Справа № 523/15301/24
Номер провадження 3/523/6055/24
"12" листопада 2024 р.суддя Суворовського районного суду міста Одеси Сувертак І. В., розглянувши матеріали відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , громадянина України, працюючого в ДП «АМПУ», місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,
- про притягнення до адміністративної відповідальності по ст. 173-2 ч.1 КУпАП,
Встановив:
До Суворовського районного суду м. Одеси надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адроесою: АДРЕСА_1 , за ознаками ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 169510 від 03.09.2024 року гр. ОСОБА_1 , 09.08.2024 року, приблизно о 18 год. 50 хв. знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , почав нецензурно висловлюватись відносно свого батька ОСОБА_2 , чим вчинив психологічне домашнє насилля.
В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, проте зявився його захисник - адвокат Каланжов В.М., котрий підтримав подане 12.11.2024р. клопотання по справі та просив закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення та відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Каланжов В.М. зазначив, що 09.08.2024 року ОСОБА_1 в проміжок часу з 18:00 год. до 19:00 год. приїхав з братом до дому, де він постійно не проживає ( АДРЕСА_2 ), за запчастинами та йому стало відомо, від свого неповнолітнього сина, що дідусь - ОСОБА_2 , кілька хвилин тому назад, висловлювався нецензурно відносно нього та ще двох його друзів, коли вони гралися на дворі будинку. ОСОБА_1 після скарг сина, подивився збережені записи з камер відеоспостереження, які встановлені у дворі, та на яких повністю підтвердились слова сина. В пориві емоційного сплеску від побаченого - ОСОБА_1 зробив зауваження своєму батькову ОСОБА_2 , який знаходився в будинку, на що останній почав неадекватно реагувати та нецензурно лаятись і отримав зустрічну відповідь від ОСОБА_1 , але зрозумівши, що діалог безперспективний - ОСОБА_1 пішов далі по своїм справам.
Також - адвокат Каланжов В.М. вказав, що між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 існує спір про встановлення порядку володіння та користування житловим будинком і ОСОБА_2 вже звертався з позовом (справа № 523/10068/18), але під час розгляду справи з урахування правової позиції Верховного Суду, яка забороняє поділ майна, якщо там існують самочинні забудови - ОСОБА_2 залишив позов без розгляду. Для досягнення своєї мети - поділу майна, ОСОБА_2 такими своїми діями намагається заплямити репутацію ОСОБА_1 , щоб мати змогу обґрунтувати необхідність задоволення свого повторного позову та відступу від правової позиції Верховного Суду щодо правовідносин, які охоплюють інтереси ОСОБА_2 . Це вже не перша спроба ОСОБА_2 діяти такими брудними методами (приклад - справа № 523/10697/23), але там, також, ОСОБА_2 не вдалося досягнути результату.
В підтвердження зазначених пояснень, які містяться в клопотанні про закриття провадження - надав цифровий носій диск з відеозаписом та копії судових рішень.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши захисника ОСОБА_1 - адвоката Каланжова В.М., суд вважає за необхідне закрити провадження по справі у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами ....., а також іншими документами.
Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Пунктом 3 частиною 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п. 14 ст. 1 цього Закону, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Між тим, об'єктивна сторона ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає існування обов'язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. У протоколі серії ВАД № 169510 від 03.09.2024 року зазначено, що гр. ОСОБА_1 , 09.08.2024 року, приблизно о 18 год. 50 хв. знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 почав нецензурно висловлюватись відносно свого батька ОСОБА_2 , чим вчинив психологічне домашнє насилля.
Проте, матеріали справи не містять конкретних дій (фізичного та/або психологічного впливу) з боку ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 , які пов'язанні з домашнім насильством, які б з урахуванням положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» утворювали б об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Що стосується письмових пояснень свідка - ОСОБА_3 , які знаходяться в матеріалах справи, то суд ставиться до них критично, оскільки свідок проживає і знаходився на АДРЕСА_3 , а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходились на АДРЕСА_2 , і, оскільки, відстань між будинками значна, суд вважає сумнівним те, що можна було розібратись хто саме і де сварився та чи сварився взагалі.
Будь-яких інших доказів застосування фізичного або психічного насилля ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 матеріали справи не містять, а факт наявності між сторонами конфлікту, не може вказувати на наявність дій фізичного або психологічного характеру одного члена сім'ї відносно іншого.
Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Згідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому, суд звертає увагу, що обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Склад правопорушення - це сукупність названих у законі ознак, за наявності яких небезпечне і шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням. Такі ознаки мають об'єктивний і суб'єктивний характер. Тобто при складанні протоколу про порушення, повинні бути враховані ознаки складу правопорушення та відповідати диспозиції статті до якої притягується особа. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а такожст. 62 Конституції Українита загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантіїст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Зміст стандарту доведення поза розумним сумнівом надано, зокрема, в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 688/788/15-к, згідно якої вказаний стандарт означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Однак, приймаючи до уваги, що строки притягнення до відповідальності, передбачені ст.38 КУпАП минули, суд вважає, що до ОСОБА_1 не може бути застосовано адміністративне стягнення, а провадження по справі підлягає закриттю, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Так, подія мала місце 09 серпня 2024 року, а розгляд справи відбувся 12 листопада 2024 року, тобто зі спливом строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Отже, враховуючи сплив строку накладення адміністративного стягнення, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне про адміністративне правопорушення саме на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи викладене вище, ту обставину, що на час розгляду справи строки, передбачені ст. 38 КУпАП закінчились, суд приходить до висновку, що провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 13, 38, 173-2, 247, 249, 268, 284, 294 КУпАП, суд,
Постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбаченест. 173-2 ч.1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , громадянина України, працюючого в ДП «АМПУ», місце реєстрації: АДРЕСА_1 , закрити у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова підлягає оскарженню в десятиденний термін в Одеський апеляційний суд.
Суддя