Справа №336/4737/24
Пр.2/336/2216/2024
22.11.24
(заочне)
22 листопада 2024 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Теряник А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи), цивільну справу №336/4737/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
за відсутності сторін та їх представників, -
Представник позивача за довіреністю Грибанов Д.В. в інтересах позивача засобами поштового зв'язку 08.05.2024 звернувся до суду із зазначеним позовом, за змістом позовної заяви просить стягнути на користь позивача з відповідача заборгованість за кредитним договором (договором позики) №74557967 від 21.12.2021 у сумі 14 225,11 гривень, яка складається з основної суми боргу (тіло кредиту) - 9 000,00 гривень, відсотків - 5 225,11 гривень.
За змістом позову, 21.12.2021 між ОСОБА_2 та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено договір позики №74557967.
Згідно з п.1 договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджених умовах (строк позики), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошеових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Підписанням цього договору ОСОБА_3 підтверджує ознайомлення на сайті з повною інформацією щодо кредитування, передбаченою ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договірта Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті позикодавця, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (п.5.1 п.5 договору). Правила надання послуг перебувають в загальному доступі, є публічною пропозицією (офертою) в розумінні ст.641,644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. За змістом п. 20 договору він укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаціногї системи, застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
14.06.2021 на підставі Договору факторингу №14/06/21, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено права вимоги за плату, до боржників, вказаних в реєстрі.
Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов?язань, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку N1, є невід?ємною частиною Договору.
Згідно з п.1.2 Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку N2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід?ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Реєстру боржників N11 від 27.10.2023 до Договору факторингу N14/06/21 від 14.07.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 14 225,11 гривень, з яких: ?9 000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; ??5 225,11 гривень - сума заборгованості за відсотками; ??0.00 гривень - сума заборгованості за пенею.
Відповідно до п.2.1.7. Договору факторингу, як стверджує сторона позивача, на день підписання відповідного Рестру Боржників Право Вимоги, яке відступається за відповідним Рестром Боржників, не перебуває в заставі, заборгованість дійсно має місце та виникла на законних підставах, повністю не погашена, не прощена, не стягнена, права не відступлені третім особам, клієнтом не укладено угод про заміну зобов'язань по поверненню такої заборгованості іншими зобов'язаннями. За змістом п.1.3, 3.7 зобов'язання по повідомленню боржників по відступленню права вимоги мало бути виконано у передбачені договором строки ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», а в разі отримання сплати від боржників, - перерахувати її факторові.
Позивач стверджує, що відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, що зумовило виникнення вказаної заборгованості. За змістом позовної заяви, з моменту отримання права вимоги нарахування штрафних санкцій позивачем відповідачу не здійснювалось.
На підставі наведеного, із посиланням на ст. 15, 16, 20, 205, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625-626, 628, 639, 641, 644, 1047, 1049 ЦК України, наголошуючи, що з моменту отримання (прийняття) позивачем права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, відповідач заборгованість за кредитним договором в позасудовому порядку не сплатив, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги відповідно до наведеного розрахунку.
Ухвалою судді від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Згідно з ухвалою відповідачу визначено строк на подання відзиву та роз'яснено, що відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі його ненадання у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, за змістом позовної заяви просить розглянути справу за його відсутності, заперечень проти заочного порядку розгляду не має.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, засобами поштового зв'язку та мобільного зв'язку, шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Судової влади України.
Інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань, зустрічної позовної заяви у даній справі не подано.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Як врегульовано ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Заяв та клопотань до матеріалів справи стороною відповідача не надано, про причини своєї неявки ОСОБА_3 суд не повідомив, своїм правом на подання заяв по суті справи не скористався.
За приписами ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Тому у відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, враховуючи думку представника позивача, дотримання вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, а саме ухвалює згідно з ч.1 ст.281 ЦПК України розглядати справу в заочному порядку.
Відповідно до ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи із наявними письмовими доказами на підтвердження вимог позивача, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку із таким.
Судом встановлено, що між 21.12.2021 між ОСОБА_2 та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено договір позики №74557967. Згідно з п.1 договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджених умовах (строк позики), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошеових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Сума позики - 9 000 гривень, строк позики - 30 днів, базова процентна ставка - 1,99%, дата надання позики 21.12.2021, дата повернення - 20.01.2022.
Підписанням цього договору ОСОБА_3 підтверджує ознайомлення на сайті з повною інформацією щодо кредитування, передбаченою ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договірта Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті позикодавця, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (п.5.1 п.5 договору).
Правила надання послуг є публічною пропозицією (офертою) в розумінні ст.641,644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
За змістом п. 12 договору він укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаціногї системи, застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
У додатку №1 до договору позики наведений графік (таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит).
Крім того, перерахування кредитних коштів (факту надання кредиту у зазначені в договорі дату) та / або використання грошових коштів позичальником стороною позивача не надано.
Судом також встановлено, що 14.06.2021 на підставі Договору факторингу №14/06/21, укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено позивачу права вимоги за плату, до боржників, вказаних в реєстрі (додатку до договору).
Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов?язань, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку N1, є невід?ємною частиною Договору.
Згідно з п.1.2 Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку N2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід?ємною частиною цього Договору.
Повідомлення боржників про відступлення права грошової вимоги згідно з п. 1.3 Договору факторингу є зобов'язанням ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», відповідні докази повідомлення до справи не долучені. Зміни до п.1.3 договору були предметом додаткової угоди №2 від 14.06.2021.
Зміст п.1, 2 додаткової угоди №12 від 27.10.2023 не заповнений.
За змістом акта прийому-передачі реєстру боржників №11 від 27.10.2023 до вищевказаного договору, на виконання п.1.2, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників №11 кількістю 24 674, після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
У справі наявний витяг з реєстру боржників №11 від 14.06.2021, засвідчений представником позивача Грибановим Д.В .
Згідно з наявним розрахунком, доданим до позовної заяви, до договору від 21.12.2021, боржник - ОСОБА_3 , 27.10.2023 первісним кредитором нараховано відсотки у сумі 5 225,11 гривень, без зазначення відсоткової ставки та періоду нарахування, заборгованість по тілу кредиту - 9 000,00 гривень. В подальшому позивачем не здійснювалось нарахування відсотків. Розрахунок засвідчений представником позивача, здійснений по 31.03.2024. За даними розрахунка станом на 31.03.2024 заборгованість не погашена, становить 14 225,11 гривень.
Суд окремо наголошує, що договір факторингу наданий до позовної заяви у неповному обсязі, тобто, його детальний зміст, виключний перелік прав та обов'язків сторін, відповідальності, до відома суду не доведено. Зокрема, з наявної копії не можна встановити зміст всіх положень договору, на яких наголошено стороною позивача у позовній заяві.
Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Загальні вимоги до доказів врегульовані ст.77-80 ЦПК України, а положеннями ч.1,6 ст.81 ЦПК України чітко врегульовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Слід наголосити, що відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з таких норм чинного законодавства.
За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов'язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, ст. 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України) та положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч.1,2 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Главою 73 розділу І книги 5 ЦК України врегульовує положення, що стосуються договору факторингу.
Так, згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові у справі відсутнє (щодо обох договорів), хоча на виконання умов договорів факторингу могло бути витребувано клієнтом. Разом з цим, виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом. Такі відомості стороною відповідача не надані. За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 667/11010/14-ц (провадження № 61-10349св18).
Беручи до уваги зміст ст.633, 634 ЦК України, суд виходить з того, що споживач фінансових послуг лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Оскільки такі умови договорів приєднання розробляються надавачами певних фінансових, зокрема, банківських послуг, відповідно, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим має бути підтверджено, що на час укладення відповідного договору та під час його виконання діють певні вимоги у визначеній редакції.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
При цьому, за нормою ч.1 ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Проте, судом встановлено, що належних та достовірних доказів видачі кредиту у спосіб, обумовлений п.1 договору позики від 21.12.2021 на користь ОСОБА_1 (позичальника) стороною позивача не надано.
Не підтверджено належними та допустимими доказами й сум, нарахованих в якості відсотків, порядку їх нарахування, зокрема, строків та відсоткової ставки, дати припинення нарахування первісним кредитором (до моменту передання прав вимоги).
Ч.1 ст.229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
З урахуванням наведеного, оскільки належне виконання зобов'язань за договором позики первісним кредитором, у цій справі не доведено, як і доказів нарахування відсотків у відповідності до умов договору (згідно з узгодженою сторонами правочину відсотковою стакою) від 21.12.2021, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
За приписами ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду у сумі 3 028,00 гривень, слід залишити за позивачем.
Докази понесення позивачем судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме з витребування доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів, у сумі 1 514,00 гривень матеріали справи не містять. Проте, відповідно до змісту ч.2 ст.140 ЦПК України розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Тому підстав для їх стягнення судом не встановлено, з урахуванням зазначеного вище та положень ч.2 ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви у сумі 3 028,00 гривень та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у сумі 1 514,00 гривень, - залишити за позивачем.
Реквізити сторін: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30, адреса для листування: Київська область, м.Бровари, вул. Лісова, буд.2, поверх 4.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду складено та підписано 22.11.2024.
Суддя Л. А. Вайнраух