ЄУН: 336/1147/24
Провадження №: 2/336/1394/2024
12.11.24
12 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С., за участі секретаря судового засідання Іванченко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача - адвокат Дитинчук В.М., яка діє на підставі Довіреності №206 від 22.09.2023 (строк дії до 22.09.2024), Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №102 від 25.12.2003, звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 33.433.0121.ФО_К від 11.01.2021 у сумі 119 636,78 гривень, яка виникла станом на 16.01.2024.
Позов обґрунтовує тим, що 11.01.2021 між позивачем та відповідачкою було укладено Кредитний договір №33.433.0121.ФО_К на умовах, що зазначені в ньому та відповідно до Публічної пропозиції «Правила (Договірні умови) надання споживчих кредитів АТ «ЮНЕКС БАНК», що оприлюднені на офіційному сайті Банку за електронною адресою: www.unexbank.ua. Акцептування позичальником публічної пропозиції здійснюється шляхом укладання кредитного договору на умовах та в порядку, передбаченому Правилами, за адресами місцезнаходження підрозділів клієнтського обслуговування Банку, перелік яких оприлюднений на офіційному сайті Банку. Приймання позичальником цієї публічної пропозиції відбувається виключно в цілому без можливості запропонувати Банку свої умови кредитного договору, який є договором приєднання відповідно до статті 634 ЦК України. Преамбулою Правил передбачено, що Правила та всі додатки до них, Кредитний договір та всі додатки до нього, вважаються його невід'ємною частиною та разом складають кредитний договір як єдиний документ. Відповідно до підписаного кредитного договору відповідачка акцептувала та приєдналася до Публічної пропозиції позивача на укладення даного договору на умовах та в порядку, передбаченому Правилами, що оприлюднені на офіційній інтернет сторінці Банку. Відповідно до пунктів 1.1, 1.4 Кредитного договору Банк надав Позичальниці грошові кошти у сумі 50 000,00 грн. строком погашення кредиту - не пізніше 11.01.2023. Позивач умови договору виконав, надавши відповідачці кредитні кошти. Відповідачка взяті на себе обов'язки, щодо виконання умов договору, належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 16.01.2024 виникла заборгованість по сплаті кредиту у сумі 119 636,78 гривень, яку Банк просить стягнути на свою користь разом з понесеними втратами по сплаті судового збору у сумі 3 028,00 гривень.
На підставі Розпорядження Верховного Суду № 29/0/9-22 від 10.05.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», розгляд справ, які відносяться до територіальної підсудності Оріхівського районного суду Запорізької області здійснюється Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.
Ухвалою суду від 06.03.2024 відкрито провадження у вказаній справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачкою відзив на позов не надано.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.
Відповідачка, відповідно до вимог п. 3 ч.8 ст.128 ЦПК України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася. Причини неявки суду не повідомила. Заяву про розгляд справи без її участі не надала.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи те, що відповідачка була належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, не з'явилася в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подала, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки всі учасники справи не з'явились у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною другою статті 247 ЦПК України.
Дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та перевірено матеріалами справи, що 11.01.2021 ОСОБА_1 з метою отримання кредитних коштів звернулася до ПАТ «ЮНЕКС БАНК», яке в подальшому змінило свою назву на АТ «ЮНЕКС БАНК», де підписала Паспорт споживчого кредиту, Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), відповідно до умов якого, вона погодилася з основними умовами кредитування в АТ «ЮНЕКС БАНК» з урахуванням побажань споживача.
11.01.2021 ОСОБА_1 своїм підписом у Анкеті-Заяві підтвердила, що ознайомилася з умовами Публічної пропозиції АТ «ЮНЕКС БАНК» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, Правилами надання споживчих кредитів АТ «ЮНЕКС БАНК», умовами кредитування, Тарифами, та просила оформити Споживчий кредит. Публічна пропозиція АТ «ЮНЕКС БАНК» оприлюднена на офіційній Інтернет сторінці Банку за адресою: www.unexbank.com.ua.
