"10" листопада 2010 р. Справа № 3/309/08-НР
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій»(65010, м. Одеса, вул. Палубна, 9/1)
До відповідача: Приватного підприємства «ОСОБА_1» (54020, АДРЕСА_1)
про: стягнення збитків в сумі 494260,83 грн.
Суддя В.Д. Фролов
Від позивача: Банник Н.С., дов. б/н від 23.06.2010 р.
Від відповідача: Васильев А.О., дов. № 946 від 08.11.2010 р.
В засіданні приймає участь:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій»звернулося до господарського суду Миколаївської області із позовом до Приватного підприємства «ОСОБА_1»про стягнення збитків в сумі 494 260,83 грн. за постачання неякісного бетону, згідно усної домовленості.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.03.2010 у справі №3/309/08 у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що позивачем не надано доказів того, що предметом усної домовленості була поставка бетонних сумішей саме певної якості, зокрема марки В 15 (М 200), належних та допустимих доказів неналежного виконання відповідачем зобов'язань з поставки бетонних сумішей, а також доказів дотримання позивачем положень Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (№П-6) та якістю (№ П-7). Крім того, судом застосовано строки позовної давності за ст.ст. 261, 267 ЦК України.
У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій»просило скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 18.03.2010 у справі № 3/309/08 та передати справу на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2010 р. рішення господарського суду Миколаївської області від 18.03.2010 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.09.2010 р. справа № 3/309/08 прийнята до нового розгляду, присвоєний № 3/309/08-НР, призначений розгляд справи.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій»у судовому засіданні надійшло клопотання від 10.11.20010 р. про призначення судової комплексної експертизи та зупинення провадження по справі.
Розглянувши зазначене клопотання позивача, суд вважає доцільним у його задоволенні відмовити, оскільки позивачем не доведено, того що є дійна потреба у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, а саме, що висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Представник відповідача позовні вимоги заперечує, вважає, їх недоведеними, необґрунтованими та незаконними.
Вивчивши матеріали справи, господарський суд встановив:
Позовні вимоги вмотивовані тим, що згідно усної домовленості з Приватним підприємством «ОСОБА_1» поставка бетону позивачу проводилася за відповідними накладними (№ 17 від 29.12.2007 р. на поставку бетону 10 куб.м; № 104 від 12.12.2007 р. на поставку бетону М 200 -15 куб.м; - ( по помилковим записам позивача, як зазначив останній в судовому засіданні -це накладна № 105); № 71 від 13.12.07 р. на поставку бетону 10 куб.м; № 40 від 18.12.2007 р. на поставку бетону М 200 -10 куб.м.) на поставку бетону і позивач стверджує, що за поставлений бетон сплатив відповідачу 88 227,63 грн., при цьому, вказує на постачання відповідачем неякісного бетону марки В 15 (М 200) для Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій»згідно записів в журналі бетонних робіт з вказівкою бетонної частини спорудження, конструктивного елементу, марки бетону та температурного режиму, а також вищезазначені видаткові накладні (№№ 17, 40, 71, 105) та паспорти на бетонну суміш з вказівкою марки бетону В 15 (М 200), з додаванням необхідних антиморозних сумішей. Крім того, позивач посилається на результати досліджень, проведених науково дослідною лабораторією науково-технічного центру «Якість», відповідно до яких був встановлений факт невідповідності зразків бетону В 15 (М 200) на міцність при стисканні, що підтверджується протоколами фізико-механічних випробувань. Тому позивач вважає, що відповідач порушив усну домовленість про поставку бетону відповідної марки В 15 (М 200), в зв'язку з чим згідно ч. 4 ст. 611 ЦК України зобов'язаний відшкодувати завдані збитки у розмірі 494 260,83 грн.
Розглянувши наданні докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, з огляду на наступне.
За правилами ч. ч. 1, 3 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Згідно правил ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Фізико-механічні випробування, виконані НТЦ «Якість»і ТОВ «Будівельна лабораторія», здійснювались без дотримання вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (№П-6) та якістю (№П-7), без відома і участі відповідача лише на замовлення позивача, який може бути зацікавлений у результатах лабораторних досліджень.
Крім того, що невідомо походження бетонних сумішей, які надавались позивачем для проведення лабораторних досліджень, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що ні відповідача, ні НТЦ «Якість», ні ТОВ «Будівельна лабораторія»позивач не запрошував для участі у відбиранні зразків бетонних сумішей, які використовувались для досліджень.
Приймання бетонних сумішей на будівельному майданчику здійснювалось позивачем без виклику відповідача або його представника без дотримання вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 ЖІ-7.
За таких обставин, надані позивачем копії протоколу фізико-механічних випробувань від 28.12.2007 №502, складеного НТЦ «Якість», а також складених ТОВ «Будівельна лабораторія»протоколів фізико-механічних випробувань від 21.01.2008 №29 та від 24.01.2008 №43 не можуть вважатися достатніми і допустимими доказами поставки відповідачем бетонних сумішей неналежної якості.
Узгодження між сторонами певного стандарту, технічних умов, іншої технічної документації, яка б встановлювала вимоги до якості бетонних сумішей, або зразку (еталону), якому мав би відповідати зазначений товар по якості, матеріалами справи не підтверджено.
Також матеріалами справи не підтверджується і позивачем не доведено того факту, що позивач вимагав від відповідача при передачі товару (бетонних сумішей) будь-які документи, які б підтверджували його якість.
Отже, позивачем не надано жодних доказів поставки відповідачем бетонних сумішей неналежної якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Стаття 269 ГК України регламентує відносини, що пов'язані з гарантуванням постачальником якості поставлених товарів та пред'явленням претензії у зв'язку з недоліками поставлених товарів. Під гарантією якості товару слід розуміти зобов'язання продавця підтримувати у товарі належну якість протягом гарантійного строку, а при її зниженні - усунути недоліки поставленого товару, виявлені під час дії гарантії. Під недоліками товарів варто розуміти будь-яку невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або іншим вимогам, що пред'являються до неї.
Частиною 8 ст. 269 ГК України встановлено, позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.
Позов у справі заявлений у зв'язку з поставкою бетонних сумішей неналежної, на думку позивача, якості.
Отже, до спірних правовідносин має застосовуватись 6-місячний строк позовної давності, передбачений 8 ст. 269 ГК України.
Як вбачається з матеріалів справи, поставка позивачу бетонних сумішей здійснювалась відповідачем у грудні 2007 року.
З пояснень позивача та змісту позовної заяви випливає, що про невідповідність якості поставлених бетонних сумішей позивачеві стало відомо в період з 28.12.2007 р. по 24.01.2008 р. саме з протоколів фізико-механічного випробування, складених НТЦ «Якість»на замовлення позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, за таких обставин, перебіг позовної давності за окремими партіями бетонної суміші по спірним відносинам почався відповідно 28.12.2007 р. , 21.01.2008 р. та 24.01.2008 р. відповідно.
Як вбачається з матеріалів справи, із позовом до господарського суду позивач звернувся лише 30.07.2008 р., тобто після спливу шестимісячного строку, передбаченого ч. 1 ст. 223 та ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Під час розгляду справи відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.
Отже, пропущення позивачем встановленого законом строку позовної давності є підставою для відмови в позові.
Крім того, єдиним доказом понесення позивачем збитків у зв'язку з поставкою відповідачем бетонних сумішей неналежної, на думку позивача, якості, є лише наданий позивачем дефектний акт №1/01 виконаних підрядних робіт (ф. №КБ-2в) за січень 2008 року, складений і підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Обрій»як підрядником та Товариством з обмеженою відповідальністю БК «Корабел»як замовником.
Однак зазначений документ не може вважатися допустимим доказом того, що позивач зазнав втрат у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, або поніс витрати для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, яке діяло у січні 2008 року, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Однак наданий позивачем дефектний акт №1/01 виконаних підрядних робіт (ф. №КБ-2в) за січень 2008 року не містить таких обов'язкових реквізитів: дата і місце складання, посади і прізвища осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, що з огляду на вищевикладене позбавляє зазначений документ юридичної сили і доказовості.
Як зазначено у дефектному акті №1/01 виконаних підрядних робіт (ф. №КБ-2в) за січень 2008 року, вартість робіт складається з вартості матеріалів, виробів і конструкцій (74345,00 грн.), заробітної плати (67093,00 грн.), вартості експлуатації машин (73657,00 грн., в тому числі 25161,00 грн. - заробітна плата робочих, що обслуговують машини), загальновиробничих витрат (65576,00 грн.), прибутку (27332,00 грн.), адміністративних витрат (5867,00 грн.), коштів на покриття ризиків (24418 грн., в тому числі 10104,00 грн. - ризики, пов'язані з проектною документацією, 14314,00 грн. - кошти на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами), комунального податку (73,00 грн.) та податку на додану вартість (67672,20 грн.).
При цьому фактичні витрати позивача на матеріали, вироби і конструкції, на оплату праці та експлуатацію машин, загальновиробничі і адміністративні витрати, а також витрати на покриття ризиків, пов'язаних з проектною документацією та інфляційними процесами, позивачем не підтверджені жодними доказами, розрахунку загальновиробничих витрат позивачем не надано.
Включення до позову про відшкодування збитків сум прибутку позивача та комунального податку і податку на додану вартість не відповідає поняттю збитків, суперечить вимогам ст. 22 ЦК України і є безпідставним.
Крім того, зазначений акт, як вбачається з матеріалів справи, відповідачу на розгляд, узгодження та для підписання не надавався, натомість підписаний з боку ТОВ БК «Корабел»як замовника будівництва, роботи прийняті ТОВ БК «Корабел»як замовником будівництва корпусу 5/1 секцій 5, 6 9-ти поверхового житлового будинку по вул. Комсомольській, 81 у м. Миколаєві.
Таким чином, замовником робіт з демонтажу «ростверку»фактично є ТОВ БК «Корабел», а позивач є підрядником щодо цих робіт, який має право на отримання від замовника плати за виконані роботи.
Отже, обов'язок по оплаті виконаних позивачем робіт відповідно до ст. ст. 837, 854, 875, 879, 882 ЦК України лежить на ТОВ БК «Корабел»як на замовникові будівництва, але жодним чином не на відповідачеві.
Інших доказів завдання збитків, в тому числі фактичної оплати демонтажних робіт або понесення інших витрат або втрат у зв'язку з поставкою бетонних сумішей неналежної, на думку позивача, якості, позивачем не надано, не містять таких доказів і матеріали справи.
До цього, слід відмітити, що позивачем не надано доказів ані наявності збитків для позивача, ані протиправності дій відповідача щодо поставки бетонних сумішей, безпосереднього причинного зв'язку між збитками і протиправними діями та вини, що виключає можливість задоволення позовних вимог.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя