Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/7233/24
25.11.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Леньо В.В., при секретарі Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, про визнання права власності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, про визнання права власності.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача - ОСОБА_2 .
За життя залишила заповіт, яким все своє майно заповіла своєму племіннику ОСОБА_3 . Заповіт посвідчено 10.08.2001 року секретарем виконавчого комітету Перехрестівської сільської ради Виноградівського району, реєстровий номер 88.
Відкрилася спадщина за заповітом.
Позивач як спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину та частково оформив її. Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.03.2008 у справі №2-476/08 розглянуто його позов про визнання права власності на майно, успадковане за заповітом після смерті ОСОБА_2 - житловий будинок.
Рішення суду набрало законної сили, а встановлені судом обставини мають преюдиційну силу, доведення не потребують.
Останнім місцем проживання спадкодавиці було АДРЕСА_1 . Ця обставина, а також зміна нумерації будинків по АДРЕСА_2 , підтверджені довідками Перехресівського старостинського округу від 01.10.2024.
Позивач з'ясував, що до складу спадщини, що відкрилася на день смерті ОСОБА_4 , ввійшла також земельна ділянка загальною площею 1,47 га, розташована на території Перехрестівської сільської ради, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка була належна спадкодавцю на праві власності, що посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЗК №041331 від 08.12.2000.
Державний акт було втрачено спадкодавцем ще при житті, відсутність правовстановлюючого документу на нерухоме майно у складі спадщини є перешкодою у оформленні спадщини в нотаріальному порядку.
У розпорядженні позивача є лише копія документу.
Тому з вище наведених обставин змушений звертатися за захистом права в судовому порядку.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, (ст. ст. 1216, 1218, 1220, 1221 Цивільного кодексу України - далі ЦК).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК).
За змістом листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Для подальшого утримання та збереження майна необхідно оформити право власності на спадкове майно, проте іншого шляху, окрім визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку, не існує.
У судове засідання позивач не з'явився, однак у прохальній частині позову просив розгляд справи провести без його участі.
Представником Відповідача до суду подано заяву про розгляд справи без їх участі.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України не обов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
У судовому засіданні матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача - ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 22.07.2007 року (а.с.6).
За життя ОСОБА_2 залишила заповіт, яким все своє майно заповіла своєму племіннику ОСОБА_3 . Заповіт посвідчено 10.08.2001 року секретарем виконавчого комітету Перехрестівської сільської ради Виноградівського району, реєстровий номер 88 (а.с.5).
Відкрилася спадщина за заповітом.
Позивач як спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину та частково оформив її.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.03.2008 у справі №2-476/08 розглянуто його позов про визнання права власності на майно, успадковане за заповітом після смерті ОСОБА_2 - житловий будинок в АДРЕСА_2 . Рішення суду набрало законної сили (а.с.9-9 зв.).
Останнім місцем проживання спадкодавиці було АДРЕСА_1 . Ця обставина та зміна нумерації будинків по АДРЕСА_2 , підтверджені довідками Перехресівського старостинського округу від 01.10.2024 (а.с.8).
До складу спадщини, що відкрилася на день смерті ОСОБА_4 , ввійшла також земельна ділянка загальною площею 1,47 га, розташована на території Перехрестівської сільської ради, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка була належна спадкодавцю на праві власності, що посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЗК №041331 від 08.12.2000 (а.с.11-11 зв.).
Державний акт було втрачено спадкодавцем ще при житті, відсутність правовстановлюючого документу на нерухоме майно у складі спадщини є перешкодою у оформленні спадщини в нотаріальному порядку.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ч.1 ст.1233 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідну до ст.16 ЦК України визнання права с одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем по заповіту, спадщину прийняв. Належність спадкодавцю спадкового майна підтверджено належними та допустимими доказами. Інших спадкоємців не має.
З огляду на зазначене позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 263, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , набуте в порядку спадкування за заповітом після смерті його тітки ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку загальною площею 1,47 га, розташовану на території Перехрестівської сільської ради, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавиці на праві власності, що посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЗК №041331 від 08.12.2000.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
ГоловуючийВ. В. Леньо