21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/6309/24 пров. № А/857/22237/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 у справі №140/6309/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції - Дмитрук В.В., час ухвалення - у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, місце ухвалення - м. Луцьк),-
ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просив:
- визнання протиправним та скасування рішення від 09.04.2024 №0300-0303-8/21654 про відмову у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій;
- зобов'язання повторно розглянути заяву від 30.10.2023 про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій, зобов'язання під час повторного розгляду заяви від 30.10.2023 зарахувати до спеціального стажу, який дає право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «При кінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи на посаді старшої медичної сестри в Переспівському дитячому садочку з 1987 по 1997 роки (09 років 1 місяць) та період навчання в Ківерцівському медичному училищі з 01.09.1979 по 02.03.1983 (3 роки 6 місяців).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час призначення пенсії позивачу не була виплачена грошова допомога у розмірі десяти місячних пенсій згідно із чинним законодавством, хоча на час призначення пенсії страховий стаж на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, становив понад 30 років. Позивач вважає протиправною відмову у виплаті вказаної допомоги та зазначає, що станом на день звернення до відповідача за призначенням пенсії позивач досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, має страховий стаж більше 30 років, тому має право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV. Просив позов задоволити.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 09 квітня 2024 року №0300-0303-8/21654. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «При кінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи на посаді старшої медичної сестри в Переспівському дитячому садочку з 1987 по 1997 роки, згідно довідок №44 та №45 від 10 квітня 2024 року, виданих Рожищенською міською радою. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області з урахуванням висновків суду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 жовтня 2023 року про виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що посилання суду першої інстанції при винесення рішення на довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №44 та № 45 від 10 квітня 2024 року, виданих Позивачу Рожищенською міською радою, є безпідставним оскільки вище зазначені довідки не містять інформації за спірний період, який би підтвердили роботу на посаді та в закладі визначеному Постановою №909 та містили б інформацію про перебування у відпустках без збереження заробітної плати, відпустках по догляду за дітьми до досягнення ними 3, 6-річного віку, наявність прогулів та інше..
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, яку призначено з 19.10.2023.
Листом від 09.04.2024 №0300-0303-8/21654, у відповідь на звернення щодо призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для виплати вказаної допомоги, оскільки стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, становить 28 рів 10 місяців 13 днів.
До стажу роботи, що дає право на призначення та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з п. 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058 не зараховано період роботи у Переспівському дитячому садку з 01.09.1987 по 03.01.1997 у зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки з установи, що передбачено підпунктом 8 пункту 2.1 Порядку №22-1, яка б підтвердила роботу на посаді та в закладі визначеному Постановою №909 та містила б інформацію про перебування у відпустках без збереження заробітної плати, відпустках по догляду за дітьми до досягнення ними 3, 6-річного віку, наявність прогулів та інше.
Також відсутні підстави для врахування до стажу роботи, що дає право на призначення та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з п. 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058 періоду роботи з 03.01.1997 по 19.04.1999 на посаді медреєстратора, так як дана посада не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993.
Позивач не погоджуючись із таким рішенням відповідача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що Підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV є не зарахування ГУ ПФУ у Волинській області періоду роботи позивача з 1987 по 1997 у Переспівського дитячому садку, оскільки відсутня уточнююча довідка з установи, яка б підтвердила роботу на посаді та в закладі визначеному Постановою №909 та містила б інформацію про перебування у відпустках без збереження заробітної плати, відпустках по догляду за дітьми до досягнення ними 3, 6 - річного віку, наявність прогулів, тощо. Проте, позивачем надано довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої Рожищенською міською радою виданих на підставі особових рахунків за 1987-1997 роки у яких вбачається, що позивач дійсно працювала в Переспівському литячому садку з 01.09.1987 по 03.01.1993 рік і що стаж роботи позивача за цей період становить 3 роки, та з 1994 по 1997 роки становить 2 роки 7 місяців, тобто всього 5 років 7 місяців, що є достатнім для зарахування стажу.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій мають особи які, досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV; працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; мають наявний відповідний страховий стаж та не отримували будь-якої пенсії до цього.
Згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема, з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців, з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років, з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців, з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_1 , копії якої наявні в матеріалах справи, зокрема, слідує, що з 01.09.1987 позивач прийнята на посаду старшої медсестри Переспівського дитсадка відповідно до наказу №579 від 31.08.1987.
Позивача 03.01.1997 звільнено з роботи у зв'язку з скороченням штатів на основі рішення виконкому Переспівської сільської ради (протокол №5 від 30.12.1996) відповідно до наказу №1 від 03.01.1997.