Відповідно до Анкети-Заяви від 11.01.2021, відповідачка акцептувала та приєдналася до Публічної пропозиції АТ «ЮНЕКС БАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що оприлюднена на офіційній інтернет сторінці Банку.
11.01.2021 між АТ «ЮНЕКС БАНК» та ОСОБА_1 с був укладений Кредитний договір №33.433.0121.ФО_К на умовах, що зазначені в ньому та відповідно до Публічної пропозиції «Правила (Договірні умови) надання споживчих кредитів АТ «ЮНЕКС БАНК», що оприлюднені на офіційному сайті Банку за електронною адресою: www.unexbank.ua.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Банк на умовах строковості, повернення, платності та відповідно до умов цього Договору надав Позичальниці кредит у сумі 50 000,00 гривень із терміном (строком) користування до 11.01.2023 (день остаточного повернення кредиту), а позичальниця зобов'язується повернути отримані кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим Договором, а також виконати інші умови цього Договору.
Згідно з п. 1.4 Договору, за користування кредитом Позичальник сплачує: проценти за користування кредитом - щомісячно, Із розрахунку фіксованої процентної ставки 12,00% річних; комісію за надання кредиту - одноразово, не пізніше дня отримання кредиту, в розмірі 0,00% від суми кредиту, зазначеної в п 1.1 цього Договору; комісію за обслуговування кредиту - щомісячно, в розмірі 3,49% від суми кредиту зазначеної в п 1.1 цього Договору, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів.
Відповідно до п.2.2 Договору, надання кредиту здійснюється, шляхом зарахування кредитних коштів не поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 в Банку, Код Банку 322539, за умови сплати позичальником комісій, встановлених у п.1.4.2 цього Договору. Кредит надається протягом 14-ти календарних днів після отримання банком всіх необхідних документів Позичальника.
Підписанням цього договору, Позичальниця надала Банку право та уповноважила Банк без додаткових вказівок та погоджень здійснювати договірне списання коштів зі свого поточного рахунку, вказаному в цьому пункті Договору, та переказати кошти в сумі, що визначена у цьому пункті.
Відповідно до п.2.3 Договору, для погашення кредиту, комісії за обслуговування кредиту та нарахованих процентів, Позичальником щомісячно до 10 числа кожного календарного місяця протягом строку дії цього договору, починаючи з місяця підписання цього договору, здійснюється внесення грошових коштів в сумі 4 099,00 гривень на поточний рахунок, вказаний у п. 2.4 договору.
Відповідно до п.2.4 Договору, погашення заборгованості за кредитом, комісії за обслуговуванням кредиту та процентам, а також інших платежів, передбачених умовами цього Договору, здійснюється банком за рахунок платежу, розмір та порядок внесення якого визначено в. п.2.3 Договору. При цьому, платіж, який був внесений на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 та суми інших платежів (за наявності), зараховуються на відповідні рахунки банку з обліку заборгованості Позичальника в повному обсязі, на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «ЮНЕКС БАНК», код Банку 322539.
Відповідно до п. 2.6 Договору, Проценти за користування кредитом нараховуються згідно вимог та у порядку, визначеному в Правилах.
Відповідно до 2.7 Договору, Підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що до підписання ним цього Договору він був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування, реальну річну процентну стоку те орієнтовну загальну вартість Кредиту, відповідно до законодавства України та Графіку платежів, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення загальної вартості кредиту та орієнтованої реальної річної процентної ставки.
Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином, надавши відповідачці ОСОБА_1 кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером №43329 від 11.01.2021 на суму 50 000,00 гривень.
Однак, відповідачка в порушення взятих на себе зобов'язань, не оплачувала щомісячні платежі за кредитом, проценти за користування кредитом, тим самим допускаючи порушення умов Кредитного договору та Правил.
Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідачкою на спростовано відсутність заборгованості станом на час перебування справи на розгляді у суді, а також не надано доказів повернення кредитних коштів.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості, який не спростовано відповідачкою, станом на 16.01.2024 заборгованість останньої перед позивачем за Кредитним договором №33.433.0121.ФО_К від 11.01.2021 становить 119 636,78 гривень, з яких: сума заборгованості за кредитом - 46 083,93 гривні, сума заборгованості за процентами та комісіями - 73 552,85 гривні.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші правочини.
Згідно зі ст.530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ЮНЕКС БАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У кредитному договорі №33.433.0121.ФО_К від 11.01.2021 процентна ставка зазначена як фіксована та складає 12,00 % річних.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала в борг позичальниця), стягнути складові його повної вартості, зокрема проценти за користування кредитом та комісії.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Паспорт споживчого кредиту та Правила (договірні умови) надання споживчих кредитів АТ «ЮНЕКС БАНК» від 26.02.2019.
Проте, вказані Правила, копія яких долучена до позову, не підписані відповідачкою.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Доказами, у контексті статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.
Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Також, суд зауважує, що долучений до позову Паспорт споживчого кредит, підписаний відповідачкою 11.01.2021 не є належним доказом у цій справі, оскільки сторони при укладенні Кредитного договору №33.433.0121.ФО_К від 11.01.2021, не передбачили, що він є його складовою частиною. Крім того, відповідно до вказаного документу, інформація у ньому зберігає чинність та є актуальною до 11.01.2021.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Положеннями ч.1 ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За вимогами ст.626 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК кодексу України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в сумі 54 095,00 гривень, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.1,2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Наведене дає підстави для висновку, що положення пунктів 1.4.3, 2.2 та 2.3 кредитного договору, якими передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту 3,49% суперечать положенням ч.1,2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним.
Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення вказаного кредитного договору.
Вказане узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі №180/1434/20 від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19.
Суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку позичальника їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.
Крім того, банком не було надано підписані відповідачкою Правила (договірні умови) надання споживчих кредитів АТ «ЮНЕКС БАНК» від 26.02.2019, які містять положення про «Порядок надання кредиту, нарахування та сплати процентів та комісій». Суд звертає окрему увагу на той факт, що вказані Правила також не містять повного переліку послуг банка, які повинні надаватись Позичальнику, та за які Банком встановлюється комісія.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за нарахованою комісією за кредитними договором №33.433.0121.ФО_К від 11.01.2021 у сумі 54 095,00 гривень.
Крім того, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 двічі (10.02.2021 та 02.08.2021) сплатила комісійну винагороду Банку на загальну суму 3 490,00 гривень.
З огляду на вищевказане, враховуючи, що позивач не повинен був стягувати з відповідачки комісію, суд приходить до висновку, що загальний розмір заборгованості, який відповідачка повинна сплатити на користь позивача, повинен бути зменшений на вказану суму.
З матеріалів справи вбачається, що на день ухвалення рішення, відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань, передбачених на неї умовами Кредитного договору №33.433.0121.ФО_К від 11.01.2021, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «ЮНЕКС БАНК».
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Положеннями ст.599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачкою не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Кредитним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 76, 78, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за Кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам у справі.
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, а тому вони підлягають частковому задоволенню з вище наведених підстав.
Так, відповідачки на користь Банка підлягають стягненою грошові кошти у сумі 62 051,78 гривня = (119 636,78 - 54 095,00 - 3 490,00).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 570,62 гривень = (3 028,00*(62 051,78/100*119 636,78)).
Керуючись статтями 3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 141, 280-283 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» заборгованість за Кредитним договором №33.433.0121.ФО_К від 11.01.2021 у сумі 62 051 (шістдесят дві тисячі п'ятдесят одна) гривня 78 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 570 (одна тисяча п'ятсот сімдесят) гривень 62 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Реквізити учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство ««ЮНЕКС БАНК», код ЄДРПОУ 20023569, місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд.14.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_1 .
Суддя: Н.С. Звєздова