91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
15.11.10 Справа № 17/312
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ
про стягнення 689214 грн. 48 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача: Лавриненко В.С., довіреність № 10 від 01.01.2010;
від відповідача: Булана О.С., довіреність № 281 від 05.05.2010.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу за спожиту активну електроенергію у сумі 533102,24 грн., інфляційних нарахувань у сумі 59561,70 грн., 3% річних у сумі 29135,61 грн. та пені у сумі 41696,20 грн., за договором про постачання електричної енергії №1008нн від 01.08.2008.
Представник позивача 12.11.2010 подав заяву про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача борг за спожиту активну електроенергію у сумі 533102,24 грн., інфляційні нарахування у сумі 85280,43 грн., 3% річних у сумі 29135,61 грн. та пеню у сумі 41696,20 грн.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, збільшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 15.11.2010 №21 подав клопотання про зменшення розміру пені, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем підприємства.
Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд
01.08.2008, між ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання»(позивач у справі) та ТОВ «Луганськвода»(відповідач у справі) було укладено договір № 1008нн на постачання електричної енергії (далі -Договір), за яким Постачальник -ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», зобов'язався постачати електричну енергію, а Споживач -ТОВ «Луганськвода»зобов'язався оплачувати Постачальнику її вартість.
Відповідно до п. 2.3.3 Договору відповідач зобов'язується для визначення величини спожитої електроенергії щомісячно останнього числа згідно з Додатком „Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії” знімати покази розрахункових засобів обліку, оформляти результати відповідно до Додатку „Форма „Акт про зняття показів розрахункових засобів обліку”, та направляти уповноваженого представника до позивача для подання вказаного акту за розрахунковий період і отримання рахунків для здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію.
У відповідності з п. 9 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору остаточний розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, а також надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.
На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено електричну енергію відповідачеві належним чином.
Однак, відповідачем умови договору по сплаті спожитої активної електроенергії не виконано, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за активну електроенергію за період з березня 2010 року - серпень 2010 року, на сплату якої позивачем було виставлено рахунки №1008нн/3/1 від 02.04.2010, отриманий відповідачем 02.04.2010, №1008нн/4/1 від 05.05.2010, №1008нн/5/1 від 02.06.2010, №1008нн/6/1 від 01.07.2010, отриманий відповідачем 01.07.2010, №1008нн/7/1 від 03.08.2010, отриманий відповідачем 03.08.2010, №1008нн/8/1 від 02.09.2010, отриманий відповідачем 02.09.2010, на загальну суму 533102,24 грн. Вручення зазначених рахунків відповідачу підтверджу9ється матеріалами справи.
У зв'язку з тим, що відповідач умови договору порушив та виставлені рахунки не сплатив в повному обсязі та своєчасно, позивач звернувся до суду та просить стягнути заборгованість у судовому порядку.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 41696,20 грн., інфляційних нарахувань у сумі 85280,43 грн. та 3% річних у сумі 29135,61 грн. за періоди, згідно наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку.
Відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем підприємства.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем електричної енергії відповідачу, на виконання умов Договору, та виставлення платіжних доручень на їх оплату. Однак, зобов'язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої активної електроенергії в обумовлені Договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами.
З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті боргу у сумі 533102,24 грн. - за спожиту активну електроенергію.
Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у п. 4.4.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 41696,20 грн. за період, згідно наданого розрахунку, яка є вірно нарахованою та обґрунтовано заявленою.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України - у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Суд враховує, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення, а споживачі несвоєчасно та не в повному обсязі сплачують послуги відповідача, що в свою чергу веде до виникнення заборгованості і затримки оплати електроенергії.
Крім того, стягнення пені суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості послуг з водопостачання та водовідведення, що надаються споживачам.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача, застосувавши ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення, на 50% - до 20848,10 грн. У стягненні решти пені слід відмовити.
Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у сумі 29135,61 грн. та інфляційні нарахування у сумі 85280,43 грн. згідно наданого розрахунку, в тому числі, нараховані на заборгованість, стягнуту за рішеннями господарського суду Луганської області у справі № 19/302 від 10.12.2009 та № 17/87 від 21.06.2010.
Рішенням господарського суду Луганської області у справі № 19/302 від 10.12.2009 та між тими ж сторонами стягнуто на користь позивача у даній справі борг за активну та реактивну електроенергію у сумі 1184418,64 грн., пеню за прострочення платежів у сумі 60301,88 грн., 3% річних у сумі 26616,46 грн., інфляційні нарахування у сумі 49874,25 грн. за вересень, листопад, грудень 2008 року та січень-липень 2009 року.
Рішенням господарського суду Луганської області у справі № 17/87 від 21.06.2010 між тими ж сторонами стягнуто на користь позивача у даній справі борг за активну електроенергію у сумі 597462,50 грн., пеню за прострочення платежів у сумі 47076,82 грн., 3% річних у сумі 23357,80 грн., інфляційні нарахування у сумі 123119,47 грн. за серпень, вересень, листопад, грудень 2009 року та січень-липень 2010 року.
Вищезазначені рішення суду є такими, що набрали законної сили та позивачу видані судом накази на примусове стягнення боргу.
Тому у частині з'ясування факту наявності боргу має місце преюдиція у вигляді рішення у справі № 19/302, та рішення у справі №17/87, що не потребує доведення позивачем у відповідності до ст. 35 ГПК України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як було встановлено при розгляді справи, станом на час її слухання борг відповідачем не погашений.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 29135,61 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 85280,43 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 533102,24 грн., пені у сумі 20848,10 грн., 3% річних у сумі 29135,61 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 85280,43 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України. В решті вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, п. 3 ч. 1 ст. 83, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, б. 166, ідентифікаційний код 35554719 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35-а, ідентифікаційний код 31443937:
-борг за активну електроенергію у сумі 533102,24 грн. на п/рахунок зі спеціальним режимом використання № 260303179060 у філіалі ЛОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 304665, видати наказ;
-пеню у сумі 20848,10 грн., 3% річних у сумі 29135,61 грн. та інфляційні нарахування у сумі 85280,43 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 6892,14 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. на п/рахунок № 2600518645 у АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007, видати наказ.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено: 19.11.2010.
Суддя О.С. Фонова