справа № 619/6726/24
провадження № 2-о/619/163/24
іменем України
12 листопада 2024 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.
за участю секретаря судового засідання Дєдової Н.С.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2 ,
представника заінтересованої особи Петрук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
встановив:
Адвокат Шеліпова Ю.А., яка діє в інтересах заявника ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, звернулася до суду з заявою, у якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України за станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в с. Феськи, Золочівського району, Харківської області. Згідно з відповіддю філії «Полівська гімназія» Комунального закладу «Пересічанський ліцей» Солоницівської селищної ради заявник в період з 01.09.1977 року по 30.06.1985 рік навчався та здобув документ про освіту у вищевказаному навчальному закладі. З 1986 по 1989 рік заявник навчався в Професійно-технічному училищі № 52 міста Дергачі, в якому успішно завершив навчання та отримав відповідний диплом. З моменту народження та до моменту закінчення професійно-технічного училища заявник проживав за адресою: Харківська область, Золочівський район, хутір Коробки. Після закінчення училища проживав та проживає дотепер за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з відповіддю Виконавчого комітету Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області та доданої до неї копії домової книги Феськівської сільської ради за 1982-1987 року, з 19.12.1986 року по теперішній час заявник значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 приєднані до села Головашівка. 12.06.2020 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», село увійшло до складу Золочівської селищної громади. 19.07.2020 в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Золочівського району, село увійшло до складу Богодухівського району. 17.12.1986 року він був документований паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , виданим РВК Золочівського ВВС Харківської області, що підтверджується відповіддю Головного управління ДМС у Харківській області та доданою до неї копією заяви про видачу паспорта. В подальшому він втратив оригінал вказаного паспорта. З 10.01.1992 по 19.04.2024 заявник неодноразово був засуджений вироками судів за вчинені злочини до покарань у вигляді позбавлення волі. 19.04.2024 заявника було звільнено з Олексіївської ВК «№ 25» м. Харків по відбуттю терміну покарання. Влітку 2024 року заявник звернувся до територіального підрозділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області за місцем свого фактичного проживання з метою встановлення належності до громадянства України та оформлення паспорта громадянина України. Однак, в усному порядку, заявнику було рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту постійного проживання на території України та пройти процедуру набуття громадянства України, оскільки в нього відсутній оригінал паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з відміткою про прописку. Встановлення факту постійного проживання на території України необхідне заявникові для звернення до органів Державної міграційної служби України з метою встановлення належності до громадянства України та в подальшому оформлення паспорта громадянина України.
В судовому засіданні заявник та його представник - адвокат Чирик С.В. підтримали викладені в заяві вимоги, просили їх задовольнити.
Представник Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області у судовому засіданні пояснила, що заявник не має будь-яких документів, що підтверджують факт постійного проживання на території України, єдиний наявний на даний час документ у заявника довідка щодо звільнення з місця позбавлення волі. Проти задоволення заяви не заперечувала.
Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, заявника, представника заінтересованої особи, свідків та встановивши зазначені факти та обставини, які дають підстави для задоволення заявлених вимог, вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. с. Феськи, Золочівського району Харківської області, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 15).
Відповідно до ксерокопії військового квитка серії НОМЕР_3 виданого 11.11.1991 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Феськи Золочівського району Харківської області (а.с. 7-8).
17.12.1986 ОСОБА_1 документовано паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_4 виданим РВК Золочівського ВВС Харківської області. Зазначена обставина підтверджується відповіддю Головного управління ДМС у Харківській області вих. № 6301.6.1-16328/63.3-23 від 05.09.2023 та доданою до неї копією заяви про видачу паспорта (а.с. 37).
В подальшому вказаний паспорт було втрачено заявником.
Згідно з відповіддю Виконавчого комітету Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області вих. № 14.12.-01-06/57 від 09.05.2024 та доданої до неї копії домової книги Феськівської сільської ради за 1982-1987 вбачається, що з 19.12.1986 року по теперішній час заявник значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 12).
Згідно з довідкою про підтвердження навчання від 07.09.2023 № 57 філії «Полівська гімназія» Комунального закладу «Пересічанський ліцей» Солоницівської селищної ради заявник в період з 01.09.1977 року по 30.06.1985 рік навчався та здобув документ про освіту у вищевказаному навчальному закладі (а.с. 14).
З 1986 по 1989 рік заявник навчався в Професійно-технічному училищі № 52 міста Дергачі, в якому успішно завершив навчання та отримав відповідний диплом (а.с. 9).
Із матеріалів справи вбачається, що заявника вироками судів неодноразово було засуджено, а саме:
10.01.1992 Дергачівським районним судом Харківської області заявника було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 46-1 КК України (в редакції 1960 року) було звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
18.01.1993 Дергачівським районним судом Харківської області заявника було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140, ст. 43 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років та 6 місяців позбавлення волі. 12.07.1995 було звільнено з Жовтневої ВК «№ 17» на підставі ухвали Балаклійського районного суду Харківської області згідно зі ст. 52 КК України (в редакції 1960 року) умовно- достроково, невідбутий строк 1 рік 8 днів.
10.09.1997 Дергачівським районним судом Харківської області заявника було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст. 17, ч. 2 ст. 140, ст. 42 К України (в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі. 09.01.2001 було звільнено з Олексіївської ВК «№ 25» по відбуттю терміну покарання.
22.11.2001 Дергачівським районним судом Харківської області заявника було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 К України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі. 28.05.2004 звільнено з Олексіївської ВК «№ 25» на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова згідно зі ст. 81 КК України умовно -достроково, невідбутий строк 4 місяці 18 днів.
03.03.2005 Дергачівським районним судом Харківської області заявника було засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 188, ст. ст. 395, 70, 71 КК України до 5 років та 1 місяця позбавлення волі. 06.06.2008 згідно з ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова на підставі Закону України від 15.04.2008 «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально- процесуального кримінальної кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності», ч. 2 ст. 18 КК України перекваліфіковано на ч. 2 ст. 185 КК України. 02.01.2010 звільнено з Дергачівської ВК (№ 109) по відбуттю терміну покарання.
09.12.2014 Дергачівським районним судом м. Харкова заявника було засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, п. п. 6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 70 КК України до 10 років позбавлення волі. 14.03.2016 ухвалою Богунського районного суду м. Житомира на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання зараховано термін попереднього ув'язнення з 30.08.2014 року по 09.01.2015 рік, з розрахунку день за два. Вирок набрав законної сили 09.01.2015. 07.11.2019 заявник прибув для відбування покарання в Олексіївську ВК «№ 25» м. Харкова.
Вказане підтверджується листом Національної поліції України вих. № 476 аз/27/01/3-2023 від 14.09.2023 року та Департаменту інформатизації МВС України вих. № 1396А3/16- 1371-2023 від 18.09.2023 року (а.с. 10, 13).
Згідно з відомостями ВОМІРМП УПГПР ГУДМС України в Харківській області від 11.09.2024 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, Харківська область, Богодухівський район, с. Феськи зареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться (а.с. 52).
В судовому засіданні заявник пояснив, що з моменту народження та до моменту закінчення професійно-технічного училища заявник проживав за адресою: Харківська область, Золочівський район, хутір Коробки. Після закінчення училища проживав та проживає дотепер за адресою: АДРЕСА_1 . Неодноразово був засуджений вироками судів за вчинені злочини до покарань у вигляді позбавлення волі, які відбував на території України.
Допитані у якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в с. Феськи, Золочівського району Харківської області. З 01.09.1977 року по 30.06.1985 рік навчався у Полівській восьмирічній школі З 1986 навчався в Професійно-технічному училищі № 52 міста Дергачі. З моменту народження та до моменту закінчення професійно-технічного училища проживав за адресою: Харківська область, Золочівський район, хутір Коробки. Після закінчення училища проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Неодноразово був засуджений вироками судів за вчинені злочини до покарань у вигляді позбавлення волі.
Крім того, батько заявника свідок ОСОБА_3 зазначив, що після закінчення професійно-технічного училища у 1989 році його син ОСОБА_1 працював разом із ним у колгоспі електриком до часу коли його було ув'язнено. Вказане підтвердив і брат заявника - свідок ОСОБА_4 .
У ч. 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).
Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року №1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).
Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року.
Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв'язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.
Відповідно до підпункту «а» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року №215/2001, (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка станом на 13 листопада 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року (підпункт «в» пункту 8 Порядку).
Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 13 листопада 1991 року.
Отже, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.
Враховуючи зазначене, необхідно дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.
Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №522/20494/18, від 05 квітня 2021 року у справі №523/14707/19.
У справі, яка переглядається, заявник просить суд встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року.
Цей факт має значення для встановлення належності заявника до громадянства України та в подальшому отримання паспорта громадянина України.
З матеріалів справи вбачається, що заявник постійно проживав на території України і станом на 24 серпня 1991 року і станом на 13 листопада 1991 року.
При цьому відомостей про те, що заявник залишав територію України чи є громадянином іншої держави матеріали справи не містять.
Від встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 станом на 24 серпня 1991 року на території України залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових її прав. Законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В даному випадку єдиним способом для вирішення питання щодо встановлення факту проживання на території України для захисту прав заявника є лише судовий порядок.
Таким чином, суд дослідивши у справі докази у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення заяви.
Керуючись ст.ст. 259,265,315-316,319 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, ЄДРПОУ: 37764460, місцезнаходження: м. Харків, вул. Римарська, буд. 24.
Суддя О. В. Пруднікова