22 листопада 2024 рокуСправа №160/26010/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
27.09.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач, (з урахуванням уточнень) просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає в ненаданні відстрочки від призову за мобілізацією ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 , надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- видати відповідний документ та зробити відповідний запис у військово-обліковому документі про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив наступне. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.03.1999р. ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має ІІ групу інвалідності з дитинства. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, як особа, на утриманні якого перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю II групи. 25.08.2024 року ОСОБА_1 , звернувся засобами поштового зв'язку до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами про взяття на військовий облік та оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 7 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До заяв додані підтвердні документи. На момент звернення до суду відповідь на заяви надана не була.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2024 р. зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
11.11.2024 р. від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на адміністративний позов.
При дослідженні відзиву на позовну заяву судом встановлено, щодо відповідачем до відзиву не додано докази на підтвердження повноважень особи, яка підписала відзив, та доказів направлення відзиву позивачу.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України до відзиву додаються: документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Згідно до ч. 3 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема: довіреністю фізичної або юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Доданий до матеріалів справи відзив підписаний ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
При цьому, до відзиву не додано доказів на підтвердження повноважень Олександра Качури діяти від імені ІНФОРМАЦІЯ_1 як в порядку самопредставництва, так і як представника.
За приписами статті 8 КАС України, адміністративний суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
Частиною 1 ст.45 КАС України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Враховуючи викладене, в зв'язку з тим, що поданий відзив не містить доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала відзив, діяти від імені відповідача та доказів направлення відзиву позивачу, у суду відсутні підстави для врахування відзиву.
Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
25.08.2024 року ОСОБА_1 , звернувся засобами поштового зв'язку до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами про взяття на військовий облік у зв'язку зі зміною місця проживання та оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 7 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяв були додані нотаріально засвідчені копії військового квитка від 23.04.1987р., паспорта громадянина України від 24.06.1996р., свідоцтва про одруження від 15.08.1998р., свідоцтва про народження від 19.03.1999р., довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 04.01.2024р., посвідчення інваліда з дитинства 2 групи від 26.12.2017р.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно до п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам.
Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до п. 23 Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 “Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.
Згідно з пп. 7 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.
Відповідно до п. 56 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. №560 (далі - Порядок №560) відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінюючи усі докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 25.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв'язку до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами про взяття на військовий облік у зв'язку зі зміною місця проживання та оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 7 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пп. 7 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.
Тобто, взяття військовозобов'язаного на облік районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки в разі зміни місця проживання, такий військовозобов'язаний має особисто прибути із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, пп. 7 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає особисту присутність особи для вирішення питання щодо взяття її на військовий облік з поданням оригіналу паспорту громадянина України та військово-облікових документів.
Як встановлено судом та не заперечується позивачем, заява про взяття на облік позивачем була направлена до ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами поштового зв'язку.
Вказане свідчить про не дотримання позивачем вимог пп. 7 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів при поданні заяви про взяття на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Що стосується розгляду заяви про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 7 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на момент подачі заяви про надання відстрочки та на момент розгляду справи позивач на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 не перебуває.
Аналіз наведених норм законодавства, які регулюють порядок надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, дає підстави вважати, що розгляд заяв військовозобов'язаних здійснюється комісією районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де перебуває на обліку військовозобов'язаний.
До взяття військовозобов'язаного на облік у комісії районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відсутні правові підстави для розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі Порядку №560.
В такому випадку, заява може бути розглянута ІНФОРМАЦІЯ_5 лише в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяв позивача в порядку Закону України «Про звернення громадян» не є предметом спору в дані справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень.
Керуючись статтями 2,72-77,139,243-246,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук