Справа № 509/1027/21
19 листопада 2024 року смт Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Бочарова А.І.
при секретарі Сірман Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Овідіополь цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, та стягнення моральної шкоди,-
03 березня 2021 року позивачка звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області із вищевказаним позовом до відповідача, в якому просила суд стягнути на її користь, в якості відшкодування матеріальних збитків у розмірі 21 800,00 грн., на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями у розмірі 16944,00 грн., та витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 31.10.2020 близько 9 години ранку, чоловік позивачки рухався на автомобілі марки «Chevrolet Volt», державний номер НОМЕР_1 , який належить позивачці на праві приватної власності, по вулиці Дністровській в смт Овідіополь Одеської області. В районі будинку №5 від воріт двору напроти раптово вискочив собака без намордника та без повідка, який кинувся на її автомобіль та пошкодив його. Собака кинувся на автомобіль з лівого боку і до зіткнення водій його бачити не міг. Після зіткнення з автомобілем, собака забіг в подвір'я помешкання громадянина ОСОБА_2 , який є власником собаки.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивачки зазнав механічних пошкоджень, вартість яких згідно дефектного акту складає 21800 (двадцять одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок.
Провина власника собаки в заподіянні матеріальної шкоди автомобілю встановлена Овідіопольським районним судом Одеської області по справі № 509/5552/20, що відображено в Постанові суду від 21.01.2021 та у Постанові від 26.01.2021 по справі № 509/6339/20.
Крім матеріальних збитків, позивачці було завдано моральної шкоди, яка полягає у завданні їй негативних наслідків в результаті ДТП як при безпосередньо під час вчинення адміністративного правопорушення, так і після нього. До негативних наслідків вона відносить нервовий стрес, який вона пережила дізнавшись про пошкодження автомобіля. Позивачка дуже глибоко пережила завдання пошкоджень її транспортному засобу. Крім того, в результаті пошкоджень автомобіль втратив товарний вигляду що додає моральних незручностей та переживань. Для відновлення нормального душевного стану їй потрібен був час. До того ж, відмова відповідача добровільно відшкодувати матеріальний збиток, призвела до необхідності додаткових витрат часу для захисту своїх інтересів. Позивачці потрібен був час для поїздок в органи Національної поліції, до Овідіопольського районного суду Одеської області, звернення до спеціалістів для визначення вартості поновлювальних робіт. Більше чотирьох місяці вона нервувала з приводу поновлення її порушеного права в результаті неправомірних дій відповідача. Весь цей час її увага відволікається на питання відновлення автомобіля та відшкодування завданої шкоди.
Зважаючи на викладене, позивачка оцінює моральну шкоду у розмірі 2 прожиткових мінімумів, встановлених на момент ДТП за кожен місяць затримки відшкодування: 2118,00 гривень *2*4 місяців = 16944, 00 гривні,а тому вимушена була звернутися до суду з вищезазначеним позовом.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, проте представником надано клопотання, в якому зазначено, що позовні вимоги не визнають в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та клопотання про приєднання додаткових доказів до матеріалів цивільної справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, та розглянути справу без їх участі.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 31.10.2020 близько 9 години ранку, чоловік позивачки рухався на автомобілі марки «Chevrolet Volt», державний номер НОМЕР_1 , який належить позивачці на праві приватної власності, по вулиці Дністровській в смт Овідіополь Одеської області. В районі будинку №5 від воріт двору напроти раптово вискочив собака без намордника та без повідка, який кинувся на її автомобіль та пошкодив його. Собака кинувся на автомобіль з лівого боку і до зіткнення водій його бачити не міг. Після зіткнення з автомобілем, собака забіг в подвір'я помешкання громадянина ОСОБА_2 , який є власником собаки.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивачки зазнав механічних пошкоджень, вартість яких згідно дефектного акту складає 21800 (двадцять одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок. Доказом цього надала суду замовлення № 0000353 від 17 лютого 2021 року до ТОВ «Альфа Сервіс Плюс», в якому вказано перелік робіт необхідних для ремонту авто із визначенням вартості.
Позивач стверджував, що провина власника собаки в заподіянні матеріальної шкоди автомобілю встановлена Овідіопольським районним судом Одеської області по справі № 509/5552/20, що відображено в Постанові суду від 21.01.2021 та у Постанові від 26.01.2021 по справі № 509/6339/20 про притягнення ОСОБА_2 за ст. 154 ч.2 КУпАП.
Суд встановив, що 26 травня 2021 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 січня 2021 року у справі № 509/6339/20, яка була разом з матеріалами справи про адміністративне правопорушення направлена для розгляду судом апеляційної інстанції.
Постановою Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2022 року у справі № 509/6339/20 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 січня 2021 року у справі № 509/6339/20 скасовано, справу про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч.2 ст.154 КУпАП направлено до Овідіопольського ВП ГУ НП в Одеській області для проведення додаткової перевірки.
В подальшому, постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 серпня 2022 року у справі № 509/6339/20, яка набрала законної сили 29 серпня 2022 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.154 КУпАП закрито на підставі ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП.
Крім того, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 16 944,00 грн., тобто у розмірі 2 прожиткових мінімумів, встановлених на момент ДТП за кожен місяць затримки відшкодування: 2118,00 гривень *2*4 місяців, мотивуючи тим, що було завдано моральної шкоди, яка полягає у завданні їй негативних наслідків в результаті ДТП, як при безпосередньо під час вчинення адміністративного правопорушення, так і після нього. До негативних наслідків вона відносить нервовий стрес, який вона пережила дізнавшись про пошкодження автомобіля. Позивачка дуже глибоко пережила завдання пошкоджень її транспортному засобу. Крім того, в результаті пошкоджень автомобіль втратив товарний вигляду що додає моральних незручностей та переживань. Для відновлення нормального душевного стану їй потрібен був час. До того ж, відмова відповідача добровільно відшкодувати матеріальний збиток, призвела до необхідності додаткових витрат часу для захисту своїх інтересів. Позивачці потрібен був час для поїздок в органи Національної поліції, до Овідіопольського районного суду Одеської області, звернення до спеціалістів для визначення вартості поновлювальних робіт. Більше чотирьох місяці вона нервувала з приводу поновлення її порушеного права в результаті неправомірних дій відповідача. Весь цей час її увага відволікається на питання відновлення автомобіля та відшкодування завданої шкоди.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У п. 9 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди звернув увагу, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, суд враховує стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Суду не надано жодних доказів про обсяг та глибину моральних страждань і переживань.
У зв'язку з наведеним, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми завданої моральної шкоди в розмірі 16944,00 гривень, оскільки вину відповідача не встановлено.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У ст. 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3ст. 89 ЦПК України).
Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
За таких обставин, враховуючи, що в ході судового розгляду не здобуто переконливих доказів винуватості ОСОБА_2 , а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, що підтверджується постановою Овідіопольського районного суду від 17 серпня 2022 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.154 КУпАП закрито на підставі ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП.
Підстав стверджувати, що саме протиправна поведінка Відповідача сприяла спричиненню матеріальної та моральної шкоди Позивачу неможливо, оскільки встановленим порядком вина Відповідача не встановлена.
Суд вважає недоведеним причинний зв'язок між пошкодженням автомобілю та діями відповідача, так як жодної з перелічених підстав у даному випадку немає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат понесених під час розгляду справи.
Керуючись ст.ст.12, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, та стягнення моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після розгляду справи апеляційним судом і прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повний текст рішення складений 25.11.2024 року.
Суддя А.І.Бочаров