"09" листопада 2010 р. Справа № 7/110/10
м. Миколаїв
за позовом Військової частини 2138 (Одеський прикордонний загін) Державної прикордонної служби України, 65121, м. Одеса, вул. Левітана, 113,
до відповідача 830 Відділу зберігання озброєння та військової техніки, 54025, м. Миколаїв, військове містечко 100
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6,
про стягнення грошових коштів у сумі 425 956 грн., -
Суддя Гриньова -Новицька Т.В.
Від позивача: Степанович Д.Г., дов. № 41/2739 від 27.05.2010р.,
Карпасов О.В., дов. № 41/504 від 02.02.2010р.,
Від відповідача: Кирильчук О.І., дов. № 105 від 07.05.2009р.,
Від третьої особи: Кравець О.С., дов. № 220/48/д від 15.01.2010р.
Військова частина 2138 (Одеський прикордонний загін)Державної прикордонної служби України у січні 2008 року звернулася до Військової частини А-2784 (далі -В/ч А-2784) з позовом про відшкодування нанесених збитків у сумі 425956 грн.
Залучивши до участі у справі в якості відповідачів Військову частину 1080, Військову частину А-0224, Південне оперативне командування та 830 Відділ зберігання озброєння та військової техніки, Господарський суд Миколаївської області своїм рішенням від 23.03.2009 року (справа №14/14/08) задовольнив позов, стягнувши з 830 Відділу зберігання озброєння та військової техніки (правонаступника В/ч А-2784 і належного відповідача у справі) на користь позивача 425956 грн. шкоди та судові витрати.
Вказане рішення залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.05.2009 року (справа №14/14/08).
Постановою від 14.12.2009 року (справа №14/14/08) Вищий Господарський суд України скасував постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.05.2009 року та рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.03.2009 року, а справу №14/14/08 направив на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою від 24.02.2010 року Господарський суд Миколаївської області прийняв справу до свого провадження, присвоїв їй №14/14/08-НР; залучив до участі у справі в якості п'ятого відповідача Міністерство оборони України та направив справу за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва.
Господарський суд м. Києва своєю ухвалою від 07.07.2010 року змінив процесуальний статус Міністерства оборони України з відповідача на третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача і направив справу №50/213 (14/14/08-НР) за територіальною підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою від 13.09.2010 року Господарський суд Миколаївської області (суддя Семенчук Н.О.) прийняв справу №50/213 (14/14/08-НР) до розгляду та присвоїв їй номер 7/110/10.
Згідно з розпорядженням Заступника голови господарського суду Миколаївської області від 05.10.2010 року справу №7/110/10 передано судді Гриньовій - Новицькій Т.В.
Ухвалою від 12.10.2010 року справу №7/110/10 прийнято до розгляду суддею Господарського суду Миколаївської області Гриньовою - Новицькою Т.В. Цією ж ухвалою суд виключив з числа відповідачів Військову частину 1080, Військову частину А-0224, Південне оперативне командування.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
18.01.2005 року в пункті пропуску через Державний кордон України “Спеціалізований порт Октябрськ” в місті Миколаєві стався нещасний випадок в результаті якого при виконанні службових обов'язків по охороні Державного кордону України загинув майор Гладкий В.Л.
Згідно зі ст. 26 Закону України “Про Державну прикордонну службу України” (в редакції, що була чинною станом на 25.03.2005р.) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю Державної прикордонної служби України під час виконання ним обов'язків військової служби, чи в разі встановлення інвалідності внаслідок зазначених ушкоджень, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніш як через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою, яку він займав, а в разі його загибелі або смерті членам сім'ї -у розмірі двадцятирічного грошового забезпечення в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2004 року №731 затверджено Порядок призначення та проведення компенсаційних виплат у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців Державної прикордонної служби (далі -“Порядок”). Згідно з п.2 “Порядку” в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року №1549, що були чинними на момент загибелі майора Гладкого В.Л. та виплати компенсації членам його сім'ї, - у разі загибелі або смерті військовослужбовця Держприкордонслужби під час виконання службових обов'язків, … членам його сім'ї компенсаційні виплати проводяться у розмірі двадцятирічного грошового забезпечення. Пунктом 11 “Порядку” встановлено, що компенсаційні виплати згідно з цією постановою проводяться за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Держприкордонслужби.
На виконання приписів ст. 26 Закону України “Про Державну прикордонну службу України” та “Порядку” позивач виплатив дружині загиблого компенсацію у сумі 425456 грн. (видатковий касовий ордер № 1032 від 29.09.2005 року) та 500 грн. допомоги на поховання (розрахунок від 21.01.2005 року). Таким чином, загальна сума виплат склала 425956 грн. і здійснена вона була за кодом економічної класифікації 1343 “Поточні трансферти населенню”.
Позивач вважає, що ним понесені незаплановані витрати (збитки) у сумі 425956 грн., яких він зазнав внаслідок скоєння злочину за необережністю з вини військовослужбовців та працівника В/ч-2784 (правопопередник відповідача -830 Відділу зберігання озброєння та військової техніки), - володільця джерела підвищеної небезпеки, в результаті наїзду якого загинув військовослужбовець В/ч 2138 Гладкий В.Л. і сім'ї якого була виплачена вищезазначена сума.
Обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення з 830 Відділу зберігання озброєння та військової техніки 425956 грн., позивач спирається, зокрема, на ч. 1 ст. 1166 та ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України. Так відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Майнова шкода (збитки) -це виражене в грошовій сумі будь-яке зменшення наявного майна та інше ураження майнового інтересу однієї особи, заподіяне протиправною дією іншої особи. Грошовий вираз майнової шкоди називають збитками.
Особа, яка вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вину завдача шкоди, за винятком випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування вказаної шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від її вини. Наявність усіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. За відсутності хоча б однієї з них цивільна відповідальність не настає.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 139 Господарського кодексу України майно -це сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються або використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів; коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України позивач отримує бюджетні призначення, які доводяться головним розпорядником бюджетних коштів - Адміністрацією Держприкордонслужби.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” Адміністрації Державної прикордонної служби за кодом 5340000 передбачено 851477,4 тис. грн. видатків.
Згідно з п.п. 3, 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх підтвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
Відтак, Адміністрація Держприкордонслужби як головний розпорядник бюджетних коштів, на виконання приписів ст. 26 Закону України “Про Державну прикордонну службу України” та п. 11 “Порядку” мала вжити заходів щодо фінансування витрат позивача, пов'язаних зі здійсненням компенсаційних витрат сім'ї загиблого військовослужбовця Гладкого В.Л. у сумі 425956 грн.
З письмових пояснень Головного бухгалтера -начальника ФЕВ В/ч 2138 Назарової Н.В. вбачається, що оскільки кошторисом позивача на 2005 рік не передбачені видатки за кодом 1343, збільшення кошторисних призначень на вказані видатки було здійснено за рахунок зменшення кошторисних призначень за іншими кодами видатків, що призвело до виникнення певних труднощів з утримання Військової частини 2138. Отже, після здійснення компенсаційних виплат майно позивача (грошові кошти) не зменшилося за кількістю, відбувся лише перерозподіл коштів між статтями кошторису. За таких обставин немає підстав вважати що внаслідок вчинених компенсаційних виплат позивачу завдано шкоди на 425956 грн.
Суд вважає, що по-перше: позивач невірно визначився з правовими підставами для стягнення з відповідача суми здійснених компенсаційних виплат в розмірі 425925 грн. (саме так викладені позовні вимоги в останній редакції від 21.06.2010 року №41/3178). Наведені ним статті 1166 та 1187 Цивільного кодексу України визначають підстави відшкодування шкоди, а не стягнення сум вже виплаченого відшкодування в порядку регресу;
по-друге: пунктом 11 “Порядку” чітко визначено, що компенсаційні виплати згідно з цією постановою проводяться за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Держприкордослужби. Обов'язок здійснення компенсаційних виплат сім'ї загиблого військовослужбовця не ставиться в залежність від визначення такого виду видатків в Державному бюджеті України окремим рядком.
З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума 425956 грн. не є шкодою (збитками) в розумінні ст. 1166 ЦК України, тому в позові слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 -85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 15 жовтня 2010 року.
Суддя