Справа № 344/18930/24
Провадження № 1-кс/344/7565/24
19 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , адвоката - ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого П'ятого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові, про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62023140150000121 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України-
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого П'ятого слідчого управління Державного бюро розслідувань у м. Львові ОСОБА_5 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62023140150000121, від 26.06.2023, в якій просив поновити строк на її оскарження у зв'язку із неодноразовим закриттям кримінального провадження, як наслідок подальшими скасуваннями постанов про закриття кримінального провадження; скасувати постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62023140150000121 та зобов'язати слідчого визнати його потерпілим. Вважає, що постанова є необґрунтованою та не відповідає вимогам ч.5 ст.110 КПК України.
Заявник та його представник - адвокат ОСОБА_4 скаргу просили задоволити скасувати постанову про відмову у визнанні потерпілим. ОСОБА_3 було завдано шкоди здоров'ю, такий після події змушений був звернутися за медичною допомогою. Разом з тим, йому було завдано й моральної шкоди.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подавши клопотання про розгляд скарги без його участі. У скарзі просив відмовити через безпідставність. Підстав для визнання ОСОБА_3 потерпілим не вбачає, про що також викладено у постанові про закриття кримінального провадження.
Вивчивши скарги та додані до неї матеріали, слідчий суддя вважає наступне.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Встановлено, що П'ятим слідчим відділом ( з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023140150000121 від 26.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України за заявою ОСОБА_3 , на підставі ухвали слідчого судді. В заяві про вчинення кримінального правопорушення, окрім опису події, можливих неправомірних дій працівників поліції ( що є предметом перевірки органу досудового засідання), також зазначено про втрату свідомості заявником, виклик швидкої допомоги та проходження лікування.
05.03.2024 ОСОБА_3 подав до керівника Івано-Франківської обласної прокуратури заяву, в якій, між іншим також просив визнати його потерпілим у кримінальному провадженні № 62023140150000121.
Постановою слідчого П'ятого слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львів, ОСОБА_5 від 07.03.2024 відмовлено ОСОБА_3 у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні №62023140150000121 від 26.06.2023, за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, оскільки в ході досудового розслідування не здобуто достатніх доказів та не отримано відомостей, які б свідчили про факт спричинення майнової, моральної чи фізичної шкоди ОСОБА_3 , внаслідок можливого вчинення неправомірних дій співробітниками УПП в Івано-Франківській області, що досліджувалися у вказаному кримінальному провадженні.
На вказану постанову про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3 неодноразово подавались скарги про її скасування, однак такі були залишені без задоволення у зв'язку із винесенням слідчим постанов про закриття кримінального провадження.
В подальшому постанови про закриття кримінального провадження були предметом оскарження та скасовувались слідчими суддями. Востаннє, на момент даного розгляду, така постанова про закриття кримінального провадження скасована слідчим суддею 10.10.2024.
Відтак, слідчим суддею встановлено, що строк звернення до суду зі скаргою пропущений з поважних причин, тому слідчий суддя вважає за можливе поновити його.
Заявник вважає, що слід скасувати постанову слідчого про відмову у визнанні її потерпілим, оскільки рішення є не обґрунтованим та незаконним.
Згідно з положеннями ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
З урахуванням наведених положень, потерпілим може бути 1) особа, якій завдано шкоди (моральної, фізичної або майнової), яка 2) подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або 3) яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода, і тому вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Слід враховувати, що слідчий, прокурор має право відмовити особі у визнанні її потерпілим. Згідно до ч.5 ст.55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Вимоги до форми та змісту постанови наведені у ч.5 ст.110 КПК України. Так, постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Отже, відповідно до ст.110 КПК України постанова має бути вмотивована, її зміст повинен відповідати, зокрема обставинам, які є підставою для прийняття постанови, мотиви та їх обґрунтування з посиланням на положення КПК України, що є однією з гарантій забезпечення прав та законних інтересів учасників процесу.
Так, як вже встановлено досудове розслідування здійснюється за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України: перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування. Отже диспозиція ч.2 ст. 365 КК України передбачає наявність потерпілого від злочину.
В той же час, оскаржувана постанова слідчого від 07.03.2024 про відмову ОСОБА_3 у визнанні його потерпілим в кримінальному провадженні №62023140150000121 за ч. 2 ст. 365 КК України зводиться до оцінки дій працівників поліції без мотивування викладених обставин ОСОБА_3 щодо завдання йому шкоди.
Таким чином, враховуючи обставини кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що висновок слідчого про те, що особа ОСОБА_3 не відповідають критерію потерпілого у кримінальному провадженні є передчасним та немотивованим.
Відтак, оскаржувана постанова про відмову у визнанні потерпілим є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Проаналізувавши матеріали скарги, вимоги чинного законодавства України, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість скарги та знаходить підстави для її задоволення.
Також слід зазначити, що визнання особи потерпілою у кримінальному провадженні є прерогативою виключно органу досудового розслідування та процесуального керівника досудового розслідування. На слідчого суддю пунктом 18 частини першої статті 3 КПК України покладено обов'язок судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, в тому числі шляхом перегляду на відповідність закону дій, рішень та бездіяльності працівників правоохоронних органів.
Згідно з частиною 3 статтею 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Відповідно до статті 55 КПК України, керуючись ст.ст. 22, 26, 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя -
Скаргу задоволити частково.
Скасувати постанову слідчого П'ятого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 , від 07 березня 2024 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62023140150000121 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, ОСОБА_3 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали - 22 листопада 2024 року.
Слідчий суддя
Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1