Справа № 420/30361/24
21 листопада 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 усіх сум грошового забезпечення при звільненні, а саме: грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2022-2024 рр., грошової компенсації за неотримане речове майно за період 2022-2024 р.р., одноразової грошової допомоги при звільненні, в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", виходячи з грошового забезпечення, станом на день мого звільнення з військової служби 28 червня 2024 року; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 усі суми грошового забезпечення при звільненні, а саме: грошову компенсацію за невикористанні календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2022-2024 роки, грошову компенсацію за неотримане речове майно за період 2022-2024 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", виходячи з грошового забезпечення, станом на день звільнення з військової служби 28 червня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на час прийняття наказу про виключення мене зі списків особового складу, військовою частиною не було здійснено зі мною усіх необхідних розрахунків (включаючи грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій за період 2022-2024 р.р., грошову компенсацію за неотримане речове майно за період 2022-2024 р.р., одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), при звільненні мене, ОСОБА_1 , з військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-XII. Позивач зазначає, що при звільненні з військової служби він мав право на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 роки, що передбачено пунктом 12 частини першої статті 12 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". У зв'язку з цим, ОСОБА_1 звернувся із листом від 15.08.2024 р. до військової частини НОМЕР_1 з вимогою виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 роки, проте не отримав жодної відповіді, що підтверджується поштовим конвертом про повернення листа та вказує на бездіяльність військової частини НОМЕР_1 . Також позивач має право на отримання виплати компенсації за неотримане речове ма йно, відповідно до пп. 4, 5 Порядку № 178, яка йому не виплачена. Також позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби. Проте відповідач порушив право позивача на отримання такої одноразової допомоги, встановлене ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Ухвалою судді від 02.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
21.10.2024 до суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що ОСОБА_1 звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_1 №182 від 28.06.2024 року. Наказом командира військової чатсини НОМЕР_1 внесено зміни до наказу №182 від 28.06.2024 та доповнено наступним змістом: «Відповідно до статті 16-2 Закону України “Про відпустки» та пункту 12 частини першої статті 12 Закону України »Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплати компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учасник бойових дій за 2022-2024 рік - 42 (сорок дві) доби. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби що становить 27 місяців.». Компенсація за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій, за 42 доби нарахована в розмірі 37 785,15 та буде виплачена на картковий рахунок 19.10.2024 року. Затримка у зв'язку із внесенням змін до наказу командира військової частини. Також, стосовно виплати компенсації за речове майно відповідач зазначив, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту» та постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» військовослужбовцям за призовом під час мобілізації грошова компенсація за неотримане речове майно не передбачена. Крім того, відповідно до пункту 1 Розділу XXХІІ Порядку встановлено що пункт 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовується до військовослужбовців крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби мобілізованим регулює Постанова Кабінетів Міністрів України № 460 від 17.09.2014 року. Таким чином ОСОБА_1 не має права на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% грошового забезпечення за кожен календарний рік служби.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій з 16.09.2015 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 .
Відповідно посвідчення серії НОМЕР_4 від 19.08.2024 позивач має третю групу інвалідності внаслідок війни.
Позивач був призваний по мобілізації на військову службу, яку проходив у військовій частині НОМЕР_1 з 02.03.2022 по 28.06.2024.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №182 від 28.06.2024 року ОСОБА_1 звільнений за пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я - за наявністю інвалідності) та виключений зі списків особового складу.
Позивач зазначає, що під час звільнення відповідачем не нараховано та не виплачено усі сум грошового забезпечення при звільненні, а саме:
- грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2022-2024 рр.;
- грошової компенсації за неотримане речове майно за період 2022-2024 рр.;
- одноразової грошової допомоги при звільненні, в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII, учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до статті 4 Закону України Про відпустки №504/96-ВР від 05.11.1996 (далі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно зі статтею 16-2 Закону №504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацом третім пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами першим, шостим та дванадцятим цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом першим цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, під час дії воєнного стану військовослужбовцям надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію №3543-XII від 21.10.1993 та Про оборону України №1932-XII від 06.12.1991 року (далі - Закони №3543-XII та №1932-XII відповідно).
Згідно зі статтею 1 Закону №3543-XII, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону №1932-XII визначено термін особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім того, у статті 1 Закону №3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного час.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII, пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, статтею 16-2 Закону №504/96-ВР.
У випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пункту 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ.
Саме така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі №Пз/9901/4/19 (620/4218/18).
За ознаками, вказаними Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішення від 16.05.2019 справі №620/4218/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/4/19), ця справа є типовою, а справа №620/4218/18 - зразковою.
З огляду на матеріали справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 внесено зміни до наказу №182 від 28.06.2024 та доповнено наступним змістом: «Відповідно до статті 16-2 Закону України “Про відпустки» та пункту 12 частини першої статті 12 Закону України »Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплатити компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учасник бойових дій за 2022-2024 рік - 42 (сорок дві) доби. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби що становить 27 місяців.».
Відповідач зазначає, що компенсація за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій, за 42 доби нарахована позивачу в розмірі 37785,15 грн та буде виплачена на картковий рахунок. Затримка пов'язана зв'язку із внесенням змін до наказу командира військової частини.
Водночас, суд враховує, що відповідачем у відзиві зазначено, що компенсація за невикористану відпустку як учаснику бойових дій буде виплачена на картковий рахунок 19.10.2024, тоді як сам відзив сформовано на в системі «Електронний суд» 18.10.2024. У свою чергу, станом на 21.11.2024 ні позивачем, ні відповідачем до суду не надано доказів здійснення виплати нарахованої компенсації за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій, за 42 дні в розмірі 37 785,15 грн.
З огляду на зазначене, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу нарахованої грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2022-2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 28.06.2024.
В даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання військової частини здійснити виплату нарахованої суми компенсації за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій, за 42 дні в сумі 37785,15 грн.
Стосовно виплати компенсації за неотримане речове майно, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 1ст. 9-1 Закону № 2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до абз. 1, 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання, а також, на день виключення зі списків особового складу військової частини, має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Завдання, організація та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці) визначаються Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 232 від 29.04.2016, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за № 767/28897 (далі - Інструкція № 232).
Відповідно до п. 17 розділу ІІІ Інструкції № 232 мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.
За приписами абз. 10 п. 29 розділу V Інструкції № 232 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби у запас або відставку в особливий період, у їх власність дозволяється залишати видані предмети речового майна особистого користування та інвентарне майно, вказані у відповідних примітках до Норм забезпечення. Інше інвентарне майно здається на речовий склад військової частини.
У разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Таким чином, із аналізу наведених вище правових норм Інструкції № 232 слідує, що єдиною категорією військовослужбовців, яким речове майно, видане у особисте користування видається у власність, відповідно до абз. 3 п. 28 розділу ІІ Інструкції № 232, є військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, до яких позивач не належить. Інші категорії військовослужбовців отримують предмети речового майна у користування (носіння).
Отже, суд дійшов висновку, що у позивача, який мобілізований на період дії воєнного стану, відсутнє право на нарахування та виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на час звільнення з військової служби.
Крім того, позивач вважає порушеним своє право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", виходячи з грошового забезпечення, станом на день мого звільнення з військової служби 28 червня 2024 року.
Згідно з пунктом 1 розділу ХХХII Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пункт 5 розділу XXXII цього Порядку визначає, що одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються:
звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою;
які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад),- щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою на день звільнення з військової служби з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення;
яких відсторонено від посад відповідно до Кримінального процесуального кодексу України або яких відсторонено від виконання службових повноважень у зв'язку зі складанням щодо них протоколу про адміністративне корупційне правопорушення,- щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород), на які мали право військовослужбовці за останньою займаною посадою на день відсторонення від посад (відсторонення від виконання службових повноважень) з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 Порядку №460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 2 Порядку №460 військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період служби за призовом у зв'язку з мобілізацією з дня їх призову на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які у разі звільнення з військової служби у мирний час не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Пунктами 3-4 Порядку №460 встановлено, що розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1993 №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей та допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
Відповідно до пункту 5 Порядку №460 виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання.
Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні мобілізованій особі виплачується згідно Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги уразі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України № 460 від 17.09.2014, і в даному випадку позивачу нараховано одноразову грошову допомогу в розмірі 4% грошового забезпечення за кожен календарний місяць служби в загальному розмірі 29148,54 грн, яку сплачено на картковий рахунок позивача 24.07.2024.
Враховуючи, що позивачу нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, передбачена Порядком №260 та Порядком №460, то позовні вимоги про визнання протиправно бездіяльності відповідача про її ненарахування та невиплати до задоволення не підлягають.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої грошової компенсації за невикористанні 42 календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2022-2024 рр.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 нараховану грошову компенсацію за невикористанні 42 дні (за період 2022-2024 рр.) додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, в розмірі 37785,15 грн (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят п'ять грн 15 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк