21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 300/721/24 пров. № А/857/19671/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З. М.,
суддів: Гінди О. М., Ніколіна В. В.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі №300/721/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя першої інстанції Боброва Ю.О., місце ухвалення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту 15.07.2024),-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 31.08.2023 №092950012505, зобов'язати зарахувати до пільгового стажу за списком №2 періоди роботи з 01.02.1992 по 09.06.1994, з 02.01.1995 по 23.05.2000, з 24.05.2000 по 31.07.2008, до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 13.04.2009 по 13.10.2009, з 09.02.2010 по 04.02.2011, з 06.07.2011 по 31.03.2012, з 01.04.2012 по 04.03.2013, з 10.03.2017 по 13.10.2020 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 23.08.2023.
Позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем протиправно відмовлено йому в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зарахуванні до страхового та пільгового стажу періодів роботи позивача, оскільки вказані періоди підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, яка відповідно до вимог чинного законодавства є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а пільговий період відповідними довідками з підприємства. Вказав на безпідставність посилання відповідача щодо неможливості зарахування стажу на території росії з огляду на те, що з 01.01.2023 вона призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Зазначав, що всі записи у трудовій книжці виконано без перекреслень, дати наказів не містять виправлень, записи є послідовними та завірені печатками. На думку позивача вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення його на соціальний захист.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 31.08.2023 № 092950012505 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи 01.06.1992 по 09.06.1994, з 02.01.1995 по 23.05.2000, з 24.05.2000 по 31.07.2008, до пільгового та страхового стажу з 01.04.2012 по 04.03.2013, з 10.03.2017 по 13.10.2020, до страхового стажу з 13.04.2009 по 13.10.2009, з 09.02.2010 по 04.02.2011 та з 06.07.2011 по 31.03.2012.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 з 23.08.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
У задоволені решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представником ГУ ПФУ в Одеській області подано апеляційну скаргу. Представник відповідача посилається на те, що вирішуючи справу суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та неповно з'ясував обставини справи, що є підставою для скасування судового рішення. Зокрема, звертає увагу на ту обставину, що в позивача відсутній пільговий стаж. Пенсійним органом не зараховано спірні періоди до пільгового стажу, оскільки його не підтверджено комісією при головному управлінні Пенсійного фонду України. Так само, після того, як із 01.01.2023 росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, то припинення дії міжнародного договору, звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору. Скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
За правилами ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ГУ ПФУ в Одеській області не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням від 31.08.2023 № 092950012505 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Як видно зі змісту рішення пенсійного органу (а.с. 44) підставою для відмови стало відсутність необхідного страхового та пільгового стажу. Зокрема, до пільгового стажу не зараховано періоди з 01.02.1992 по 09.06.1994 та з 02.01.1995 по 23.05.2000, згідно довідок №30/07 та 29/07 від 11.07.2023, оскільки не вказано характер виконуваних робіт, а саме, на яких апаратах проводилися електрозварювальні роботи згідно Постанови КМУ №162 від 11.03.1994; з 24.05.2000 по 31.07.2008 згідно довідки №79 від 19.05.2023, оскільки код професії не відповідає Постанові КМУ № 36 від 16.01.2003. Зазначено про незарахування ??періодів роботи з 13.04.2009 по 13.10.2009, з 09.02.2010 по 04.02.2011, з 06.07.2011 по 31.03.2012 та з 10.03.2017 по 13.10.2020 в російської федерації, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Також указано, що до страхового стажу позивача зараховано всі періоди роботи, який становить 26 років 9 місяців 18 днів, пільговий стаж відсутній.
Незгода з таким рішенням стала підставою звернення позивача до суду.
Як видно зі змісту оскаржуваного рішення суду, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції звернув увагу на таке.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами статті 46 Основного Закону, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV).
За приписами статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статі 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пунктом 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З урахуванням аналізу наведених норм права, суд дійшов мотивованого висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Перевіряючи долучені до матеріалів справи докази, судом першої інстанції встановлено, що позивач працював, зокрема, з 01.06.1992 по 23.05.2000 електрогазозварювальником та електрозварювальником на підприємстві «Пресмаш»; з 24.05.2000 по 31.07.2008 електрогазозварювальником у Локомативному ДЕПО Коломия Львівської залізниці; з 13.04.2009 по 13.10.2009, з 09.02.2010 по 04.02.2011 та з 06.07.2011 по 31.03.2012 арматурщиком на території росії; з 01.04.2012 по 04.03.2013 та з 10.03.2017 по 13.10.2020 зварювальника та електрогазозварювальником на території росії.
Для доведення пільгового періоду своєї роботи, позивачем надано пенсійному органу довідку про підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.07.2023 № №30/07 та 29/07, від 19.05.2023 № 79 відповідно до яких, позивач у період 01.06.1992 по 09.06.1994 та з 02.01.1995 по 23.05.2000, з 24.05.2000 по 31.07.2008 працював на посаді із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2.
Позивачем було надано пенсійному органу та суду накази про атестацію робочих місць на підприємстві «Пресмаш», Локомативному ДЕПО Коломия, Львівської залізниці, відповідно до яких атестація посад електрогазозварювальника та електрозварювальника на цих підприємствах була проведена.
Судом установлено, що посади на яких працював позивач визначені у Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. №10, постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162, від 16.01.2003 року №36, чинними на момент перебування позивача на посадах (код 23200000-19756, 33).
Під час розгляду справи судом першої інстанції спростовано доводи відповідача щодо підстав неврахування довідок про пільговий характер роботи. Так, підставою для неврахування даних цих довідок стало те, що в них не вказано характер виконуваних робіт, а саме, на яких апаратах проводилися електрозварювальні роботи згідно Постанови КМУ №162 від 11.03.1994.
Оцінюючи доводи відповідача, суд першої інстанції зазначив, що така пільгова посада передбачена вищевказаними постановами, а також підтверджується атестацією робочого місця, а тому вимога підтвердження самих апаратів на яких проводилися електрозварювальні роботи є безпідставною.
Щодо оцінки змісту довідки № 79 від 19.05.2023, в якій на думку відповідача код професії не відповідає Постанові КМУ № 36 від 16.01.2003, суд звернув увагу, що зазначений код відповідає періоду роботи до 2003 року, відповідно до змісту постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162, в подальшому дана посада відповідає коду 33, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.
Судом першої інстанції установлено, що посади на яких працював позивач із 01.04.2012 по 04.03.2013 та з 10.03.2017 по 13.10.2020 - зварювальника та електрогазозварювальником на території росії, визначені у Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 та від 24 червня 2016 р. № 461 та, відповідно, які є пільговими.
Як видно зі змісту судового рішення, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом першої інстанції взято до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Цим висновком, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
З урахуванням наведеного, оскільки посади на яких працював позивач були віднесені до посад із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, суд дійшов правильного висновку про те, що періоди роботи ОСОБА_1 01.06.1992 по 09.06.1994, з 02.01.1995 по 23.05.2000, з 24.05.2000 по 31.07.2008, з 01.04.2012 по 04.03.2013, з 10.03.2017 по 13.10.2020 підлягають зарахуванню до пільгового стажу. Тож, стаж позивача, що дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 складає більше 20 років.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Судом першої інстанції ретельно перевірялися твердження відповідача про неможливість зарахування трудового стажу позивача на території російської федерації. Спростовуючи аргументи відповідача, суд першої інстанції звернув увагу на таке.
За правилами статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Беручи до уваги багатосторонню Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав-учасниць СНД, в тому числі, Україна та російська федерація (надалі - Угода), суд першої інстанції зазначив, що за правилами статті 5 Угоди дія її положень поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань “відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
Наведеними положеннями передбачено, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
З огляду на викладене, Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному зарахуванню при призначенні пенсії, що спростовує твердження відповідача про відмову в зарахуванні періодів трудової діяльності позивача на території російської федерації.
Не є переконливим посилання відповідача на ту обставину, що з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому це перешкоджає врахуванню до стажу відповідача періодів роботи на території російської федерації.
Зокрема, суд першої інстанції звернув увагу, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (надалі - Постанова № 1328) Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Таким чином, за періоди до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди повинна виконувати зобов'язання, за вказаною Угодою.
Належить взяти до уваги, що Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України з 19 червня 2023 року.
Аналіз цих правових документів, підтверджує, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки норми цієї Угоди були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Даючи оцінку правовим положенням пункту 2 статті 13 названої Угоди, суд першої інстанції наголосив, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Приймаючи рішення в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що у даному випадку за обставин, що склались у зв'язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні періодів роботи на території росії.
Суд першої інстанції встановив, що з 13.04.2009 по 13.10.2009, з 09.02.2010 по 04.02.2011 та з 06.07.2011 по 31.03.2012, з 01.04.2012 по 04.03.2013, з 10.03.2017 по 13.10.2020 арматурщиком та електрогазозварювальником на території росії, що підтверджується відповідними записами у трудових книжках.
Вказані записи є послідовними, чіткими, без перекреслень, містять підпис відповідальних осіб та печатки підприємств. Жодних неправильних чи неточних записів саме про періоди роботи позивача, у зв'язку з чим необхідно підтверджувати трудовий стаж, контролюючим органом не виявлено. Окрім цього, відповідачем також не вказано жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними. Також зазначені періоди роботи позивача підтверджуються архівною довідкою від 29.12.2019 № К-11/2.
Оскільки судом не виявлено недостовірностей або неточностей вказаних записів, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що досліджені обставини та документи не дають законну підставу відповідачу для незарахування оспорюваного періоду роботи позивача до його трудового стажу.
Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов висновку про зарахування періодів роботи позивача з 13.04.2009 по 13.10.2009, з 09.02.2010 по 04.02.2011 та з 06.07.2011 по 31.03.2012, з 01.04.2012 по 04.03.2013, з 10.03.2017 по 13.10.2020 до його страхового стажу. Таким чином страховий стаж позивача становить більше 30 років.
Такі висновки суду першої інстанції є вмотивованими, та ґрунтуються на досліджених матеріалах справи.
За правилами статті 114 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Дослідивши всі обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів відповідача про відсутність у позивача необхідного страхового та пільгового стажу, та відповідно, права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Відповідно до частини 3 статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Враховуючи викладене, суд дійшов правильного висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 31.08.2023 №092950012505 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія апеляційного суду.
Судом установлено, що позивач із заявою про призначення пенсії звернувся 23.08.2023 року у віці 56 років, тому пенсію позивачу слід призначити з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто 23.08.2023 року. Суд дійшов висновку, що позивач на час звернення до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії досяг 55 річного віку, має загальний страховий стаж та необхідний спеціальний стаж роботи за Списком № 2.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону №1058-ІV звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Вимогами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
В цій справі, територіальним органом Пенсійного фонду України щодо розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, рішенням якого відмовлено позивачу у призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
З огляду на наведене в задоволенні позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції вирішив, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи 01.06.1992 по 09.06.1994, з 02.01.1995 по 23.05.2000, з 24.05.2000 по 31.07.2008, до пільгового та страхового стажу з 01.04.2012 по 04.03.2013, з 10.03.2017 по 13.10.2020, до страхового стажу з 13.04.2009 по 13.10.2009, з 09.02.2010 по 04.02.2011 та з 06.07.2011 по 31.03.2012 та призначити з 23.08.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є непереконливими.
Будь-яких інших підстав для зміни чи скасування судового рішення, які передбачено вимогами статей 315 - 319 КАС України в апеляційній скарзі представником відповідача не наведено.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року в справі №300/721/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін