Справа № 344/19991/23
Провадження № 4-с/344/36/24
20 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.
за участю секретаря судового засідання Грималюк Х.В.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи Дмитрук О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови про закриття виконавчого провадження, за участю заінтересованих осіб : Управління забезпечення примусового виконання рішень Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Публічного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго», старшого державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павла Татакіна,-
Заявник ОСОБА_1 звернулася із заявою, у якій просить : скасувати постанову про закриття виконавчого провадження реєстраційний номер : 75762129, по справі №344/19991/23. В обґрунтування, вказує, що рішення державного виконавця Татакіна П.П. є неправомірним.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ, заява передана головуючій 30.09.2024.
Ухвалою суду від 01.10.2024 заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
03.10.2024 - заявником усунуто недоліки.
Ухвалою суду від 04.10.2024 ухвалою суду скаргу прийнято до розгляду.
В обґрунтування скарги заявник просить поновити строк на оскарження постанови, так як спершу вона з'явилася до заінтересованої особи - до керівництва державного виконавця. Оскаржувану постанову вважає незаконною, так як державним виконавцем безпідставно взято до уваги акт №154324/1 (8005) на встановлення, заміну вузла обліку споживача.
Разом з тим, просить зобов'язати боржника надати відповідний акт про відновлення її порушеного права, а саме акт контрольного знімання показників засобу обліку електричної енергії ( Додаток№14 до Правил обліку електричної енергії).
Заявник у судовому засіданні вимоги підтримала, уточнила, що просить скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження, яку отримала лише у межах розгляду даної скарги. Акт, що складений боржником вважає неналежним, оскільки його метою було здійснити заміну лічильника. При цьому, такий акт від 12.08.2024, намагалися їй вручити для підпису лише 14.08.2024. У акті відсутні показники лічильника, дані про перевірку пломб, щоб дозволило їй користуватись електроенергією, адже саме така мета відновлення електропостачання, зокрема і за рішенням суду. При цьому, закриваючи виконавче провадження державний виконавець не переконався, чи в середині її квартири наявне електропостачання, оскільки таке було вимкнено ще 17.08.2021.
Державний виконавець у скарзі просив відмовити, вказавши, що електропостачання до квартири ОСОБА_1 було відновлено, таке ним перевірено 23.08.2024 у присутності стягувача, електромонтера за допомогою індикатора напруги на сходовій клітці до квартири АДРЕСА_1 . Відтак, складено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.
Представник боржника - адвокат Дмитрук О.І. у скарзі просив відмовити, так як рішення суду виконано, відновлено до квартири стягувача електропостачання відбулось 12.08.2024. Вважає, що назва Акту про встановлення/заміни/технічної перевірки/збереження пломб вузла обліку, встановленого на об'єкті споживача, за яким фактично лише відновлено електропостачання не змінює суті виконаних робіт.
Вислухавши пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали скарги, суд дійшов наступного висновку :
Згідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналогічного правового висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 2608/20647/12.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №466/948/19, зроблено висновок, що з'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
При зверненні до суд заявниця подала клопотання про поновлення строку для звернення зі скаргою, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження була отримана лише в межах розгляду даної скарги, протилежного державним виконавцем не доведено, відтак, суд вважає за можливе поновити пропущений заявником строк на її оскарження постанови.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду у справі № 344/19991/23 від 30.07.2024, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
«Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2024 року скасовано в частині припинення електропостачання споживачу ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_2 та відмови у стягненні моральної шкоди.
В цій частині ухвалено нове рішення, яким зобов'язано ПАТ «Прикарпаттяобленерго» відновити споживачу ОСОБА_1 електропостачання до квартири АДРЕСА_2 за рахунок електропостачальника. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення залишити без змін».
На виконання вказаної постанови видано виконавчий лист, який пред'явлено до примусового виконання.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
26.08.2024 старшим державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тататкіним Павлом Павловичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №7576212 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України « Про виконавче провадження».
В обґрунтування такої постанови зазначено, що згідно акту №154324-1/8005 від 12.08.2024, АТ «Прикарпаттяобленерго» електропостачання до квартири АДРЕСА_2 відновлено, а отже виконавчий лист виконано, про що 23.08.2024 складено акт державного виконавця.
Так, згідно з актом державного виконавця 23.08.2024, у присутності представника стягувача ПАТ «Прикарпаттяобленерго», двох понятих, електромонтера за допомогою індикатору напруги, виявлено наявність напруги до квартири АДРЕСА_1 , по видимих точках на сходовій клітці. Підпис стягувача відсутній.
Разом з тим, стягувачем у межах вказаного виконавчого провадження було складено акт №154324-1 8005 встановлення/заміни/технічної перевірки /збереження пломб вузла обліку, встановленого на об'єкті споживача ОСОБА_1 кв. АДРЕСА_2 , за яким зазначено про інші вказівки - «відновлення ел.постачання» від 12.08.2024. Також має місце підкреслення у графі вказівка для виконання - замінити та окремо - прилад обліку. Інші вказівки « відновити ел.постачання згідно постанови Івано-Франківського апеляційного суду». Відсутній підпис стягувача, чи відмітка про відмову від підпису.
Також, у такому акті у розділі причини заміни/перепломбування лічильника - наявна відмітка - підключення споживача. Зауваження керівника робіт - відновлення електропостачання виконано в РЩ-0,42 кв на сходовій клітці у присутності балансоутримувача, без участі споживача. Інформація щодо знятих пломб відсутня.
Поряд з цим, відповідно до завдання-акту №938, оформленого 04.08.2021 про відключення електропостачання, що виконано роботи по відключенню електропостачання споживачу ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 (особовий рахунок НОМЕР_1 ). У зазначеному акті зазначені наступні дані: тип лічильника: СО-И446; №0003048, норм струм 5А, дата повірки 1-2002, фазність - однофазний, рік випуску-2002, серія та № пломби БА-9573; ост. контр.показ 16328, місце установки лічильника у квартирі. Підстава для виписки завдання - акт про недопуск, дата останньої оплати 15.07.2021 - 72,30 грн. Вимкнення проведено 09 год. 30 хв 17 серпня 2023 року. Зауваження керівника робіт : вимкнено у поверховому щитку (а.с.89, том.4).
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону ( п. 10 Розділу ІХ Інструкції з примусового виконання рішень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5).
Згідно п. 8 цієї Інструкції акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції. Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка «від підпису відмовився» проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта.
До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.
Відтак, не констатовано, чи належно повідомлений стягувач про складання такого акту, оскільки за вказаною нормою акт складається саме у присутності сторін виконавчого провадження. І чи в подальшому було запропоновано засвідчити такий підписом стягувача, чи відмову від підпису.
За п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частиною першою статі 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Положеннями частини другої наведеної норми передбачено обов'язки і права виконавців, якими наділені відповідні особи в межах процедури виконання.
До таких, зокрема, належать: можливість проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Згідно п.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказ Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Надані боржником у виконавчому провадженні докази не можуть вважатись переконливими для здобуття висновку щодо належного проведення дій, направлених на перевірку відновлення електропостачання до квартири стягувача.
Слід додатково зазначити, що в разі підключення стягувача боржником до електропостачання на виконання рішення суду, відповідна обставина повинна існувати та має бути в повній мірі перевірена виконавцем.
Крім того, боржником не надано доказів на підтвердження фактичного споживання електроенергії та нарахування суми платежів за відповідною комунальною послугою, зокрема і на момент закінчення виконавчого провадження.
Правилами роздрібного ринку електричної енергії затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕП) від 14 березня 2018 року № 312 ( у редакції чинній на дату правовідносин), передбачено, що
- паспорт точки розподілу/передачі - акт (документ), складений оператором системи, в якому зазначаються технічні параметри точки підключення споживача;
-перетікання реактивної електричної енергії - складова фізичних процесів передачі, розподілу та споживання активної електричної енергії, яка спричиняє додаткові технологічні втрати активної електричної енергії, створює додаткове завантаження обладнання електричної мережі та впливає на показники якості активної електричної енергії (рівні напруг);
-підключення - виконання операцій комутації в місцях контактних з'єднань з метою подачі напруги на електроустановку (електроустановки) окремого користувача системи передачі/розподілу;
-площадка вимірювання - забезпечена точкою комерційного обліку або точками комерційного обліку електроустановка або сукупність електроустановок, виключно між якими можливі перетікання електричної енергії технологічними електричними мережами власника електроустановок, у які надходить або з яких віддається електрична енергія.
Відтак, логічним є висновок, що при виконанні заходів з відновлення постачання електричної енергії до електроустановок споживача Оператор системи також фіксує покази засобів обліку електричної енергії, що і передбачено у складеному акті боржником, що в свою чергу свідчить про повний процес відновлення електропостачання, споживання.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) Велика Палата Верховного Суду навела висновок, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20))».
Відтак, державний виконавець, не врахував специфіку виконання рішення суду про відновлення електропостачання до квартири споживача, при цьому передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У рішенні у справі «Янголенко проти України», no. 14077/05, від 10 грудня 2009 року Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.
У рішенні у справі «Савіцький проти України», no. 38773/05, від 26 липня 2012 року Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.
Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Таким чином, суд дійшов висновку про скасування постанови, що винесена 26.08.2024 старшим державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тататкіним Павлом Павловичем про закінчення виконавчого провадження ВП №7576212 з примусового виконання виконавчого листа №344/19991/23, виданого 07.08.2024 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області, як наслідок слід зобов'язати уповноваженого державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вжити дії, спрямовані на перевірку належного виконання рішення суду.
Водночас, під час формулювання резолютивної частини даної ухвали, слід врахувати, що суд не може здійснювати повноваження виконавця, а лише здійснює контроль за виконанням судового рішення, зокрема у порядку визначеному Розділом VII «Судовий контроль» ЦПК України. Аналогічні висновки висловлені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 752/26606/18 (провадження № 61-21640сво19). Отже, в даному випадку, з метою відновлення порушених прав стягувача, слід зобов'язати державного виконавця забезпечити належни порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлений ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження»,вжити дії, спрямовані на перевірку належного виконання рішення суду.
Керуючись ст. ст. 2, 210, 251 ЦПК України, суд,-
Скаргу задоволити.
Скасувати постанову, що винесена 26.08.2024 старшим державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тататкіним Павлом Павловичем про закінчення виконавчого провадження ВП №7576212 з примусового виконання виконавчого листа №344/19991/23, виданого 07.08.2024 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області, зобов'язавши уповноваженого державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вжити дії, спрямовані на перевірку належного виконання рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повна ухвала суду складена 25.11.2024.
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.