Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3299/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Дробітько Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Фізичної особи-підприємця Фартушної Олени Анатоліївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
про стягнення 178 150,00грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 178 150,00грн вартості майна, яке було передано на відповідальне зберігання. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача. Також позивачем зазначено, що сума судових витрат у разі необхідності проведення експертизи, правової допомоги, інше орієнтовно становить суму судових витрат у розмірі 15 000,00грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору зберігання № 01/02/2024-ФОА від 01.02.2024 з посиланням на норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Ухвалою суду від 24.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, справу визнано малозначною, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав.
Документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 24.09.2024 по справі № 922/3299/24 (суддя Лавренюк Т.А.) було надіслано одержувачу Фізична особа-підприємець Фартушна Олена Анатоліївна в його Електронний кабінет 24.09.24, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Проте, від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
На адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому від просить суд долучити до матеріалів справи докази, а саме: трекінги поштових відправлень на адресу відповідача, які свідчать про неотримання останнім поштової кореспонденції, з посиланням на те, що на момент подання позову, дані докази не можливо було подати разом з позовною заявою, в зв'язку з тим, що на момент подання позову даних доказів не існувало, так як листи не було повернуто відправнику і як наслідок позивач не мав такої інформації.
Позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 3 та ч. 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).
З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача та прийняття доказів, поданих позивачем разом із клопотанням від 21.11.2024.
Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи по суті спору на адресу суду не надходило.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
01.02.2024 між Фізичною особою-підприємцем Дробітько Ігорем Володимировичем (позивач) та Фізичною особою-підприємцем Фартушною Оленою Анатоліївною (відповідач) укладено договір зберігання № 01/02/2024-ФОА (далі договір), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання майно: двері вхідні. За умовами п.1.1 договору найменування, характеристика, кількість, вартість майна, інша необхідна інформація щодо майна, що передається на відповідальне зберігання зазначаються у відповідних додатках до даного договору.
У п.1.2 договору сторони дійшли згоди, що передача майна на зберігання оформлюється відповідним актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору. Якщо при прийманні відповідачем майна, переданого позивачем, відповідач підписав відповідний акт приймання-передачі майна без зауважень - вважається, що майно передано на зберігання без пошкоджень, недоліків тощо. Претензії щодо виявлення таких недоліків або пошкоджень після прийняття майна на зберігання та підписання відповідного акту приймання-передачі не приймаються.
Сторони визначили (п.1.4 договору), що місце зберігання майна здійснюється за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 93, салон "ALLUM".
Право власності на майно, передане на зберігання залишається за позивачем (п.1.5 договору).
У розділі 2 договору сторони передбачили права та обов'язки відповідача, зокрема, відповідач взяв на себе зобов'язання:
вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання майна з моменту його прийняття на зберігання та до моменту його повернення позивачу (п.2.1.1),
зберігати майно з виконанням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна позивача та на умовах, передбачених даним договором, зокрема, але не виключно і з дотриманням умов щодо адреси зберігання, зазначеної у п. 1.4 даного договору (п.2.1.2),
нести відповідальність за втрату або ушкодження майна позивача, що знаходиться на зберіганні, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від позивача до повернення його позивачу, відшкодовувати на користь позивача збитки та інші витрати, понесенні останнім у зв'язку із не належним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на підставі виставленої вимоги позивача, яка є обов'язковою до виконання (п.2.1.3),
повернути майно позивачу за першою вимогою останнього або у зв'язку із закінчення дії даного договору не пізніше наступного дня з дня закінчення строку дії даного договору, визначеного п. 7.1 даного договору. Повернення майна оформлюється відповідним актом повернення такого майна, який є невід'ємною частиною даного договору (п.2.1.4),
надавати позивачу контактну інформацію з відеозвітом стосовно місця знаходження майна, що знаходиться на зберіганні, а також безперешкодно допускати представників позивача для здійснення перевірки зберігання майна, переданого на зберігання (п.2.1.5).
Відповідно до п.3.1.2 договору позивач має право у будь-який час вимагати у відповідача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні. В такому випадку позивач надсилає вимогу про повернення майна відповідачу, останній зобов'язаний повернути майно не пізніше наступного дня з дня отримання такої вимоги, якщо інший строк не вказаний у вимозі. У випадку, якщо відповідач не отримує таку вимогу - строк повернення майна настає на п'ятий день з дня направлення такої вимоги.
Сторони у п.4.1 договору погодили, що зберігання майна відповідачем є безоплатним.
У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором, за умовами п.5.1 договору, сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідач взяв на себе зобов'язання (п.5.3 договору) нести відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі на зберігання і до дати повернення позивачу. У випадку знищення або ушкодження майна, яке зберігається, або його частини, відповідач повинен за свій рахунок повернути позивачу на вибір останнього або рівну кількість аналогічного майна в належному стані, або компенсувати повну вартість пошкодженого майна , або компенсувати вартість відновлюваного ремонту такого зіпсованого майна. Порядок і строки відшкодування заподіяної шкоди, інші умови зазначаються позивачем у письмовій вимозі до відповідач, яка є обов'язковою для виконання відповідачем.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01.02.2025, а в частині невиконаних зобов'язань сторін, які виникли під час дії даного договору, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.8.1 договору).
19.02.2024 між сторонами підписано акт приймання-передачі майна за спірним договором, відповідно до якого позивач передав на відповідальне зберігання відповідачу двері у кількості 11шт на загальну суму 178 150,00грн.
Даний акт підписано з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.
У зв'язку з тим, що у позивача виникла необхідність повернути достроково майно в повному обсязі, що знаходиться на зберіганні у відповідача, позивач 09.08.2024, скориставшись правом, передбаченим п.2.1.4 договору, звернувся до відповідача з вимогою про повернення майна в належному стані, яке було передано відповідачу на відповідальне зберігання, згідно переліку визначеному в акті приймання передачі від 19.02.2024 протягом трьох днів з моменту отримання даної вимоги.
Дана вимога направлена позивачем поштовим відправленням рекомендованим листом на адресу відповідача, зазначену в договорі, однак, у зв'язку із тим, що дана адреса не співпадала з адресою фактичної реєстрації відповідача, позивач додатково направив вимогу за адресою фактичної реєстрації відповідача та на месенджер Viber за номером 80663087363, що підтверджується відповідними доказами, наявними у справі.
Відповідно до трекінгу відправлень та викладеної в ньому інформації, що знаходиться на офіційному сайті Укрпошта /https://track.ukrposhta.ua/, відправлення за номером 1401306449930 не вручене під час доставки 19.08.2024 та повернуто позивачу (відправнику), відправлення за номером 1401306449913 не вручене під час доставки 17.08.2024 та також повернуто відправнику.
В подальшому позивач повторно звертався на адресу відповідача, зазначену ним у договорі та за адресою його фактичної реєстрації, з вимогою повернути майно, яка останнім отримана також не була.
Як зазначає позивач, ним було здійснено виїзд за адресою зберігання майна з метою перевірити майно, що знаходиться на зберіганні та його фактичне знаходження за місцем вказаним у договорі, та 03.09.2024 встановлено, що за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 93 салон "ALLUM", майно відсутнє, що підтверджується фотокопіями фотозйомки, наданими позивачем до матеріалів справи.
Встановивши відсутність майна за місцем його зберігання, позивач 05.09.2024 звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування збитків в розмірі 178 150,00грн протягом трьох днів з моменту отримання даної вимоги.
Дана вимога також була направлена позивачем на адресу відповідача, зазначену ним у договорі та за адресою його фактичної реєстрації, проте відповідачем не отримана та повернута позивачу.
Враховуючи те, що відповідач до теперішнього часу на вимогу позивача майно, що знаходиться у нього на зберіганні, не повернув, а також відсутність майна за місцем його зберігання, позивач вважає, що йому завдано збитки в розмірі вартості втраченого майна на суму 178 150,00грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
За приписами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 66 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, відповідно до Господарського кодексу України, Цивільного кодекс України, і згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим до виконання сторонами.
Так, відповідно до ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Статтею 942 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.
За приписами ч.1 ст.949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст.953 Цивільного кодексу України).
Аналогічний обов'язок відповідача сторони передбачили і у договорі (п.2.1.4). Право позивача на дострокове повернення майна (повністю або частково) погоджено сторонами у п.3.1.2 договору. В такому випадку позивач надсилає вимогу про повернення майна відповідачу, останній зобов'язаний повернути майно не пізніше наступного дня з дня отримання такої вимоги, якщо інший строк не вказаний у вимозі.
Як вже було встановлено судом, позивач звертався на адресу відповідача з вимогою про дострокове повернення майна в належному стані протягом трьох днів з моменту отримання даної вимоги, яке було передано відповідачу на відповідальне зберігання, згідно переліку визначеному в акті приймання-передачі від 19.02.2024. Проте вказана вимога ані за адресою, вказаною відповідачем у договорі, ані за його фактичною адресою місця реєстрації, останнім отримана не була.
Суд звертає увагу, що відповідно до п.3.1.2 договору у випадку, якщо відповідач не отримує таку вимогу - строк повернення майна настає на п'ятий день з дня направлення такої вимоги.
Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, на вимогу позивача майно не повернув.
Даний факт відповідачем не спростовано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
Враховуючи відсутність будь-якого зворотного зв'язку та письмового діалогу з боку відповідача, позивач здійснив виїзд за адресою збереження майна, за наслідками якого було встановлено відсутність майна на адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 93 салон "ALLUM". В якості підтвердження даного факту, позивачем надано до матеріалів справи копії здійснених ним фотозйомок.
Оскільки майно за вказаною адресою було відсутнє, позивач звернувся на адресу відповідача, зазначену ним у договорі та за адресою його фактичної реєстрації, з вимогою про відшкодування збитків в розмірі 178 150,00грн протягом трьох днів з моменту отримання даної вимоги, яка також відповідачем отримана не була.
Статтею 951 Цивільного кодексу України визначено порядок та розмір відшкодування зберігачем збитків, завданих поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, а саме ч.1 даної статті передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Суд зазначає, що положення ст.951 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою, норми якої поширюються на відносини по відшкодуванню збитків, завданих внаслідок порушення зберігачем обов'язків по забезпеченню схоронності речі.
За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, зокрема, втрата або пошкодження її майна.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (ст.225 Господарського кодексу України).
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач вимоги позивача не спростував, належних та допустимих доказів, які свідчать про належне виконання своїх зобов'язань за договором щодо повернення позивачу переданого йому позивачем на відповідальне зберігання майна, не надав. Також відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення збитки на підставі ст.951 Цивільного кодексу України. В матеріалах справи такі докази також відсутні.
Враховуючи те, що позовні вимоги в частині стягнення збитків підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на спростування вказаних вище обставин, суд дійшов висновку, що позов є цілком обґрунтованим, доведеним, у зв'язку з чим він підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору суд покладає на відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Фартушної Олени Анатоліївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Дробітько Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 178 150,00грн збитків, 3 028,00грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "22" листопада 2024 р.
Суддя Т.А. Лавренюк