Справа № 320/230/22 Головуючий у І інстанції - Горобцова Я.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
21 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Костюк Л.О., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Відповідача щодо не зарахування до стажу роботи, на які розповсюджується дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» періодів з 11.03.1992 по 03.04.1992, з 04.06.1993 по 10.11.1994, з 04.12.1995 по 16.09.2002 у ДП «Шахта «Новопавлівська», а також період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 20.03.2006 по 01.04.2015 в пільговому обчисленні ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Відповідача зарахувати Позивачу періоди стажу з 11.03.1992 по 03.04.1992, з 04.06.1993 по 10.11.1994, з 04.12.1995 по 16.09.2002 у ДП «Шахта «Новопавлівська», а також період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 20.03.2006 по 01.04.2015 (Список № 1) до стажу роботи, на які розповсюджується дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в пільговому обчисленні та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» з належними доплатами, надбавками та допомогами відповідно до чинного законодавства з 05.08.2020, тобто з дати звернення за призначенням пенсії.
В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що Відповідачем протиправно відмовлено у не зарахуванні до стажу роботи, на які розповсюджується дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» періодів з 11.03.1992 по 03.04.1992, з 04.06.1993 по 10.11.1994, з 04.12.1995 по 16.09.2002 у ДП «Шахта «Новопавлівська», а також період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 20.03.2006 по 01.04.2015.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не зарахування до стажу роботи, на які розповсюджується дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» періодів з 11.03.1992 по 03.04.1992, з 04.06.1993 по 10.11.1994, з 04.12.1995 по 16.09.2002 у ДП «Шахта «Новопавлівська», а також період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 20.03.2006 по 01.04.2015 в пільговому обчисленні ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 періоди стажу з 11.03.1992 по 03.04.1992, з 04.06.1993 по 10.11.1994, з 04.12.1995 по 16.09.2002 у ДП «Шахта «Новопавлівська», а також період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 20.03.2006 по 01.04.2015 (Список № 1) до стажу роботи, на які розповсюджується дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в пільговому обчисленні та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про престижність шахтарської праці» з належними доплатами, надбавками та допомога ми відповідно до чинного законодавства з 05.08.2020, тобто з дати звернення за призначенням пенсії.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована також тим, що оскільки стаж Позивача на підземних роботах становить менше 15 років, правові підстави для призначення пенсії згідно статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» відсутні.
Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач звернувся до Відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Рішенням Відповідача від 11.08.2020 № 104250005945 відмовлено Позивачу у призначенні пенсії, посилаючись відсутність документального підтвердження атестації робочих місць і як наслідок відсутності необхідного спеціального трудового стажу.
Не погоджуючись з таким рішенням Відповідача, Позивач звернувся з адміністративним позовом до адміністративного суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі № 320/14350/20, яке набрало законної сили, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано Рішення № 104250005945 від 11.08.2020 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , видане Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах після досягнення 50 років відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду про необхідність зарахування періодів роботи з 11.03.1992 по 03.04.1992, з 04.06.1993 по 10.11.1994, з 04.12.1995 по 16.09.2002 у ДП «Шахта «Новопавлівська» - до пільгового стажу за Списком № 1, а також період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 20.03.2006 по 01.04.2015 до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, тобто до пільгового стажу за Списком № 1.
На виконання вказаного рішення суду Відповідачем було призначено пенсію відповідно до Закон № 1058-IV у розмірі 2 200,00 грн.
Позивач звернувся до Відповідача із заявою щодо роз'яснення причин призначення такого розміру пенсії, зокрема з урахуванням вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345-VI (далі - Закон № 345-VI).
Листом від 10.11.2021 № 12242-19622/К-02/8-1000/21 Відповідачем повідомлено Позивача, що згідно матеріалів пенсійної справи до стажу роботи, на які розповсюджується дія Закону № 345-VI зараховано періоди з 01.01.1998 по 18.07.2021 (3 роки 6 місяців 18 днів).
Таким чином, враховуючи, що стаж Позивача на підземних роботах становить менше 15 років, правові підстави для призначення пенсії згідно статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» відсутні.
Вважаючи дії Відповідача щодо не зарахування до стажу роботи, на які розповсюджується дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» вищенаведених періодів протиправними, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Позивач має право на зарахування вищевказаного необхідного (15 років) стажу на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії у розмірі, передбаченому статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345-VI, тому Відповідачем протиправно відмовлено у його зарахуванні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пунктів 3, 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутня інформація, що визначає право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, зміст наведених норм права свідчить, що основним документом на підтвердження стажу роботи є трудова книжка, та за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345-VI (далі - Закон № 345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та членів їх сімей.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 8 Закону № 345-VI визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (у тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону № 345-VI) така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Як вбачається із записів трудової книжки Позивача серії НОМЕР_1 від 23.05.1988, Позивач працював:
- з 11.03.1992 по 03.04.1992 на посаді гірника першого розряду у Державному підприємстві «Шахта» «Новопалівська» (Наказ № 36к від 13.03.1992);
- з 03.04.1992 по 04.06.1993 - на посаді гірника третього розряду у Державному підприємстві «Шахта» «Новопалівська» (Наказ № 47к від 03.04.1992);
- з 04.06.1993 по 10.11.1994 на посаді гірника четвертого розряду у Державному підприємстві «Шахта» «Новопалівська» (Наказ № 97к від 04.06.1993);
- з 04.12.1995 по 16.09.2002 на посаді гірника четвертого розряду у Державному підприємстві «Шахта» «Новопалівська» (Наказ № 194к від 01.12.1995).
Також, колегія суддів звертає увагу, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі № 320/14350/20 встановлено наступне.
Період роботи Позивача у Державному підприємстві «Шахта» «Новопалівська» в період з 11.03.1992 по 10.11.1994 (2 роки, 8 місяців, 0 днів) та з 04.12.1995 по 16.09.2002 (6 років, 9 місяців, 13 днів) відноситься до стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1, загальний стаж 9 років 5 місяців 13 днів.
Крім того, час перебування Позивача на інвалідності з 20.03.2006 по 01.04.2015 (9 років 0 місяців 13 днів) у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням також підлягає до зарахуванню до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що Позивач набув необхідного стажу понад 18 років (за необхідних 15 років) на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії у розмірі, передбаченому статтею 8 Закону № 345-VI, з чим погоджується і колегія суддів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 липня 2023 року у справі № 200/5813/20-а, та в ухвалі від 15 серпня 2024 року у справі № 200/731/24.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області безпідставно відмовлено у зарахуванні до стажу роботи, на які розповсюджується дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» періодів з 11.03.1992 по 03.04.1992, з 04.06.1993 по 10.11.1994, з 04.12.1995 по 16.09.2002 у Державному підприємстві «Шахта «Новопавлівська», а також період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з 20.03.2006 по 01.04.2015.
Отже, з огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Л.О. Костюк
О.М. Оксененко