Згідно довідок про заробітну плату для обчислення пенсії виданої Рожищенською міською радою за період роботи в Переспівському дитячому садку з 01.09.1987 по 03.01.1997 року, а саме згідно довідки №45 за №44 від 10.04.2024 вбачається, що позивач дійсно працювала в Переспівському дитячому садку з 01.09.1987 по 03.01.1993 рік і що стаж роботи позивача за цей період становить 3 роки, та з 1994 по 1997 роки становить 2 роки 7 місяців, тобто всього 5 років 7 місяців.
Згідно довідки від 27.10.23 №48, виданою директором комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Казка» с. Переспа Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області Дунай В,І , про те, що дитячий садок с. Переспа Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області згідно Конституції УРСР від 20.04.1978 року розділ III глава 7 перебував у державній власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 було затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж'статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909.
До вказаного Порядку №909 входять посади вчителів, вихователів загальноосвітніх навчальних закладів та вихователі дошкільних навчальних закладів всіх типів.
Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Згідно частини четвертої статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про освіту» невід'ємними складниками системи освіти є, зокрема, дошкільна освіта.
Статтею 5 Закону України «Про дошкільну освіту» передбачено, що систему дошкільної освіти становлять: заклади дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності; наукові і методичні установи; органи управління освітою; освіта та виховання в сім'ї.
Як вбачається з записів трудової книжки НОМЕР_2 позивач з 01.09.1987 позивач прийнята на посаду старшої медсестри Переспівського дитсадка відповідно до наказу №579 від 31.08.1987. 03.01.1997, позивача звільнено з роботи у зв'язку з скороченням штатів на основі рішення виконкому Переспівської сільської ради (протокол №5 від 30.12.1996) відповідно до наказу №1 від 03.01.1997.
Апеляційним судом встановлено, що Підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV є не зарахування ГУ ПФУ у Волинській області періоду роботи позивача з 1987 по 1997 у Переспівського дитячому садку, оскільки відсутня уточнююча довідка з установи, яка б підтвердила роботу на посаді та в закладі визначеному Постановою №909 та містила б інформацію про перебування у відпустках без збереження заробітної плати, відпустках по догляду за дітьми до досягнення ними 3, 6 - річного віку, наявність прогулів, тощо.
Разом з тим, позивачем надано довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої Рожищенською міською радою виданих на підставі особових рахунків за 1987-1997 роки у яких вбачається, що позивач дійсно працювала в Переспівському литячому садку з 01.09.1987 по 03.01.1993 рік і що стаж роботи позивача за цей період становить 3 роки, та з 1994 по 1997 роки становить 2 роки 7 місяців, тобто всього 5 років 7 місяців, що є достатнім для зарахування стажу.
Таким чином, стаж роботи позивача в період з 01.09.1987 по 03.01.1997 безпідставно не зарахований відповідачем до стажу працівника освіти, що дає право на призначення і виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Стосовно не зарахування до стажу роботи період навчання в Ківерцівському медичному училищі з 01.09.1979 по 02.03.1983, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також: д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відтак, до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.04.2004, зокрема, й періоди навчання за денною (очною) формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач не звертався у встановленому порядку до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про зарахування до стажу роботи період навчання в Ківерцівському медичному училищі з 01.09.1979 по 02.03.1983.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її певні права чи законні інтереси у сфері публічно-правових відносин потребують захисту.
Обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення прав чи інтересів заявника, а ознакою такого порушення зміна стану його суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Проте, поведінка суб'єкта владних повноважень, яка не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення її можливості їх реалізувати та не покладає на неї певні обов'язки, не може вважатись такою, що порушує права, свободи чи інтереси цієї особи.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Відтак, навіть якщо поведінка суб'єкта владних повноважень не відповідає діючим нормативно-правовим актами, однак це жодним чином не впливає на права, свободи чи інтереси особи, констатація судом факту незаконності такої поведінки не виконуватиме завдання адміністративного судочинства, що виключає існування підстав для задоволення відповідного позову.
Предметом позову є матеріальний зміст позовних вимог, який проявляється в заінтересованості отримати певне матеріальне благо чи іншим чином захистити порушені права, свободи чи інтереси.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки відповідачем не відмовлено у зарахуванні до стажу роботи період навчання в Ківерцівському медичному училищі з 01.09.1979 по 02.03.1983, а тому позивачем не доведено, що поведінка ГУ ПФУ у Волинській області в установлених правовідносинах порушує його права.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі №140/6309/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін