБА_4 та яке має досягти мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, а саме кари та виправлення, а рівно і запобігання скоєнню інших злочинів, суд виходить з відомостей про особистість обвинуваченого та наявності обставин, що пом'якшують відповідальність, та вважає можливим призначити основне покарання на мінімальній межі санкції статті.
При цьому також суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без його фактичного відбування, адже хоча обвинувачений і не визнав своєї вини, водночас щиро шкодує про наслідки ДТП, що свідчить про можливість застосування положень ст. 75, 76 КК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Визначаючи необхідність призначення також і додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд виходить з того, що ОСОБА_4 страждає на ряд захворювань, має неповнолітню дитину, а проживання на території м. Запоріжжя, тобто в безпосередній близькості до лінії бойового зіткнення, передбачає можливу необхідність вільного пересування та виїзду власним транспортом, у зв'язку з чим суд вважає можливим не застосовувати додаткове покарання.
Також судом вирішуються питання щодо речових доказів та витрат на залучення експертів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 373, 374 КПК України, ст. 75, 76, 286 ч. 2 КК України,-
Визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні злочину, передбаченому ст. 286 ч. 2 КК України.
Призначити ОСОБА_4 за ст. 286 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.
В порядку ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням строком на один рік.
Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 протягом строку випробування обов'язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Скасувати арешт автомобілю ЗАЗ Daewoo T13110ЗН, реєстраційний номер НОМЕР_1 НА, що належить на праві власності ОСОБА_17 , накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2019 року.
Речовий доказ - автомобіль ЗАЗ Daewoo T13110ЗН, реєстраційний номер НОМЕР_1 НА, що належить на праві власності ОСОБА_17 , який поміщений на зберігання на територію площадки Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, повернути ОСОБА_17 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 3768,24 гривень (три тисячі сімсот шістдесят вісім гривень 24 коп).
Копію вироку учасники провадження мають право отримати в суді негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1