Справа № 545/4573/24
Провадження № 1-в/545/700/24
21.11.2024 Полтавський районний суд Полтавської області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві подання Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№ 65)» про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках передбачених частинами 2,3 ст.74 КК України щодо засудженої ОСОБА_3 ,
встановив:
ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№ 65)» звернулася до суду з поданням про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках передбачених частинами 2,3 ст.74 КК України.
Подання вмотивоване тим, що набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів». Так, з 09.08.2024 за крадіжку чужого майна, шахрайство, привласнення та розтрату чужого майна, якщо вартість тайого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0, 5 до двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, настає відповідальність за ст. 51 КУпАП. Відтак, за таких обставин, дії ОСОБА_3 відносяться до адміністративного правопорушення.
Від засудженої та представника установи надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, подання просили задовольнити.
Прокурор ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення подання відносно ОСОБА_3 .
Дослідивши матеріали клопотання та особової справи, суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволення з наступних підстав.
Згідно п.13 ч.1 ст.537 КПК під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України),11,13,13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Судом встановлено, що згідно вироку Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.06.2023 ОСОБА_3 було засуджено за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст.69, ч. 3 ст. 311, ч. 1 ст. ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 5 років 5 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім житла.
При цьому, при призначені покарання враховано вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2023, остаточно призначено покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарання призначеного за вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.01.2022 більш суворим за даним вироком.
Згідно вироку Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2023 ОСОБА_3 було засуджено за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст. 71, ст. 72 КК України до 5 років 4 місяців позбавлення волі.
При цьому, при призначені покарання враховано вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.11.2020 та вирок Харківського апеляційного суду від 13.05.2021,остаточно призначено покарання на підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднананя невідбутої частини покарання за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.11.2020 (з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 13.05.2021) більш суворим за даним вироком.
Згідно вироку Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.11.2020 ОСОБА_3 було засуджено за ч. 1 ст. 185, ст. 71, 72, ст. 75, п.1,2 ч. 1 ст. 76 КК України до 2 років 2 місяців обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік.
При цьому, при призначені покарання враховано вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.11.2016, остаточно призначено покарання на підставі ст. 71 ,72 КК Україничастково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.11.2016 більш суворим за даним вироком.
Згідно вироку Харківського апеляційного суду від 13.05.2021, скасовано вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.11.2020 в частині призначеного ОСОБА_3 покарання та звільнення її від відбування покарання з випробуванням та призначено покарання у виді 2 років 2 місяців обмеження волі. При цьому, при призначені покарання на підставі ст. 71 ,72 КК України ОСОБА_3 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.11.2016.
Згідно вироку Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.11.2016 ОСОБА_3 було засуджено за ч. 2 ст. 309, ст. 75, п.1,2 ч. 1 ст.76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.11.2017 скасовано звільнення від відбування покарання з іспитовим строком за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.11.2016
Початок строку покарання - 06.02.2023. Кінець строку покарання - 06.07.2028.
Завдана матеріальна шкода за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2023 становить 300 грн. за першим епізодом, 444 грн. за другим епізодом, 912 грн. за третім епізодом, 402 грн. за четвертим епізодом.
Завдана матеріальна шкода за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.11.2020 становить 2628 грн.
Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX в частині викладення нової редакції ст. 51 КУпАП, відповідно до якого кримінальна відповідальність за вчинення викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрат настає в разі, якщо сума викраденого майна перевищує два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян, яким введена часткова декриміналізація кримінальних правопорушень.
Частина 2 статті 51 КУаАП, яка визначає граничний розмір вартості викраденого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за що винна особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України що застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги та визначає, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Для кваліфікації правопорушення як адміністративного чи кримінального, необхідно виходити з того, що прожитковий мінімум станом на 1 січня 2020 року становив 2102 грн, у зв'язку з чим нижня межа кримінальної караності крадіжки, вчиненого у 2020 році, настає, якщо вартість предмета становить 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2102 грн.; на 1 січня 2022 року становив 2481 грн, у зв'язку з чим нижня межа кримінальної караності крадіжки, вчиненого у 2022 році, настає, якщо вартість предмета становить 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2481 грн.
Отже, згідно з вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2023 ОСОБА_3 викрала майно у сумі 300 грн. за першим епізодом (07.08.2022), 444 грн. за другим епізодом (08.08.2022 о 12:00), 912 грн. за третім епізодом (08.08.2022 о 17:25), 402 грн. за четвертим епізодом (16.09.2022 о 10:20), що станом на день вчинення крадіжок менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на 1 січня 2022 року, тобто 2481 грн.
Також згідно з вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.11.2020 становить 2628 грн. (23.08.2020), що станом на день вчинення крадіжки більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на 1 січня 2020 року, тобто 2102 грн.
Частини 2,3 статті 74 КК України - особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 цього Кодексу, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних розмірів доходів громадян. Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 НМДГ.
З урахуванням положень ст. 5 КК, а також тієї обставини, що вартість викраденого майна на час вчинення кримінального правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, ОСОБА_3 вчинила дрібну крадіжку, за що передбачена відповідальність ст. 51 КУпАП.
Відповідно до ч.2, 3 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові слідства провадяться законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. відповідно до ч.3 ст.8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямих дій. відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або тим самим покращує становище особи, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідальні дії до набрання таким чином. законом чинності, в тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Частиною 2 ст.5 КК України встановлено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі, а тому положення Закону України від 18 липня 2024 року №3886- IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деякі інші закони України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадання чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09.08.2024 є більш сприятливим для осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності за діяння, які вони вчинили до набрання чинності цим Законом виключно.
За таких обставин, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 7 жовтня 2024 року у справі №278/1566/21(провадження№51-2555кмо24), де вказав, що Закон №3886-IX є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення подання та приведення вироку Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2023 у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-ІХ, звільнивши ОСОБА_3 від покарання за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2023.
Внаслідок звільнення від покарання за вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2023 (які у даному конкретному випадку декриміналізовано), підстави для застосування у вироку Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.06.2023 положень ч. 4 ст. 70 КК України та призначення покарання за сукупністю вироків перестають існувати.
Окрім того, на засуджену ОСОБА_3 не розповсюджується дія Закону України №3886-ІХ за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.11.2020 за ч. 1 ст. 185, ст. 71, 72, ст. 75, п.1,2 ч. 1 ст. 76 КК України, скасованого вироком Харківського апеляційного суду від 13.05.2021 за ч. 1 ст. 185, ст. 71, ст.72 КК України з остаточним призначенням покарання у виді 2 років 2 місяців обмеження волі, оскільки остання на момент вчинення злочину (23.08.2020) таємно викрала майно вартістю 2628 грн., що станом на день вчинення злочину складає суму більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2102 грн.).
Вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2023 встновлено, що ОСОБА_3 не відбувала покарання за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.11.2020, з урахуванням покарання визначеного вироком Харківського апеляційного суду від 13.05.2021 та вчинила нові злочини.
Таким чином при приведені у вироку у відповідність слід застосувати ст.71 КК України.
На підставі цього, слід врахувати вирок Харківського апеляційного суду від 13.05.2021 та за сукупністю вироків за ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Харківського апеляційного суду від 13.05.2021 у виді 6 місяців обмеження волі, із розрахунку що згідно ст. 72 КК України, одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, що складає 3 місяці позбавлення волі, вважати ОСОБА_3 засудженою до покарання у виді позбавлення волі за за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.06.2023 строком на 5 років 3 місяці позбавлення волі.
За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_3 потрібно вважати засудженою за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.06.2023 за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст.69, ч. 3 ст. 311, ч. 1 ст. ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім житла. За сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання покарання за Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.11.2020 скасованого в частині призначенння покарання вироком Харківського апеляційного суду від 13.05.2021, вважати остаточно засудженою до покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення воліу виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці з конфіскацією майна, окрім житла та виключити з вироку ч. 4 ст. 70 КК України, у зв'язку з декриміналізацією вчиненого ОСОБА_3 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2023.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення подання.
Керуючись ст.5, 74КК України, ст.ст.537,539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів»,
Подання Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№ 65)» про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 від покарання за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2023, за яким ОСОБА_3 було засуджено за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст. 71, ст. 72 КК України до 5 років 4 місяців позбавлення волі.
Привести вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.06.2023 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX та
Виключити з вироку Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.06.2023 посилання на ч. 4 ст. 70 КК України, у зв'язку з декриміналізацією вчиненого ОСОБА_3 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2023.
Вважати ОСОБА_3 засудженою за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.06.2023 за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст.69, ч. 3 ст. 311, ч. 1 ст. ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім житла. За сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої чатини покарання за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.11.2020 (з врахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 13.05.2021) у виді 6 місяців обмеження волі, із розрахунку що за ст. 72 КК України, одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, що складає 3 місяці позбавлення волі, до покарання призначеного за вказаним вироком остаточно вважати ОСОБА_3 засудженою за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.06.2023 до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці з конфіскацією майна, окрім житла.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду протягом семи діб з дня проголошення ухвали.
Суддя: ОСОБА_1