Справа №345/5769/24
Провадження № 2/345/1486/2024
25.11.2024 р. м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Сухарник І.І.
з участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Калуші заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. До заяви додає документи, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу (а.с.25-28).
20.11.2024 відповідач ОСОБА_2 подав суду заяву, в якій зазначив, що вважає суму 4000,00 грн. завеликою, неспівмірною зі складністю справи та обсягом послуг, які були надані адвокатом. Вважає, що сума витрат на правничу допомогу може бути 1000,00 грн (а.с.34).
У судове засідання позивач не з'явилася, однак у заяві про винесення додаткового рішення просить розглянути заяву у її відсутності (а.с.28).
Відповідач у судове засідання не з'явився, однак у заяві від 20.11.2024 просив питання про винесення додаткового рішення розглянути у його відсутності (а.с.34).
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши позицію сторін, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (а.с.1-4).
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.11.2024 позов задоволено, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу позивачу залишено прізвище « ОСОБА_3 ». Неповнолітнього сина залишено проживати з матір'ю. Стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі 1211,20 грн (а.с.23-24).
У заяві від 11.11.2024 представником позивача було зазначено про намір подати докази понесених судових витрат на правову допомогу протягом 5 днів з дати ухвалення судового рішення у даній справі (а.с.22).
18.11.2024 позивачем разом з заявою про ухвалення додаткового рішення було подано до суду документи, що підтверджують розмір витрат на правничу допомогу адвоката.
Згідно договору про надання правової допомоги від 08.10.2024, адвокат Кайдан Д.-С.Т. за дорученням ОСОБА_1 зобов'язується надати професійну правничу допомогу, що полягає у написанні проекту позовної заяви та здійсненні представництва у судових засіданнях під час розгляду даної справи (а.с.29-30).
18.11.2024 складено акт приймання-передачі послуг з правової допомоги згідно Договору від 08.10.2024. В даному акті зазначено, що вартість наданих послуг становить 4000,00 грн. (а.с.31).
Згідно детального опису наданих робіт, надані послуги з правової допомоги включають в себе підготовку проекту позовної заяви, вартість - 4000,00 грн (вартість 1 години - 2000,00 грн, витрачено часу - 2 години) (а.с.32).
Оплата даної суми підтверджена квитанцією від 18.11.2024 (а.с.33).
Також до матеріалів справи долучено свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Кайданом Д.-С.Т. (а.с.13,14).
У відповідності до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не було вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В постанові від 28.09.2023 у справі 686/31892/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду зазначає критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.
Як зазначено в постанові від 28.09.2023 у справі 686/31892/19 колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, відповідно до ст. 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).
Розглянувши матеріали даної справи, суд приходить до висновку, що заявником надано належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. Наявність договірних відносин між адвокатом та клієнтом підтверджується ордером, договором про надання правничої допомоги, актом приймання-передачі послуг з правової допомоги.
Однак, суд звертає увагу, що справи про розірвання шлюбу є типовими, не є особливо складними, адвокат не брав участь у судових засіданнях, ним було тільки надано послугу з підготовки проекту позовної заяви. З огляду на наведене, враховуючи заяву відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає, що сума судових витрат, яку просить стягнути позивач, не є співмірною із складністю справи та іншими істотними обставинами, а тому, вартість такої послуги, а саме 4000,00 грн., в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною. Таким чином, суд прийшов до висновку про зменшення розміру витрат на правову допомогу до 2000,00 грн.
Як зазначено в ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача, 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання задоволено повністю, то суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 2000,00 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.133,137, 141, 270 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_2 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
В іншій частині заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення (додаткове) суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення (додаткове) може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Головуючий